16 червня, 2026
Експериментальний гідрогель для стравоходу може змінити підходи до локальної медикаментозної терапії
Захворювання стравоходу залишаються складною терапевтичною проблемою через обмежені можливості локального впливу на уражені тканини. Більшість пацієнтів з еозинофільним езофагітом, ураженням стравоходу за хвороби Крона та іншими запальними процесами отримують системну терапію, яка нерідко супроводжується небажаними ефектами. Одним із прикладів є інфліксимаб – ефективний анти-TNF-препарат, застосування якого асоціюється з підвищеним ризиком інфекційних ускладнень через системну імуносупресію.
Дослідники Массачусетського технологічного інституту (США) запропонували нову платформу для локальної доставки лікарських засобів у стравохід. Результати роботи опубліковані в журналі Nature Biomedical Engineering. Розробка являє собою в'язкий пероральний гідрогель, який після ковтання утворює тонке покриття на слизовій оболонці стравоходу та сприяє проникненню лікарських речовин у тканини.
Однією з головних перешкод для місцевого лікування є анатомічні особливості стравоходу. Лікарські засоби швидко проходять через нього, а багатошаровий плоский епітелій створює ефективний бар'єр для проникнення великих молекул. Ін'єкційне введення препаратів у тканини стравоходу є інвазивним і потребує виконання процедури в медичному закладі, що суттєво обмежує її застосування.
Для пошуку оптимальних компонентів дослідники створили модель, яка імітує будову стравоходу та дозволяє оцінювати проникнення препаратів через слизову оболонку. Після аналізу майже сотні допоміжних речовин найбільш ефективною виявилася комбінація двох жовчних солей – натрію хенодезоксихолату та натрію холату.
Ці сполуки тимчасово послаблюють міжклітинні контакти епітелію, взаємодіючи з кальцієм, що підтримує цілісність клітинних з'єднань. Завдяки цьому збільшується проникність тканини для великих молекул. Жовчні солі поєднали з гідрогелем полісахаридного походження, який подовжує контакт препарату зі слизовою оболонкою стравоходу.
У доклінічних дослідженнях на тваринах нова система забезпечила ефективну локальну доставку інфліксимабу. Зміни проникності епітелію мали оборотний характер: структура міжклітинних контактів відновлювалася протягом трьох діб, що свідчить про потенційну безпеку такого підходу та можливість зменшення системного впливу імуносупресивної терапії.
Платформа потенційно може використовуватися не лише для введення моноклональних антитіл, а й для доставки інших біологічних препаратів та низькомолекулярних сполук. Сьогодні дослідники працюють над оптимізацією часу утримання гелю на слизовій оболонці, щоби забезпечити достатню ефективність без виникнення дискомфорту в пацієнтів. У разі підтвердження ефективності та безпеки у клінічних дослідженнях локальна доставка може зменшити частоту побічних реакцій і розширити можливості персоналізованого лікування пацієнтів із запальними ураженнями стравоходу.
Джерело: https://www.nature.com/articles/s41551-026-01685-9\