29 березня, 2021
Постковідний синдром привернув увагу до POTS
До COVID-19 синдром постуральної ортостатичної тахікардії (POTS) був одним із тих захворювань, які багато людей, у т. ч. лікарі, не визнавали.
«Більшість колег вважали, що POTS – це вигадки тривожних молодих жінок з іпохондрією», – розповідає доктор медицини Pam R. Taub, очільниця програми серцевої реабілітації в Каліфорнійському університеті в Сан-Дієго.
За оцінками, до пандемії загадковий вегетативний стан зустрічався в одного із трьох мільйонів американців. Зараз численні повідомлення про випадки POTS підтверджують, що це прояв постгострих наслідків інфекції SARS-CoV-2 або постковідного синдрому.
«Я рада, що цей стан, який досі був «потворним пасинком» як кардіології, так і неврології, привертає певну увагу», – зазначила д-р Taub. Вона сподівається, що зацікавленість Національного інституту охорони здоров’я (NIH) щодо дослідження POTS принесе користь пацієнтам, які страждають на серцево-судинну дисавтономію, що характеризується ортостатичною непереносимістю за відсутності ортостатичної гіпотензії.
Постінфекційні POTS не є ексклюзивними для SARS-CoV-2. Про випадки POTS повідомлялося, наприклад, після хвороби Лайма та вірусу Епштейна-Барра. Одна з теорій полягає в тому, що деякі антитіла, які утворюються проти вірусу, перехресно реагують і уражають вегетативну нервову систему, яка регулює частоту серцевих скорочень і артеріальний тиск.
Наразі невідомо, чи частіше COVID викликає POTS, ніж інші інфекції, чи зростання кількості випадків просто відображає той факт, що понад 115 мільйонів людей у всьому світі заразилися новим коронавірусом.
Згідно з документом Державного наукового відділу NIH, Національного інституту серця, легень і крові та Національного інституту неврологічних розладів та інсульту, низький об’єм крові, порушення регуляції роботи вегетативної нервової системи та автоімунітет можуть відігравати певну роль у розвитку POTS, що, можливо, призводить до окремих підтипів синдрому.
З досвіду Pam R. Taub, «частіше у пацієнтів зустрічається поєднання кількох підтипів POTS».
Відомо, що до розвитку POTS більше схильні жінки. Це, можливо, пов’язано з тим, що жінки також більш схильні до автоімунних розладів, ніж чоловіки. Вважається, що порушення регуляції роботи вегетативної нервової системи можуть бути імунно-опосередкованими.
POTS, як правило, діагностують за допомогою ортостатичної проби та транскраніальної доплерографії.
Д-р Taub розповіла, що транскраніальна доплерографія допомагає підтвердити запаморочення, про яке повідомляють пацієнти і яке раніше часто розцінювалося як симуляція та «лише виправдання того, що ви не хочете працювати». Та якщо перфузія крові до мозку зменшиться на 40–50 %, «як пацієнт зможе чітко мислити?», – акцентує Pam R. Taub.
Доктор медичних наук Kamal Shouman, вегетативний невролог із клініки Мейо, Рочестер, штат Міннесота, розповів про тактику лікування POTS.
Загальне збільшення об'єму циркулюючої крові за допомогою гіпертонічного розчину, компресійного одягу та поступової програми вправ відіграють важливу роль у реабілітації всіх пацієнтів POTS.
К. Shouman вважає, що при виборі тактики лікування слід зважати на найбільш імовірну основну причину. Але спочатку пацієнти повинні пройти медичний огляд у свого лікаря-терапевта, щоб переконатися, що немає первинних проблем із легенями чи серцем.
«Після того, як пацієнту проведено діагностику POTS, я вважаю, що дуже корисно визначити, який саме тип синдрому наявний у хворого», – наголосив д-р Shouman. Пацієнтам із гіперадренергічним типом POTS (рівень норадреналіну, що перевищує 600 pg/mL) можуть допомогти такі препарати, як івабрадин або бета-блокатори.
Нещодавно під керівництвом Pam R. Taub було проведено дослідження, яке показало користь селективного блокатора f-каналів синусового вузла провідної системи серця івабрадину для пацієнтів із гіперадренергічними POTS, не пов'язаними з COVID. Дослідниця схильна віддавати перевагу івабрадину перед бета-блокаторами, оскільки він знижує частоту серцевих скорочень, але не кров'яний тиск. Крім того, бета-адреноблокатори можуть посилити втому та запаморочення.
Ще однією проблемою, з якою зіштовхуються пацієнти з POTS, – неможливість виконання фізичних вправ через ортостатичну непереносимість. Вправи в положенні лежачи спрямовані на декондиціонування та можуть зменшити гіперадренергічний ефект.
Корисно також почати поступово з плавання, використання лежачого велосипеда або гребного тренажера. Д-р Taub рекомендує пацієнтам носити переносні монітори (наприклад, пульсоксиметри), оскільки POTS - це «дуже динамічний стан», який легко переоцінити або недооцінити.
Якщо це хороший день, пацієнт добре наводнений, а частота серцевих скорочень становить 80 ударів на хвилину, Pam R. Taub рекомендує зменшувати другу дозу івабрадину.
Джерела: Long COVID Brings Welcome Attention to POTS (medscape.com)