1 червня, 2021
Варіанти SARS-CoV-2 мають більш високу трансмісивність і більш тривалий інфекційний період
Дослідники проаналізували дані щодо трьох штамів вірусу SARS-CoV-2, що викликають занепокоєння, і виявили, що вірусне навантаження було вищим, а інфекція тривала довше для варіанту B.1.1.7. Усі вони були більш контагіозними, ніж вихідний штам, і трансмісивність також залежала від демографічних показників населення.
Важкий гострий респіраторний синдром вірусу SARS-CoV-2 еволюціонував із моменту його появи наприкінці 2019 року. З того часу спостерігали кілька мутацій вірусу, причому деякі варіанти виглядали більш інфекційними, ніж вихідний штам, який, схоже, також ухилявся від імунітету, отриманого внаслідок перенесених попередніх інфекцій.
Деякі з цих штамів були позначені як такі, що викликають занепокоєння через їх більшу трансмісивність та інфекційність. Вони також були пов'язані з другою і третьою хвилями пандемії COVID-19 у багатьох країнах, що призвело до їх пильного моніторингу шляхом секверування повного вірусного геному або зворотної транскрипції полімеразної ланцюгової реакції (ЗТ-ПЛР).
Деякі дослідження ЗТ-ПЛР припускають, що ці мутації збудника можуть спричиняти більші вірусні навантаження, але ці дослідження проводились лише одноразово. У новому дослідженні, опублікованому на сервері препринтів medRxiv, науковці із Франції повідомляють, як різні варіанти впливають на кінетику вірусу.
Дослідники використовували дані ПЛР-тестів, специфічних для кожного зі штамів, проведених у період із лютого по квітень 2021 року на позитивних зразках SARS-CoV-2. Було вивчено понад 17 000 зразків. Близько 73 % зразків були штаму B.1.1.7, 6 % варіантів B.1.351 або P.1, а решта – первинний штам.
Була розроблена модель, яка включала кілька ко-факторів, таких як вік пацієнта, лінійка вірусів і те, чи був пацієнт госпіталізований.
Виявилося, що вірусні навантаження відрізнялися між первинним вірусом і різними його мутаціями. Так, для штаму B.1.1.7 пікове навантаження на вірус збільшувалося з віком. Значення порогу життєвого циклу для штамів B.1.351 і P.1 були трохи нижчими, ніж для вихідного штаму, що свідчить про дещо нижчі вірусні навантаження для цих штамів.
Крім того, швидкість зниження вірусного навантаження з часом була нижчою для штаму B.1.1.7 в порівнянні з первинним вірусом. Дані також показали вищі пікові навантаження і більш низький рівень зниження вірусного навантаження (приблизно на 1,5 дня довше) у госпіталізованих осіб.
Існувала значна кореляція між значенням порогу життєвого циклу вірусу і зменшенням вірусних навантажень. Дослідники також виявили, що існує більший ризик передачі для штамів, ніж для первинного вірусу SARS-CoV-2.
Для штаму B.1.1.7 вища трансмісивність була більш вираженою у країнах зі старшим населенням, таких як Японія (медіанна перевага 41 %) та Франція. На противагу, для варіантів B.1.351 і P.1 трансмісивність була вищою у країнах із більш молодим населенням, таких як Республіка Нігер (медіанна перевага 26 %).
Таким чином, аналіз показує, що мутації SARS-CoV-2 мають вищий потенціал передачі, що також залежить від демографічних показників населення. Автори зауважують, що майбутні дослідження повинні розглянути поєднання даних порогового циклу та серологічних даних, щоб зрозуміти, як штами B.1.351 та P.1 уникають нашої імунної відповіді.
Джерело: SARS-CoV-2 variants have higher transmissibility and a longer infectious period (news-medical.net)