7 липня, 2023
Сфінгомієліназа як унікальна антиретровірусна терапевтична стратегія
Дослідники із Johns Hopkins Medicine разом із колегами з Національного інституту здоров’я повідомляють, що два нові дослідження на мишах із гуманізованою імунною системою та клітинними лініями людини виявили фермент, який відіграє вирішальну роль на пізніх стадіях реплікації ВІЛ. Цей фермент називається нейтральною сфінгомієліназою-2 (nSMase2).
nSMase2 розщеплює складні жири в клітинних мембранах до більш простих форм, які мають називу кераміди. Цей процес допомагає створити платформу, на якій можуть формуватися нові вірусні частинки. Коли вірус залишає клітину, він займає частину клітинної мембрани як власне покриття. Керамід, специфічний тип ліпідів у цьому покритті, за однією з гіпотез, має вирішальне значення для останніх стадій розмноження вірусу.
Коли nSMase2 було інгібовано або видалено, ВІЛ мав дивну форму, не дозрівав і не був заразним. Зрештою, інгібування nSMase2 у ВІЛ-інфікованих клітинах призвело до їхньої загибелі. Новий клас антиретровірусних сполук, розроблених в університеті Джонса Хопкінса, які блокують nSMase2, обіцяють розширити потенціал лікування ВІЛ-інфекцій, не лише пригнічуючи реплікацію ВІЛ, але і знищуючи інфіковані клітини.
Друге дослідження перевіряло експериментальну сполуку PDDC, що інгібує nSMase2, на мишах із людською імунною системою, які були інфіковані ВІЛ. Сполука сприяла зниженню рівня вірусу в крові до невизначеного рівня, подібно до сучасного лікування, яке використовують люди з ВІЛ, після припинення якого вірус швидко з’являвся знову. Однак за лікування PDDC у 80 % тварин, які отримували лікування, не було відновлення ВІЛ. Схоже, що сполука руйнує клітини, необхідні для розмноження, не даючи можливості вірусу поширюватися на інші клітини.
Джерело: https://www.pnas.org/doi/10.1073/pnas.2219475120