8 жовтня, 2026
Після введення ротавірусної вакцини в Норвегії частіше виявляли діабет 1 типу - чи встановлено причинний зв’язок?
Дослідження норвезьких дітей не підтвердило припущення, що вакцинація проти ротавірусу знижує ризик цукрового діабету 1 типу (ЦД1), але й не дає підстав вважати її причиною захворювання. Після запровадження вакцинації у вересні 2014 року захворюваність на ЦД1 серед дітей віком від 6 місяців до 5 років зросла на 11 %. Водночас аналіз інших змін Національної програми імунізації показав, що подібна тенденція спостерігалася і після введення вакцини проти гепатиту B та переходу на іншу пневмококову вакцину.
Дослідники з Університету Осло (Норвегія) проаналізували дані 740 744 дітей, народжених у 2007–2019 роках, яких спостерігали до п’ятирічного віку. За цей період ЦД1 діагностували у 846 дітей. Після початку масової вакцинації проти ротавірусу показник захворюваності виявився на 11 % вищим за прогнозований на підставі попередньої тенденції. Серед дітей, які отримали дві дози моновалентної живої ослабленої вакцини Rotarix, ризик ЦД1 був на 17 % вищим, ніж у невакцинованих, однак ця різниця не була статистично значущою.
Важливішим для клінічної інтерпретації стало застосування так званих негативних контролів. Якби саме ротавірусна вакцина спричиняла збільшення захворюваності на ЦД1, аналогічного ефекту не очікували б після інших, не пов’язаних із діабетом змін календаря щеплень. Проте після введення вакцинації проти гепатиту B у 2016 році та заміни 7-валентної пневмококової вакцини на 13-валентну у 2011-му спостерігали тенденцію подібного масштабу. Це вказує на вплив інших, поки не встановлених чинників довкілля, а не на специфічний ефект вакцинації проти ротавірусу.
«Ми не вважаємо, що вакцинація проти ротавірусу підвищує ризик цукрового діабету 1 типу», - зазначила Марія Естман, аспірантка Університету Осло (Норвегія) та авторка дослідження. За її словами, необхідні додаткові дослідження в різних країнах і з використанням різних вакцин, перш ніж робити остаточні висновки. Науковці також наголошують на потребі вивчати інші фактори довкілля, потенційно пов’язані з розвитком ЦД1.
Окремо аналізували можливий вплив пандемії COVID-19 та змін рекомендацій щодо пренатального контролю рівня заліза. Жодне із цих пояснень не забезпечило переконливого зв’язку з виявленою тенденцією. Отже, отримані результати не змінюють клінічних підходів до вакцинації проти ротавірусу та не свідчать про її діабетогенний ефект. Водночас робота підкреслює складність пошуку екологічних чинників ЦД1: навіть великі популяційні дослідження можуть виявляти часові асоціації, які не є причинно-наслідковими.
Джерело: https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/42663626/