26 лютого, 2024
Як глюкагон впливає на здоров’я нирок
Глюкагон – гормон, найбільш відомий тим, що регулює рівні глюкози в крові, а також відіграє важливу роль у підтримці здоров’я нирок. Коли дослідники Південно-західного медичного центру Техаського університету видалили рецептори гормону з нирок мишей, у тварин розвинулися симптоми, схожі на хронічну хворобу нирок (ХХН). Ці висновки, опубліковані в Cell Metabolism, проливають світло на фізіологічні функції глюкагону та дають нове уявлення про ХХН, хворобу, яка вражає мільйони людей у всьому світі.
Майже 100 років тому дослідники виявили, що клітини підшлункової залози виробляють глюкагон, коли рівень цукру в крові падає нижче певного порогу. Цей гормон мігрує через кровотік до рецепторів на поверхні клітин печінки, спонукаючи орган виробляти глюкозу, яка живить клітини всього тіла. Останні дослідження показали, що нирки також мають рецептори глюкагону, але, окрім стимулювання виробництва незначної кількості глюкози, їхня роль досі залишалася незрозумілою.
Аби краще зрозуміти функцію ниркових рецепторів глюкагону, учені використовували генетичні методи для усунення рецепторів у мишей і порівнювали їх зі звичайними тваринами та іншими гризунами з видаленими рецепторами глюкагону в печінці. На відміну від двох інших груп, миші, у яких були видалені рецептори глюкагону в нирках, розвинули безліч специфічних патологій. Це включало запалення, рубці та надлишок ліпідних відкладень, а також високий кров’яний тиск і пов’язане з ним пошкодження нирок, зміни в активності генів виробництва енергії та ознаки високого окислювального стресу.
Миші без ниркових рецепторів глюкагону також мали низку дефіцитів, що випливають із дисфункції нирок, наприклад, порушення регуляції азоту, проблеми з підтримкою водно-електролітного балансу та із серцем. Люди із ХХН мають менше рецепторів глюкагону в нирках, хоча незрозуміло, що було першим – патологія нирок, яка сприяла зменшенню кількості рецепторів, чи стан, який виник унаслідок недостатньої кількості рецепторів. Це питання є темою для майбутніх досліджень.
Джерело: https://www.sciencedirect.com/science/article/abs/pii/S1550413123004758?via%3Dihub