24 червня, 2021
Інсульт не є поширеним ускладненням на тлі COVID‑19: результати нових досліджень
За результатами двох нових масштабних міжнародних досліджень, виявлено відносно низьку частоту випадків інсульту в пацієнтів, госпіталізованих із COVID‑19. В одному з них поширеність інсульту становила 2,2% серед осіб із COVID‑19, які потрапили до відділення реанімації та інтенсивної терапії (ВРІТ) у 52 різних країнах. В іншому ж інсульт розвинувся у 1,48% хворих, госпіталізованих із COVID‑19 у 70 різних країнах. Науковці також виявили зниження частоти інсультів та зменшення кількості випадків лікування інсульту під час пандемії. Результати обох досліджень були представлені на щорічній зустрічі Американської академії неврології (AAN), що відбулася у квітні 2021 р.
Як засвідчив співавтор дослідження, бакалавр медицини та хірургії Джонатан Феннінг із Квінслендського університету (Брісбен, Австралія), інсульт був серйозним ускладненням на тлі COVID‑19. У межах випробування спостерігалася вища, ніж очікувалося, поширеність інсульту, особливо серед молодих людей. Однак серед госпіталізованих хворих із тяжкими формами COVID‑19 інсульт не був частим ускладненням, а ішемічний інсульт не підвищував ризик смерті.
Чи є геморагічний інсульт поширенішим за інші типи?
Вчені проаналізували базу даних 2699 пацієнтів, які потрапили до ВРІТ із COVID‑19 у 52 країнах. Було виявлено, що 59 (2,2%) із них згодом перенесли інсульт. У більшості епізодів інсульти були геморагічними (46%), у 32% випадків – ішемічними та у 22% – неуточненої природи. Геморагічний інсульт у цій когорті пацієнтів асоціювався із п’ятиразовим зростанням ризику смерті порівняно з тими, хто не переніс інсульт. 72% хворих після геморагічного інсульту померли, але лише 15% – безпосередньо від інсульту. Найімовірніше, основною причиною смерті була поліорганна недостатність. Зв’язок між ішемічним інсультом та летальністю не був підтверджений.
За словами пана Феннінга, досліджень, присвячених інсульту, що вперше розвинувся під час госпіталізації у ВРІТ, бракує. Крім того, є багато обмежень щодо оцінки інсульту в таких пацієнтів, що призводить до викривлення реальних показників та варіювання зареєстрованої захворюваності від 1 до 4%.
Також дослідник навів дані масштабного корейського дослідження, згідно з якими частота інсульту в пацієнтів без COVID‑19, які потрапили до ВРІТ неврологічного профілю, становила 1,2%. «У світлі цих даних показник 2% є вищим, ніж очікуваний у загальній популяції госпіталізованих хворих, але в контексті попередніх повідомлень щодо ризику інсульту, пов’язаного із COVID‑19, така частота дещо заспокоює», – зауважив він.
Нещодавно Американська асоціація серця (AHA) озвучила результати масштабного дослідження, за якими загальна частота ішемічного інсульту становила 0,75%. Пан Феннінг зазначив, що ці цифри та отримані дані дослідження, де він виступив співавтором, важко порівнювати, адже в них були залучені різні популяції хворих. Поточне дослідження було конкретно сфокусоване на вперше виниклому інсульті у пацієнтів, госпіталізованих із COVID‑19. Дослідження AHA передбачало розгляд даних усіх хворих, які потрапили до ВРІТ. Проте науковець зазначив, що в обох проєктах спостерігалася нижча частота епізодів інсульту, пов’язаного із COVID‑19, ніж при оцінюванні у попередніх роботах.
Дослідження із найбільшою популяцією пацієнтів
Міжнародне обсерваційне ретроспективне дослідження за участю 119 967 госпіталізованих хворих на COVID‑19 стало проєктом із залученням найбільшої на сьогодні вибірки пацієнтів із зареєстрованими супутніми діагнозами інсульту та інфекції SARS-CoV‑2. Отримані результати представила на засіданні AAN д. мед. н. Тхань Н. Нгуєн (медичний факультет Бостонського університету, Массачусетс, США).
У межах цього дослідження, проведеного на 6 континентах, у 70 країнах та в 457 інсультних центрах, частота інсультів становила 1,48% на 119 967 госпіталізацій із приводу COVID‑19. Інфекцію SARS-CoV‑2 було виявлено у 3,3% (1722) всіх госпіталізованих пацієнтів з інсультом. Дослідники ідентифікували діагноз інсульту за Міжнародною класифікацією хвороб 10-го перегляду (МКХ‑10), кодами та/або класифікаціями у базах даних інсультних центрів, а також зіставляли кількість госпіталізованих осіб з інсультом та пацієнтів, які отримували тромболізис, протягом перших чотирьох місяців пандемії порівняно із двома контрольними 4-місячними періодами.
Глобальне зниження частоти випадків лікування інсульту під час пандемії
Дослідники виявили глобальне зменшення кількості госпіталізованих пацієнтів з інсультом, а також зниження частоти застосування лікування тромболізису за гострих інсультів під час першої хвилі пандемії COVID‑19. За отриманими даними, впродовж чотирьох місяців безпосередньо перед пандемією було зареєстровано 91 373 епізоди інсульту порівняно з 80 894 випадками госпіталізації протягом перших чотирьох місяців пандемії.
У первинних інсультних центрах було зафіксовано суттєвіше зниження частоти госпіталізацій порівняно з комплексними інсультними центрами (на 17,3 vs 10,3%) та зменшення кількості хворих, котрим застосовували тромболізис (на 15,5 vs 12,6%). Загальна частота госпіталізацій із приводу інсульту зросла на 9,5% за два наступні місяці пандемії (травень, червень) порівняно із двома попередніми (березень, квітень), причому пацієнти частіше одужували і лікарнях з меншим числом госпіталізацій через COVID‑19, великих та комплексних інсультних центрах. Пані Нгуєн припустила, що причини скорочення кількості випадків інсульту на початку пандемії можуть включати зниження ризику інсульту через зменшення впливу інших вірусних інфекцій або ж кількості звернень до лікарень через побоювання заразитися коронавірусом.
Кращий показник відновлення після інсульту у великих та комплексних інсультних центрах може свідчити про те, що пацієнти з більшими потребами, тобто ті, хто переніс тяжчий інсульт, частіше звертаються по медичну допомогу порівняно з тими, хто має менш виразні симптоми. Забезпечення терапії із приводу інсульту під час пандемії є настільки ж важливим, як інформування хворих про необхідність відвідування лікарні у разі появи симптомів, подібних до проявів інсульту, як-от втрата чіткості мовлення, зору, рівноваги тощо. Головне, щоб пацієнт з інсультом звернувся по медичну допомогу якнайшвидше, оскільки існують методи лікування, здатні ефективно поліпшити стан у межах ранніх, але не пізніших часових вікон.
Як зазначають автори дослідження, отримані докази збігаються з даними інших нещодавніх звітів про несприятливі ефекти пандемії COVID‑19 на систему надання медичної допомоги при інсульті. Вони припускають, що страх пацієнтів перед інфікуванням коронавірусом, можливо, зіграв у цьому роль разом зі зниженням частоти транзиторних ішемічних атак, інсультів легкого/помірного ступеня тяжкості, а заходи фізичного дистанціювання могли перешкоджати своєчасному засвідченню інсульту. Проте, на думку дослідників, отримані результати є одними з перших, які відображають зміни щодо цієї проблеми на глобальному рівні.
За матеріалами www.medscape.com
Тематичний номер «Неврологія, Психіатрія, Психотерапія» № 2 (57) 2021 р.