10 січня, 2022
Ліки від деменції можуть підвищувати ризик гіперактивного сечового міхура
Дослідження фармацевтичного коледжу Х’юстонського університету (США), в якому було оцінено ризик гіперактивного сечового міхура при застосуванні інгібіторів холінестерази для лікування деменції та хвороби Альцгеймера, виявило, що донепезил пов’язаний із підвищеним ризиком зазначеного неприємного побічного ефекту.
Деменція – це група симптомів, пов’язаних із погіршенням пам’яті, міркування та інших навичок мислення, при цьому саме хвороба Альцгеймера є найпоширенішою причиною деменції: на неї припадає 60–80 % випадків. Своєю чергою, інгібітори холінестерази, включаючи донепезил, галантамін і ривастигмін, підсилюють зв’язок між нервовими клітинами для покращення пізнання.
Попередні дослідження показали, що використання інгібіторів холінестерази пов’язане з підвищеним ризиком прийому антимускаринових препаратів, які використовують для усунення такого неприємного побічного ефекту, як гіперактивний сечовий міхур.
Використовуючи дані американської федеральної програми медичного страхування «Medicare», було обстежено 524 975 дорослих (віком від 65 років і старше) із деменцією, які використовували інгібітори холінестерази (донепезил 80,72 %, ривастигмін 16,41 %, галантамін 2,87 %). Основним результатом, який цікавив дослідників, була діагностика гіперактивного сечового міхура протягом шести місяців від початку лікування.
Було виявлено, що донепезил пов’язаний із підвищенням ризику гіперактивного сечового міхура на 13 % порівняно з ривастигміном, тоді як не було відмінностей щодо ризику зазначеного побічного ефекту при застосуванні галантаміну та рівастигміну.
На думку дослідників, отримані результати свідчать про необхідність кращого розуміння та керування захворюваністю, яка пов’язана із прийомом ліків у літніх людей із деменцією.
Джерело: https://www.sciencedaily.com/releases/2022/01/220106152438.htm