31 січня, 2022
Йога зміцнює свої позиції у запобіганні вазовагальної непритомності
Нове дослідження індійських вчених припускає, що регулярна практика певних асан йоги знижує сприйнятливість до рефлекторного вазовагального синкопе.
Вазовагальне синкопе (непритомність) – це короткочасна втрата свідомості через неврологічно індуковане падіння артеріального тиску, спричинене порушенням нервово-м’язових рефлексів. Зазвичай це пов’язано із емоційним стресом, тривалим стоянням або надто швидким вставанням.
Дуже небагато методів лікування виявилися ефективними, включаючи уникнення тригерів, збільшення споживання рідини, фізичні вправи. Вчені розглянули різні пози йоги і вибрали комплекс тадасана, оскільки він нагадує вправи, які іноді призначають пацієнтам із вазовагальною непритомністю, але з деякими відмінностями, включаючи додавання синхронізованого дихання, яке може допомогти стабілізувати вегетативний тонус.
Під час комплексу тадасана людина стоїть прямо, ноги разом, руки з боків (біля стіни, якщо потрібна підтримка) і по черзі піднімає передню та задню частину ступнів. Спочатку піднімають пальці ніг, переносячи вагу на подушечки стоп, через кілька секунд піднімають п’яти, перенісши вагу на передню частину стопи. Потім ще за кілька секунд піднімають руки над плечима, витягаючись вгору, стоячи на носочках. Ці рухи синхронізуються з дихальними вправами: людина робить глибокий вдих, коли піднімає руки, і знову видихає, коли опускає руки. Лікарі рекомендують цю 15-хвилинну практику двічі на день.
У поточному дослідженні 113 пацієнтам із діагнозом рецидивуючого вазовагального синкопе було рекомендовано практикувати стандартні фізичні вправи та підтримувати адекватну гідратацію. Ліки призначалися на розсуд лікаря. У групу тадасани було включено 61 пацієнта. Середній термін спостереження становив близько 20 місяців.
Результати показали, що кількість епізодів як переднепритомних станів, так і непритомності зменшилася в обох групах, але більше зниження спостерігалося у пацієнтів, які практикували йогу.
У 52 пацієнтів у групі традиційної терапії до лікування було 163 епізоди синкопе або переднепритомного стану. При подальшому спостереженні у 12 пацієнтів (23 %) виникло 22 рецидиви симптомів. У групі тадасани у 61 пацієнта до лікування було 378 непритомностей або переднепритомних станів; при наступному спостереженні лише 6 подій сталися у 5 пацієнтів (8 %).
На початковому рівні майже всі пацієнти в обох групах приймали ліки, але наприкінці спостереження фармакотерапії потребували 80 % учасників групи традиційної терапії, тоді як у групі йоги – лише 14 %.
Загалом 200 пацієнтів пройшли лікування за допомогою цього підходу з дуже схожими наслідками, отриманими в початковому дослідженні.