21 лютого, 2025
Лікарі підтверджують успішні результати першої пренатальної терапії спінальної м’язової атрофії
Спінальна м'язова атрофія (СМА) є рідкісним генетичним захворюванням, що призводить до прогресуючої м'язової слабкості та атрофії внаслідок дегенерації мотонейронів у спинному мозку. СМА викликає мутація в гені SMN1 (Survival Motor Neuron 1), що відповідає за вироблення білка SMN, необхідного для виживання мотонейронів. Через нестачу цього білка нервові клітини гинуть, що спричиняє м'язову слабкість, гіпотонію та атрофію. Патологія передається аутосомно-рецесивним шляхом – людина захворіє, якщо успадкує дефектний ген від обох батьків.
Частота народження дітей зі СМА – 1 на 6000–10 000 новонароджених. Без лікування більшість хворих не доживає до 2 років. Сучасна медицина пропонує три основні препарати для терапії СМА: нусінерсен – ін'єкційний препарат, що підвищує рівень білка SMN, покращуючи функціонування мотонейронів; рисдиплам – засіб, що стимулює вироблення білка SMN; золгенсма – генна терапія, під час якої одноразовою інфузією вводять у тіло пацієнта робочу копію гена SMN1, зупиняючи прогресування хвороби.
Учені з дитячої дослідницької лікарні Сент-Джуд (Мемфіс, штат Теннессі, США) провели перше внутрішньоутробне лікування СМА пероральним препаратом рисдиплам. Через понад 2 роки після народження дитини жодних ідентифікованих ознак СМА не спостерігалося. Це дослідження демонструє доцільність лікування СМА пренатально та підтримує подальше вивчення підходу. «Нашими головними цілями були здійсненність, безпека та переносимість, тому ми дуже раді бачити, що батьки та дитина почуваються добре», – ділиться Річард Фінкель, доктор медичних наук, директор Центру експериментальної нейротерапії Сент-Джуда.
SMN1 найбільш необхідний у 3 триместрі внутрішньоутробного розвитку та в перші 3 місяці життя після народження дитини. Отже, тяжкість симптомів тісно пов’язана із часом втручання. У зв’язку із цими особливостями дослідники Сент-Джуда провели унікальний експеримент для вивчення пренатальної дії рисдипламу. Метою було визначити доцільність внутрішньоутробного лікування плода зі СМА. Обидва батьки дитини, яка брала участь в експерименті, були носіями генетичних варіантів СMA, і у них раніше народилося хворе немовля, яке померло у віці 16 місяців.
Генетичне тестування, проведене за допомогою амніоцентезу, підтвердило, що плід не мав здорових копій гена SMN1, що, у поєднанні із сімейною історією, було високою прогностичною ознакою народження немовляти зі СМА. Рисдиплам призначали майбутній матері впродовж останніх 6 тижнів вагітності. Також препарат вводили немовляті перорально через 8 днів після народження та продовжували давати його щодня. Зараз дівчинці 2,5 роки, і вона періодично перебуває під наглядом у Сент-Джуд. «Під час оцінки ми справді не помітили жодних ознак СMA», – підсумовує Фінкель.
Джерело: https://www.nejm.org/doi/10.1056/NEJMc2300802