27 березня, 2025
Приховані функції вітаміну D - високі дози холекальциферолу значно знижують активність демієлінізації на ранніх стадіях розсіяного склерозу
Дослідники із CHU Nîmes, Université Montpellier та інших клінічних центрів у Франції виявили, що пероральний холекальциферол у дозах 100 000 МО кожні два тижні значно знижує прогресування початкових етапів розсіяного склерозу (РС). Патологія у 85 % випадків починається із гострого епізоду ураження центральної нервової системи, такого як неврит зорового нерва (у 20 % пацієнтів), поперечний мієліт (у 45 %) або інсульт стовбура мозку (у 10 %). Ця комбінація початкових ознак називається клінічно ізольованим синдромом (КІС), хоча він не завжди перетворюється на РС.
Дефіцит вітаміну D є фактором ризику розвитку РС і пов’язаний з активністю захворювання, проте попередні випробування холекальциферолу продемонстрували суперечливі результати. Враховуючи його імуномодулювальний ефект, вітамін D здебільшого тестували як додаткову терапію до інтерферону бета, який є препаратом першої лінії. Дослідницька група мала на меті оцінити безпеку та ефективність вітаміну D як монотерапії для лікування КІС. У рандомізованому клінічному плацебо-контрольованому дослідженні науковці порівнювали високі дози холекальциферолу із плацебо.
В експерименті взяли участь 303 пацієнти, із них 288 пройшли повне 24-місячне спостереження. Активність захворювання спостерігалася у 94 зі 156 пацієнтів (60,3 %), які отримували вітамін D, проти 109 зі 147 (74,1 %) пацієнтів, які отримували плацебо. Окрім того, середній час до активізації захворювання і перетворення КІС на РС був значно довшим серед учасників, які приймали вітамін D (432 дні проти 224). Для визначення результатів науковці використовували магнітно-резонансну томографію та відстежували зони демієлінізації пацієнтів. Ці висновки підтверджують подальші дослідження, оскільки високі дози вітаміну D можуть бути доступним варіантом, який добре переноситься. Зараз автори планують майбутні випробування додаткової терапії вітаміном D.
Розсіяний склероз є інвалідизуючим нейродегенеративним захворюванням нервової системи. Він вражає майже три мільйона людей у всьому світі, що робить його поширеною неврологічною хворобою. Хоча сучасне розуміння точної природи патології обмежене, дослідники встановили, що розсіяний склероз спричинений дисфункцією власної імунної системи пацієнта, яка негативно діє на його центральну нервову систему. Зокрема, імунна система атакує захисну мієлінову оболонку, що оточує нервові волокна в головному та спинному мозку, спричиняючи демієлінізацію.
Джерело: https://jamanetwork.com/journals/jama/article-abstract/2831270