11 квітня, 2025
Толебрутиніб – експериментальний препарат, що може стати першим для лікування вторинно-прогресуючого розсіяного склерозу
Вторинно-прогресуючий розсіяний склероз (ВПРС) є формою захворювання, за якої симптоми інвалідизації погіршуються протягом невизначеного часу. ВПРС виникає у двох із трьох пацієнтів, яким діагностують рецидивно-ремітуючий розсіяний склероз. На сьогодні ВПРС не має ефективного методу лікування, проте клінічні випробування толебрутинібу, препарату, спочатку розробленого для лікування лімфом та пов’язаних із ними захворювань крові, продемонстрували затримку прогресування інвалідизації у пацієнтів із ВПРС.
Розсіяний склероз є інвалідизуючим нейродегенеративним захворюванням нервової системи. Він вражає майже три мільйона людей у всьому світі, що робить його масовим неврологічним захворюванням. Хоча сучасне розуміння точної природи патології обмежене, дослідники встановили, що розсіяний склероз спричинений дисфункцією власної імунної системи пацієнта, яка негативно діє на його центральну нервову систему. Зокрема, імунна система атакує захисну мієлінову оболонку, що оточує нервові волокна в головному та спинному мозку, спричиняючи демієлінізацію.
Толебрутиніб був створений під керівництвом спеціалістів клініки Клівленда (штат Огайо, США), яка входить до трійки найкращих медичних закладів країни. Перші рецензовані результати дослідження третьої фази під назвою HERCULES, представлені під час пленарної сесії Американської академії неврології 2025 року в Сан-Дієго, показують, що толебрутиніб є ефективним засобом лікування неактивного ВПРС. У період із 2020 до 2023 року рандомізоване подвійне сліпе плацебо-контрольоване дослідження залучило 1131 пацієнта віком від 18 до 60 років у 264 медичних центрах із 31 країни.
Експериментальний засіб є інгібітором тирозинкінази Брутона, ключового ферменту, залученим до нейрозапалення. Цей ензим експресується в мікрогліальних клітинах нервової системи та периферичних В-лімфоцитах, отже, бере участь як у вродженому, так і в адаптованому імунітеті. За розсіяного склерозу мієлоїдні клітини та В-клітини взаємодіють, спричиняючи аутоімунне нейрозапалення і пошкодження ЦНС.
Препарат продемонстрував позитивний ефект за кількома кінцевими точками щодо прогресування інвалідності та показників, які оцінюють на МРТ. «Отримані дані демонструють вплив препарату на хронічне нейрозапалення в центральній нервовій системі , що є ключовим фактором поступової втрати працездатності, що спостерігається при ВПРС», – зазначив Роберт Фокс, голова Глобального керівного комітету HERCULES.
Рівень побічних явищ був подібним між групами толебрутинібу та плацебо, хоча серйозні побічні явища спостерігалися частіше серед учасників, які застосовували препарат. Рівні аланінамінотрансферази (AЛТ), ферменту, що відображає пошкодження печінки, утричі перевищували верхню межу норми у 4 % пацієнтів, які вживали толебрутиніб, проти 1,6 % учасників групи плацебо. Толебрутиніб зараз розглядається Управлінням з контролю за якістю харчових продуктів і медикаментів США (FDA).