20 квітня, 2025
Біоінженери презентують слухові імплантати стовбура мозку нового покоління: які переваги та коли винахід зможе допомагати пацієнтам?
За останні десятиліття багато людей відновили слух за допомогою найуспішнішого нейротехнологічного пристрою на сьогодні – кохлеарного імплантату. Але для тих, чий завитковий черепно-мозковий нерв занадто пошкоджений для стандартного кохлеарного імплантату, найкращою альтернативою є слуховий імплантат стовбура мозку (ABI). Команда вчених Федеральної політехнічної школи Лозанни (Швейцарія) нещодавно розробила м’який тонкоплівковий ABI. Пристрій використовує мікрометрові платинові електроди, вбудовані в силікон, утворюючи гнучкий масив товщиною лише кілька міліметрів.
Слухові імплантати стовбура мозку (ABI, Auditory Brainstem Implants) – це пристрої нейростимуляції, призначені для відновлення слуху в пацієнтів, яким не підходять кохлеарні імплантати через відсутність або пошкодження слухового нерва. ABI імплантується безпосередньо на дорсальне ядро завиткового нерва у стовбурі мозку, минаючи периферичні відділи слухового шляху. Основні покази до встановлення ABI: вестибулярні шванноми, які ушкоджують слуховий нерв, агенезія або атрезія слухового нерва, глибока сенсоневральна глухота при неефективності кохлеарної імплантації та тяжкі склеротичні зміни завитки.
ABI обходить внутрішнє вухо та слуховий нерв, електрично стимулюючи ядро кохлеарного нерва через багатоконтактний електрод. Сигнали передаються через зовнішній мікрофон, процесор і передавач. Такі імплантати є єдиним варіантом слухової реабілітації за втрати функції слухового нерва, окрім того, вони покращують орієнтацію у просторі. Недоліком є процес встановлення – інвазивна нейрохірургічна операція з ризиком ускладнень і супутня активація нецільових нервів, які містяться поруч із завитковим (як наслідок – вестибулярні розлади).
Стандартні ABI розташовують на дорсальній поверхні кохлеарного ядра радіусом 3 мм, який має складну форму. Жорсткі електроди залишають повітряні проміжки, що призводить до надмірного поширення струму та небажаної стимуляції нервів. Навпаки, новий ультратонкий силіконовий матеріал легко згинається навколо тканин мозку. Окрім зручності, гнучка будова м’якого масиву означає, що його можна змінювати відповідно до анатомічних особливостей кожного пацієнта. Тривалі досліди із тваринами вже продемонстрували успіх і безпеку технології. Зараз учені планують подальші дослідження з оптимізації форми і матеріалів перед початком випробувань із людьми.
Джерело: https://www.nature.com/articles/s41551-025-01378-9