23 квітня, 2025
Оновлені міжнародні рекомендації для лікування нейропатичного болю
Міжнародна асоціація з вивчення болю вперше опублікувала свої рекомендації щодо лікування нейропатичного болю у 2007 році, а останнє оновлення було оприлюднено 2015 року. Зараз група дослідників і лікарів підготувала оновлену версію настанов. Для створення клінічних рекомендацій розглядали докази для всіх доступних препаратів, враховуючи ефективність, безпеку, вартість, доступність і віддалені наслідки для пацієнта. На думку клініцистів, майбутні зміни документа можуть включати акцент на інші немедикаментозні та нехірургічні втручання.
Нейропатичний біль спричинений ушкодженням або захворюванням соматосенсорної нервової системи. Він відрізняється від ноцицептивного болю тим, що не є реакцією на пошкодження тканин, а виникає через порушення у проведенні або обробці больових імпульсів. Найпоширеніші стани, що супроводжуються нейропатичним болем: діабетична полінейропатія, постгерпетична невралгія, радикулопатія, невралгія трійчастого нерва, фантомний біль, а також біль унаслідок інсульту, розсіяного склерозу або операції (наприклад, після мастектомії). У світі близько 7–10 % населення страждає від нейропатичного болю, окрім того, у Європі 4–8 % дорослого населення мають такий стан. Серед пацієнтів із будь-яким хронічним болем нейропатичний компонент має близько 20–25%.
У настанові надані рекомендації щодо лікування першої, другої та третьої ліній. До першої лінії належать 3 класи препаратів: ліганди кальцієвих каналів α2δ (габапентин, прегабалін або мірогабалін), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (дулоксетин та венлафаксин), а також трициклічні антидепресанти (наприклад, амітриптилін). Також учені рекомендували пластирі з капсаїцином та лідокаїном і крем із капсаїцином як терапію другої лінії. Незважаючи на помірне зниження болю, ці засоби безпечні та добре переносимі й підходять для використання літніми людьми або пацієнтами, які приймають кілька ліків.
Як лікування третьої лінії рекомендовано ботулінічний токсин типу А – 50–300 одиниць на хворобливу ділянку кожні 3 місяці. Оновлена настанова вперше надала рекомендації щодо використання неінвазивного пристрою для стимуляції мозку, повторюваної транскраніальної магнітної стимуляції (rTMS), у деяких груп пацієнтів. Опіоїди також можуть застосовуватися для окремих хворих. Учені не знайшли надійних доказів, аби рекомендувати інші методи втручання чи препарати: селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (наприклад, есциталопрам), антагоністи рецепторів NMDA (наприклад, кетамін) й імплантацію стимуляції спинного мозку (SCS).
Джерело: https://www.thelancet.com/journals/laneur/article/PIIS1474-4422(25)00068-7/fulltext