24 серпня, 2026
Новий біомаркер розсіяного склерозу дає змогу відстежувати прогресування без рецидивів
Попри суттєвий прогрес у лікуванні розсіяного склерозу (РС), у частини пацієнтів інвалідизація поступово наростає навіть за відсутності клінічних рецидивів. Це явище називають прогресуванням незалежно від активності рецидивів (ПНАР). Його складно своєчасно виявити за клінічними показниками, оскільки зміни накопичуються повільно. Дослідники Базельського університету (Швейцарія) запропонували біомаркер, який може доповнити наявні методи оцінювання перебігу РС.
Команда вчених під керівництвом професора Єнса Куле проаналізувала понад 18 тис. зразків крові та клінічні дані понад 2300 пацієнтів із двох великих довготривалих когорт у Швейцарії і США. Особливу увагу приділили гліальному фібрилярному кислому білку (GFAP) – складній органічній сполуці, яка вивільняється активованими або ушкодженими астроцитами. Вищі концентрації GFAP були пов’язані з підвищеним ризиком прогресування інвалідизації як у короткостроковій, так і в довгостроковій перспективі.
Водночас нейрофіламент легкого ланцюга (NfL), уже відомий маркер нейроаксонального ушкодження, демонстрував інший профіль. Підвищення NfL переважно відображало гостру запальну активність і було пов’язане з імовірністю наступних рецидивів. Таким чином, GFAP та NfL можуть характеризувати різні біологічні компоненти РС: перший – процеси, що супроводжують поступове прогресування, другий – активне запалення та гостре ушкодження нервової тканини.
Особливо перспективним виявилося спостереження за GFAP у динаміці. У пацієнтів, у яких рівень цього маркера знижувався після початку терапії, спрямованої на сповільнення перебігу РС, ризик подальшого прогресування інвалідизації був нижчим. Отже, одноразове визначення GFAP може бути менш інформативним, ніж серійні вимірювання, що дають змогу оцінювати біологічну відповідь на лікування.
«Одним із ключових питань було, чи залишає прогресування інший біологічний слід, ніж запалення», – зазначив Єнс Куле, професор університету і Центру клінічної нейроімунології та нейронаук Університетської лікарні Базеля.
Отримані результати підсилюють докази того, що GFAP може стати інструментом для виявлення PIRA та оцінювання ризику майбутньої інвалідизації. У клінічній практиці його потенційне поєднання із NfL може забезпечити детальнішу картину активності РС і відповіді на терапію, ніж використання одного біомаркера.
Джерело: https://jamanetwork.com/journals/jamaneurology/article-abstract/2852244