5 жовтня, 2026
Шийна лімфаденектомія може мати наслідки для когнітивних функцій
Шийна лімфаденектомія, яку широко застосовують у лікуванні пухлин голови та шиї для контролю регіонарного поширення раку, може впливати не лише на місцевий лімфовідтік. Мультицентрове дослідження під керівництвом науковців Медичного центру Вейла Корнелла (США), опубліковане у виданні Neuron, указало на можливий зв’язок між видаленням шийних лімфатичних вузлів, порушенням відтоку спинномозкової рідини та подальшим погіршенням когнітивних функцій.
Дослідники проаналізували дані 1035 пацієнтів, яким виконали шийну лімфаденектомію без хіміотерапії чи променевої терапії. Серед пацієнтів, молодших за 65 років, когнітивні порушення протягом двох років після операції виявили приблизно у 18 %, тоді як для загальної популяції цього віку оцінюваний ризик становить 4–6 %. У групі старших за 65 років відповідний показник сягав 25 % проти 10–22 % у загальній популяції. Ці дані демонструють асоціацію, але самі по собі не доводять, що саме операція спричиняє когнітивне зниження.
Додаткові докази отримали за допомогою нейровізуалізації. У другій групі із 59 пацієнтів, обстежених у Технічному університеті Мюнхена (Німеччина), МРТ виконували до та після операції. Після лімфаденектомії спостерігали прискорене розширення скроневих рогів шлуночків мозку – маркер структурної атрофії. Зміни були виразнішими за двобічного видалення шийних лімфатичних вузлів.
Біологічний механізм дослідники вивчали в експериментах на тваринах. Раптове порушення лімфатичного відтоку від мозку супроводжувалося накопиченням рідини, посиленням оксидативного стресу та зростанням рівня білків, пов’язаних із запаленням. Одночасно пошкоджувалися синапсин та інші білки, необхідні для передачі сигналів між нейронами, а частина з них утворювали щільні агрегати. Водночас ці структури відрізнялися від амілоїдних бляшок і патологічних ниток тау-білка, характерних для хвороби Альцгеймера.
«Організм продукує лімфатичну рідину, яка допомагає виводити відходи з усіх органів, включно з мозком. Якщо ця система працює недостатньо, негативні наслідки можуть поступово накопичуватися», - зазначила докторка медичних наук Лаура Сантамброджіо, професорка радіаційної онкології та біохімії Медичного центру Вейла Корнелла.
Особливе значення має спостереження, що патологічні молекулярні зміни виникали саме за раптового припинення лімфодренажу, тоді як поступове його зниження в іншій експериментальній моделі не спричиняло аналогічного ефекту. Це може пояснювати, чому післяопераційна лімфедема шиї потенційно має значення не лише для локального стану тканин.
Сьогодні йдеться про ретроспективне дослідження, тому необхідні проспективні спостереження з оцінюванням когнітивних функцій до та після операції. Якщо зв’язок підтвердиться, контроль лімфодренажу може стати додатковою складовою післяопераційного спостереження за пацієнтами з пухлинами голови та шиї. Серед потенційних стратегій дослідники розглядають реконструкцію лімфатичної системи, зокрема трансплантацію лімфатичних вузлів для відновлення відтоку рідини у венозне русло.
Джерело: https://www.cell.com/neuron/fulltext/S0896-6273(26)00688-4