8 жовтня, 2026
Нобелівську премію з фізіології та медицини присудили за відкриття, яке змінило уявлення про роботу мозку
Нобелівську премію з фізіології та медицини 2026 року отримали Карл Дейссерот, Петер Хегеманн і Георг Нагель за відкриття світлочутливих іонних каналів та створення основ оптогенетики. Їхня робота дала нейробіологам інструмент, який дозволяє не просто спостерігати за активністю окремих нейронів, а цілеспрямовано вмикати або вимикати її в живій нервовій системі.
Ключовим відкриттям стали каналродопсини – світлочутливі білки, які Хегеманн і Нагель досліджували в одноклітинній водорості Chlamydomonas. За освітлення синім світлом канал у мембрані відкривається і пропускає заряджені іони, змінюючи електричний стан клітини. Учені продемонстрували, що перенесення гена такого білка в інші клітини здатне зробити їх чутливими до світла.
Карл Дейссерот переніс цей принцип на нервову систему. У 2005 році він показав, що введення гена каналродопсина в нейрони щурів дає змогу за допомогою синього світла запускати нервовий сигнал. Через два роки метод уже працював у мозку живих мишей. Так сформувалася оптогенетика – технологія, за якої світловий стимул стає інструментом вибіркового контролю нейронної активності.
Її принципова перевага для досліджень мозку полягає у можливості встановлювати причинно-наслідкові зв’язки. Раніше вчені могли визначити, що певна ділянка мозку активується під час страху, формування спогаду або деякої поведінки, але не завжди могли довести, чи є ця активність причиною явища. Оптогенетика дає змогу активувати конкретну популяцію нейронів і перевірити, як це змінює поведінку або фізіологічну функцію.
«Оптогенетика відкриває можливості для картування мозку, про які ми раніше могли лише мріяти», - зазначив Пер Свеннінгссон, голова Нобелівського комітету з фізіології та медицини. Технологія вже допомогла дослідити нейронні ланцюги, пов’язані з пам’яттю, емоціями та поведінкою, зокрема тими, що мають значення для неврологічних і психіатричних розладів.
Для клінічної медицини оптогенетика поки залишається переважно дослідницьким інструментом, але її потенціал виходить за межі фундаментальної нейробіології. Один із напрямів уже перевіряють у дослідженнях відновлення зору за його тяжких порушень. Подальший розвиток технології залежатиме від можливості безпечно доставляти світлочутливі білки до потрібних клітин і точно стимулювати їх у людини.
Відкриття лауреатів фактично змінило сам підхід до вивчення мозку: нейронні мережі стало можливо не лише картувати, а і функціонально перевіряти. Саме це створює підґрунтя для точнішого розуміння механізмів неврологічних і психіатричних захворювань та пошуку принципово нових способів впливу на патологічні нейронні контури.
Нобелівську премію з фізіології та медицини 2025 року отримали Мері Бранкоу, Фред Рамсделл і Шімон Сакагучі за відкриття механізмів периферичної імунної толерантності, що пояснили, як організм запобігає атакам на власні тканини. Їхні дослідження виявили роль регуляторних Т-клітин і гена FoxP3, який контролює ці «гальма імунної системи» та визначає розвиток аутоімунних патологій. Відкриття не лише змінило фундаментальне розуміння імунітету, а й стало основою для нових методів лікування аутоімунних і онкологічних хвороб, започаткувавши епоху імунотерапії.
Джерело: https://www.nobelprize.org/prizes/medicine/2026/press-release/