23 липня, 2020
Тяжкість перебігу COVID‑19 у хворих на рак легені
У дослідженні J. Luo і співавт. (2020), проведеному за участю 102 пацієнтів із раком легені та COVID‑19 у Меморіальному центрі онкологічних захворювань Sloan Kettering (MSKCC) у Нью-Йорку, США, вивчали перебіг захворювання, вплив протипухлинного лікування та інших детермінант на тяжкість COVID‑19 та одужання хворих. Результати дослідження були опубліковані 16 червня у журналі Annals of Oncology.
Автори визначили кілька важливих нюансів. Пацієнти з раком легені мали тяжкий перебіг COVID‑19: 62% хворих були госпіталізовані, 25% – померли. Примітно, що детермінанти тяжкості захворювання були більше пов’язані з пацієнтом (куріння, наявність хронічного обструктивного захворювання легень – ХОЗЛ), а не з характеристиками самої пухлини чи особливостями протипухлинного лікування. Слід зазначити, що під час пандемії серед смертельних випадків від раку легені у MSKCC COVID‑19 мав значення лише в 11% хворих.
Поясненням таких результатів є те, що онкологічні пацієнти, особливо хворі на рак легені, мають тяжчий перебіг COVID‑19, ніж у загальній популяції. Однак досі не відомо, чи рак легені є незалежним фактором виникнення тяжких симптомів коронавірусної хвороби, чи цьому також сприяють вік, куріння, патологія серцево-судинної та дихальної систем та/або протипухлинне лікування. Раніше дослідницька група вивчала вплив анти-PD‑1-терапії на ступінь тяжкості COVID‑19 і не виявила клінічно значущого зв’язку.
Середній вік хворих, включених у дослідження, становив 68 років (від 31 до 91 років). Більшість пацієнтів мали метастатичний або активний рак легені (72%). У середньому пацієнти купили 23,5 пачки цигарок за рік (від 0 до 120 пачок). Поширені хронічні стани включали гіпертонічну хворобу (56%) та ХОЗЛ (24%).
Пацієнти, які померли від COVID‑19 протягом періоду спостереження, становили 11% від усіх померлих із раком легені у MSKCC. Пік летальних випадків, пов’язаних із COVID‑19, становив приблизно 20% у квітні 2020 р. Більшість смертей сталися протягом тижня після встановлення діагнозу COVID‑19.
Найчастішими симптомами COVID‑19 були кашель (70%) та лихоманка (59%), проте клінічна картина інфекційного захворювання була досить варіабельною. 62% хворих потребували стаціонарного лікування, з них 21% були переведені до відділення інтенсивної терапії.
Детермінантами тяжкого перебігу COVID‑19 були фактори, пов’язані з пацієнтом (куріння та ХОЗЛ). Іншими клінічними ознаками, які асоціювалися з підвищеним ризиком тяжкого перебігу COVID‑19, були вік, гіпертонічна хвороба та застійна серцева недостатність. Натомість не виявлено впливу на тяжкість перебігу COVID‑19 факторів, пов’язаних із пухлиною (активний/метастатичний рак легені, перенесене променеве або хірургічне лікування). Гістологія пухлини, наявність онкогенів або експресія PD-L1 також не впливали на ступінь тяжкості коронавірусної хвороби у цих пацієнтів.
Нещодавнє лікування анти-PD‑1-препаратами з хіміотерапією або без неї не асоціювалося з підвищенням ризику тяжкого перебігу COVID‑19. Автори не спостерігали впливу нещодавно проведеної хіміотерапії або лікування інгібіторами тирозинкінази на тяжкість перебігу COVID‑19.
Більшість пацієнтів одужали від COVID‑19, у тому числі 25% пацієнтів, які потребували проведення інтубації на початку захворювання. У госпіталізованих з COVID‑19 пацієнтів введення гідроксихлорохіну не сприяло покращенню стану.
Незважаючи на певні обмеження цього дослідження (малий розмір вибірки), результати демонструють уразливість пацієнтів з раком легені в період пандемії.
Повна версія за посиланням: DOI: https://doi.org/10.1016/j.annonc.2020.06.007.
Тематичний номер «Онкологія, Гематологія, Хіміотерапія» № 3 (64) 2020 р.