21 червня, 2023
Нанокапсуляція хіміотерапевтичних препаратів – прорив у лікуванні раку
Група науковців на чолі з Астрід Гілдбек виявила технологію, що підвищує ефективність хіміотерапії для пацієнтів із раком очеревини. Колоректальний рак, рак яєчників і шлунка часто метастазує в очеревину, що ускладнює лікування. При метастазуванні на початкових стадіях зазвичай немає чітких клінічних проявів, що обмежує раннє виявлення захворювання і в більшості випадків є причиною діагностування раку на пізніх стадіях та несприятливого прогнозу для хворих. Внутрішньоочеревинна хіміотерапія продемонструвала великонадійні терапевтичні ефекти, але вона обмежена швидким виведенням препарату та системною токсичністю. На сьогодні найпоширенішим методом лікування раку очеревини є хірургічне втручання в поєднанні із хіміотерапією, що направлена на знищення будь-яких патологічних клітин, які залишаються після операції. Проте препарати не залишаються в черевній порожнині достатньо довго, щоби діяти належним чином.
Перевага методу, описаного у статті Nanomedicine: Nanotechnology, Biology and Medicine, полягає в тривалішому локалізованому збереженні ліків у черевній порожнині. Успішність ефекту досягається за допомогою інкапсуляції ліків у крихітні наночастинки. Вчені також можуть конструювати ці моделі таким чином, аби препарат досягав переважно ракових клітин, а не здорових.
Дослідники інкапсулювали таксан кабазитакселу в наночастинки поліалкілціаноакрилату (PACA), призначені для покращення внутрішньоочеревинної доставки. Матеріали на основі PACA в основному відомі своїм широким використанням як хірургічні клеї та адгезиви для тканин; вони показали значну перспективу як платформи для доставки ліків на основі своїх біосумісних і біорозкладних полімерних властивостей. Їхня хімічна конфігурація дає змогу інкапсулювати ліки різної природи, а функціональні можливості можна налаштувати для конкретно локалізованих застосувань, наприклад, за допомогою додавання поверхневих лігандів. Токсичність вільного та інкапсульованого кабазитакселу досліджували на щурах шляхом моніторингу клінічних ознак, маси органу та гематологічних і біохімічних параметрів крові. Фармакокінетику, біорозподіл і відповідь на лікування оцінювали на мишах. Завдяки внутрішньоочеревинній обробці наночастинками з кабазитакселом хіміопрепарат залишається в черевній порожнині на довший час, зв’язується безпосередньо із пухлиною, в результаті чого цитотоксичний агент вивільняється та діє чітко на ракові клітини. Таким чином, значна кількість препарату досягає саме ракових клітин, не спричиняючи впливу на довколишні здорові тканини, що призводить до збільшення його ефективності та зменшення побічної дії.
Джерело: https://medicalxpress.com/news/2023-06-nanotechnology-effective-treatment-patients-peritoneal.html