3 червня, 2024
Виявлено можливий зв'язок між татуюваннями та лімфомою
Наші знання щодо довгострокових наслідків татуювань для здоров’я поки що недостатні, оскільки в цій галузі не так багато досліджень. Нещодавно група вчених із Лундського університету у Швеції дослідила зв’язок між татуюваннями та лімфомою. Їхня робота, опублікована в eClinicalMedicine, показує, що татуювання можуть бути фактором ризику розвитку лімфоми. Науковці ідентифікували хворих людей за допомогою реєстрів населення. Ці особи були зіставлені з контрольною групою тієї ж статі та віку, але без злоякісних пухлин.
Загалом у дослідженні взяли участь 11 905 осіб. Із них 2938 учасників мали лімфому у віці від 20 до 60 років. Після врахування різних факторів ризику, таких як куріння та вік, учені виявили, що ризик розвитку лімфоми був на 21 % вищий серед тих, хто робив татуювання. Важливо пам’ятати, що лімфома є рідкісним захворюванням, і ці результати зараз додатково перевіряються у схожих дослідженнях. Гіпотеза дослідницької групи перед науковою розвідкою полягала в тому, що розмір татуювання впливає на ризик лімфоми. Вважали, що татуювання всього тіла може бути пов’язане з більшим ризиком захворювання, ніж, наприклад, маленький метелик на плечі. Неочікувано виявилося, що площа татуйованої поверхні тіла не має значення.
Можна лише припускати, що татуювання, незалежно від розміру, спричиняє в організмі запалення, яке може спровокувати утворення патологічних клітин. Більшість людей роблять своє перше татуювання в молодому віці, а це означає, що чорнило для татуювань перебуває в організмі протягом більшої частини їх життя. Коли чорнило вводиться в шкіру, організм сприймає це як щось чужорідне та активує імунну систему. Велика частина чорнила транспортується від шкіри до лімфатичних вузлів, де депонується. Окрім того, чорнило для татуювання часто містить канцерогенні хімічні речовини, наприклад, первинні ароматичні аміни, поліциклічні ароматичні вуглеводні та метали.
Лімфоми є регіонарними пухлинними захворюваннями лімфатичної тканини з подальшою генералізацією. За походженням вони бувають В-клітинні, Т-клітинні та такі, що не класифікуються. Більші ризики існують для людей, які мають близьких родичів із такою патологією, автоімунні або імунодефіцитні стани, а також тих, які контактують із радіаційним випромінюванням або канцерогенами. Первинними симптомами є лімфаденопатія, лімфоцитоз, а також тривалі тонзиліти.
Джерело: https://www.thelancet.com/journals/eclinm/article/PIIS2589-5370(24)00228-1/fulltext