Головна Новини Онкологія та гематологія Новий барвник допомагає хірургам повністю видалити рак простати

13 червня, 2024

Новий барвник допомагає хірургам повністю видалити рак простати

Новий барвник допомагає хірургам повністю видалити рак простати

Барвник-маркер, який прикріплюється до ракових клітин передміхурової залози, може допомогти хірургам видаляти пухлину в режимі реального часу. Учені з Департаменту онкології лікарні Оксфордського університету та Оксфордського центру біомедичних досліджень використали флуоресцентний барвник, приєднаний до спеціальної молекули-маркера, щоби забезпечити медикам «другу пару очей» під час операції із приводу раку простати.

23-м чоловікам із раком передміхурової залози ввели маркерний барвник перед оперативним втручанням. Молекула виявила патологічні ділянки, які не видно неозброєним оком. Барвник дозволив хірургам видалити всі ракові тканини, зберігаючи при цьому здорові структури, що зменшує ймовірність рецидиву. Комбінація барвника та цільової молекули, яка називається IR800-IAB2M, дозволяє хірургам бачити краї пухлини та ідентифікувати будь-які скупчення клітин, які поширилися на сусідні тканини та лімфатичні вузли.

Молекула-маркер та барвник працюють, приєднуючись до білка під назвою простатоспецифічний мембранний антиген, який зазвичай міститься на поверхні ракових клітин. На першому етапі дослідження ProMOTE 23 чоловікам вводили флуоресцентний барвник перед проведенням роботизованої простатектомії. Хірурги використали систему візуалізації, яка створює особливий тип світла на передміхурову залозу та прилеглі ділянки.

Цей барвник-маркер перебуває на початковій стадії клінічного розроблення, але в майбутньому він може регулярно використовуватися хірургами, адже, змінивши білок, молекулу можна застосувати для інших типів пухлин. Систему візуалізації також можна інтегрувати майже в будь-які роботизовані інструменти. Подальші клінічні випробування вже тривають у більших групах пацієнтів для визначення, наскільки ця методика ефективніша за інші сучасні методи.

Джерело: https://link.springer.com/article/10.1007/s00259-024-06713-x