4 лютого, 2025
Володимир Яриніч – видатний подвижник онкологічної служби України другої половини ХХ – першої чверті ХХІ століття
Печериця Т.В.
До плеяди видатних хірургів-онкологів, фундаторів онкологічної служби України належить заслужений лікар України Володимир Іларіонович Яриніч (1941-2019). Саме з його ім’ям пов’язаний початок її повноцінного становлення і розвитку в Кіровоградській області, яка завдяки його наполегливості сьогодні має один із найкращих в Україні сучасних онкологічних комплексів європейського типу з матеріально-технічною базою високого рівня для лікування онкологічних захворювань.
Становлення онкологічної служби в Україні розпочалось на початку ХХ ст. – у 1907 р. в Києві був створений комітет із боротьби зі злоякісними новоутвореннями, а також офіційно зареєстроване Київське товариство онкологів, що спеціалізувалося на лікуванні злоякісних новоутворень жіночої статевої сфери. Ініціатором його створення був О. Муратов. При товаристві існувала перша в Україні онкологічна лікарня на п’ять ліжок. У 1920 р. у Харкові за ініціативою С. Григор’єва було створено Всеукраїнську рентгенівську академію. А в 1925 р. під час Першої Всесоюзної наради, присвяченій боротьбі з онкологічними захворюваннями, виникла ідея організації онкологічної допомоги населенню у формі диспансерів. Тож 1928 р. у Харкові було відкрито перший онкологічний диспансер в Україні, а згодом у Києві, Одесі, Дніпропетровську (нині Дніпро) та інших містах. У 1931 р. у Харкові відбувся Перший Всеукраїнський з’їзд онкологів, у якому взяли участь 500 делегатів. На початку 1941 р. в Україні вже була достатньо розвинена наукова, кадрова й, головне, матеріально-технічна база онкологічної допомоги. Отже, у першій половині ХХ ст. в Україні були розроблені засади онкологічної служби й, власне, розпочалося формування науково обґрунтованого контенту онкології як науки. На жаль, події Другої світової війни не лише призупинили роботу в цьому напрямку, але й частково зруйнували наявні надбання. У квітні 1945 р. вийшла постанова уряду про створення Служби спеціалізованої онкологічної допомоги, яка започаткувала новий етап у становленні та розвитку онкологічної служби в Україні [1]. В усіх областях почали відкривати онкологічні диспансери, які згодом стали основними центрами з організації надання онкологічної лікувально-профілактичної допомоги населенню.
Володимир Іларіонович Яриніч народився 18 січня 1941 р. в незаможній українській родині у с. Сальне Ніжинського району Чернігівської області. Дитинство майбутнього хірурга-онколога пройшло у важкі повоєнні роки. На жаль, мати Володимира не дочекалася чоловіка з фронту. Допомагав родині Яриничів рідний дядько Володимира, Іван Герасимович Примушко, який працював головним лікарем Бобринецької лікарні у Кіровоградській області [2]. За спогадами самого Володимира Яриніча, саме він прищепив йому бажання стати лікарем: «Поталанило мені на дядька, як не раз таланило на хороших людей потім. Визначенням свого життєвого шляху я завдячую саме йому» [2]. Отже, ще з підліткового віку Володимир Яриніч докладав максимум зусиль для реалізації своєї мрії – стати лікарем і допомагати людям. Після успішного закінчення школи юнак у 1958 р. вступив до Дніпропетровського державного медичного інституту, який став його alma mater. А професійну діяльність розпочав у 1963 р. на посаді лікаря-педіатра в Катеринівській дільничній лікарні Кіровоградського району. Із 1965-го по 1967 р. працював анестезіологом у Кіровоградському обласному онкологічному диспансері, пізніше – в районній лікарні Кіровоградського району на посадах хірурга та завідувача хірургічного відділення [3]. У 1963-1974 рр. відбулося його загартування в медичній професії й становлення як медика. В цей час Володимир Яриніч підвищував свою кваліфікацію. Жодні негаразди не змогли стати на заваді молодому, амбітному, надзвичайно працелюбному й цілеспрямованому медику. Згодом в одному із інтерв’ю Володимир Яриніч скаже: «Мої амбіції полягали у тому, щоб стати гарним професіоналом і лікувати хворих…» [4]. Той день, коли у Кіровоградській районній лікарні на нього залишили операційну, він вважав найщасливішим для себе: «Тоді я зрозумів, що став повноцінним хірургом. Мрія збулася» [2].
Кардинальні зміни у професійній діяльності сталися у 1974 р., коли йому було лише 33 роки: Володимира Яриніча було призначено головним лікарем Кіровоградського обласного онкологічного диспансеру (нині комунальне некомерційне підприємство «Обласний клінічний онкологічний центр Кіровоградської обласної ради»). Ця подія вирішила не лише його подальший професійний, але й життєвий шлях: онкологічна служба стала справою усього його життя, а Кіровоградщина – другою малою батьківщиною. Це призначення не було випадковим, адже до цього часу Володимир Яриніч вже зарекомендував себе в медичній галузі як досвідчений хірург і відповідальна людина, до того ж він мав гарні організаційні здібності. Посада головного лікаря Кіровоградського обласного онкологічного диспансеру була для нього новою справою, яка потребувала додаткових знань та навиків, насамперед у сфері організації управління медичним закладом такого рівня. Тож він почав активно переймати досвід у більш досвідчених колег, серед яких були головний лікар Кіровоградської обласної лікарні М.О. Мягкий, завідувачі обласного відділу охорони здоров’я О.І. Никифоров, Ю.П. Кисельов.
Слід зазначити, що саме з ім’ям В.І. Яриніча пов’язаний початок повноцінного становлення і розвитку онкологічної служби в Кіровоградській області й, власне, організація успішної та ефективної роботи Кіровоградського обласного онкологічного диспансеру. Прихід Володимира Яриніча спричинив суттєві зміни не лише в структурі закладу, але й методах роботи. Зокрема, на базі онкологічного диспансеру вже тоді почали виконувати органозберігаючі операції на молочній залозі. Відповідно до змін у структурі захворюваності в Кіровоградській області була удосконалена структура відділень в онкологічному диспансері: створено проктологічне та абдомінальне відділення, сягнула вищого рівня робота патологоанатомічної служби, з’явилася цитологічна лабораторія. Окрім того, було започатковано цитологічне обстеження жіночого населення області. Проте із 1948 р. Кіровоградський обласний онкологічний диспансер розташовувався у напівзруйнованій під час фашистської окупації міста будівлі єврейської лікарні. Її удосконаленням колись переймався М.О. Мягкий, який у 1961-1973 рр. був головним лікарем онкодиспасеру.
Отже, головною проблемою молодого головного лікаря стала вкрай незадовільна матеріально-технічна база онкодиспансеру, малопридатна для надання повноцінної й висококваліфікованої онкологічної допомоги хворим на рак жителям міста та області. Саме В. Яриніч наприкінці 70-х рр. ХХ ст. згенерував ідею будівництва в Кіровоградській області нового приміщення для обласного онкологічного диспансеру. Він здійснив низку медико-статистичних досліджень рівня захворюваності на рак у Кіровоградській та інших областях України, на основі яких підготував порівняльні таблиці, які засвідчили стрімке зростання захворюваності на рак в регіоні. Ці таблиці Володимир Яриніч надсилав обласній владі та уряду України. Тривалий час він оббивав пороги чиновників різного рівня: спочатку для того, щоб почули й сприйняли його ідею про будівництво на Кіровоградщині нового приміщення для онкологічного диспансеру, а згодом були важкі 26 років його будівництва. Володимирові Яринічу необхідно було контролювати всі етапи – від виділення коштів до виконання будівельних робіт із дотриманням усіх технічних вимог, це потрібно було робити чи не щодня. Шлях до реалізації мети був важким і тернистим. Зазначимо, що не кожен міг би завершити реалізацію цього проєкту, надзвичайно важливого для громади Кіровограда (нині Кропивницький) та області. Однак ані невдачі та нерозуміння, ані байдужість з боку чиновників різних рівнів влади не зупинили Володимира Яриніча на пів шляху. Завдяки його наполегливості вже у 1979 р. під будівництво нового корпусу обласного онкологічного диспансеру було виділено 5,5 гектара землі на східній околиці Кіровограда. Володимир Яриніч наполегливо звертався в усі можливі інстанції – обласну раду, Кабінет Міністрів УРСР, Міністерство охорони здоров’я, і, врешті, його мрія про будівництво нової будівлі обласного онкологічного диспансеру почала матеріалізуватися – було підготовлено проєктно-кошторисну документацію, й у 1984 р. з труднощами й проблемами розпочалося спорудження першої черги обласного онкологічного диспансеру за найкращим зразком в Україні – донецьким, урочисте відкриття якої відбулося у 1995 р. [5]. Його спорудження і відповідне оснащення устаткуванням значно розширили можливості в наданні кваліфікованої онкологічної допомоги населенню, однак забезпечити вирішення всіх проблем не могли. Саме тому вже через рік розпочалося спорудження ще одного корпусу – другої черги Кіровоградського обласного онкологічного диспансеру. Тільки у жовтні 2010 р., після завершення будівництва, стало можливим відкриття цілої низки нових таких необхідних для лікування пацієнтів відділень: торако-абдомінального, мамологічного, урологічного, ендоскопічного, анестезіології, радіонуклідної діагностики та терапії, денного стаціонару [5]. У 2015 р. за підтримки місцевої влади на базі Кіровоградського обласного онкологічного диспансеру було відкрито Український центр томотерапії, який став першим в Україні проєктом державно-приватного партнерства в онкологічній галузі [2]. Остаточне удосконалення будівлі диспансеру завершилося у грудні 2018 р., після реконструкції операційного блоку, яка була розпочата у серпні 2017-го [5] У грудні 2018 р. КЗ «Кіровоградський обласний онкологічний диспансер» вп’яте підтвердив вищу акредитаційну категорію і в межах реформування галузі охорони здоров’я був перетворений на комунальне некомерційне підприємство «Обласний клінічний онкологічний центр Кіровоградської обласної ради» (КНП «ОКОЦ КОР»). Отже, завдяки натхненній і невсипущій праці Володимира Яриніча та його команди однодумців сьогодні Кіровоградська область має один із найкращих в Україні сучасних онкологічних комплексів європейського типу з матеріально-технічною базою високого рівня для лікування онкологічних захворювань. Йому також вдалося сформувати і втримати надійний колектив онкохірургів найвищого рівня, послідовників і учнів, серед яких О.С. Чалий, Ю.О. Скородумов, В.О. Васецький, І.М. Макарук, К.В. Яриніч, Г.О. Богатир, О.І. Іванченко, К.І. Багно, М.Е. Бохановський, Р.М. Федушин, Т.М. Крамар, О.В. Бондаренко.
Попри складнощі й великі витрати часу та сил на забезпечення адміністрування, функціонування і будівництва першої та другої черги корпусів онкодиспансеру, що тривало понад 20 років, Володимир Яриніч не полишав наукових пошуків нових, більш ефективних шляхів й методів лікування раку. За свою довгу медичну практику він зробив декілька тисяч операцій, переважно на черевній порожнині. Був ініціатором випробування і впровадження нової комплексної методики лікування раку шлунка із застосуванням до- та післяопераційної поліхімієтерапії з модифікаторами. Під час проведення операцій на печінці широко застосовував плазмовий скальпель, що дало змогу проводити оперативні втручання з видалення метастазів і значно подовжити життя пацієнтам із онкологією. Він жив роботою, не зважав на витрачений час і зусилля, присвятивши професії усе своє життя.
Володимир Яриніч був активним учасником громадського життя міста та області. Із 1998-го по 2010 р. тричі обирався депутатом Кіровоградської обласної ради, був членом постійної комісії з питань охорони здоров’я та соціального захисту населення області. Брав участь у роботі правління Товариства онкологів УРСР. Постійно публікувався у засобах масової інформації з питань охорони здоров’я в Кіровоградській області. Досі актуальні його праці з питань профілактики та запобігання захворюваності населення області на рак. Особливу увагу приділяв профілактиці онкологічних захворювань серед жіночого населення регіону завдяки запровадженню щорічних профілактичних оглядів. Промовисті назви публікацій Володимира Яриніча: «Бажаю усім здоров’я», «Профілактика раку – це головне», «Подбайте про своє здоров’я, і рак відступить», «Вчасно виявити – значить вилікувати», «Найперше – особиста відповідальність за своє здоров’я». Як справжній лікар, він переймався здоров’ям мешканців міста та області й був дуже засмучений низькою медичною культурою населення. Люди часто нехтували першими проявами хвороби й, на жаль, пізно зверталися за допомогою. В одному із своїх інтерв’ю на шпальтах газети «Народне слово» Володимир Яриніч сказав: «У першу чергу слід змінити свідомість самих людей. Адже майже у половині випадків ми б могли вилікувати хворого, аби він тільки вчасно звернувся до лікаря. Однак, на превеликий жаль, частіше хворі звертаються до нас тоді, коли їхній стан наближається до безнадійного» [6].
Він віддав професії медика 56 років свого життя, із яких 47 років пропрацював у КНЗ «Кіровоградський обласний онкологічний диспансер». Його поважали за високий професійний рівень, невичерпний оптимізм, порядність, людяність, тонке почуття гумору, вроджену скромність та незламну віру у святий обов’язок лікаря – повсякчас допомагати людям. На жаль, 8 жовтня 2019 р. Володимир Іларіонович Яриніч пішов із життя…
За 56 років професійного зростання висококваліфікована праця хірурга-онколога й одного з фундаторів онкологічної служби України, лікаря вищої категорії зі спеціальностей «Онкохірургія» і «Організація та управління охороною здоров’я» Володимира Яриніча не раз була вшанована цілою низкою нагород: орденами Трудового Червоного Прапора (1986), «За заслуги» III (2000) та II ст. (2006), медалями «За доблесну працю» (1970), «За трудову доблесть» (1976), «Ветеран праці» (1982), почесними званнями «Заслужений лікар України» (1991), «Почесний громадянин м. Кіровограда» (2007), нагрудним знаком «Відмінник охорони здоров’я» (1980), почесними відзнаками Кіровоградської області «З добром до людей» (2009), «Честь і слава Кіровоградщини» (2011), почесними грамотами Верховної Ради України (2003), Міністерства охорони здоров’я України, Кіровоградської обласної адміністрації, Кіровоградської обласної ради, премією імені В. Винниченка газети «Народне слово» (2004) за вагомий внесок у розвиток медицини області. У 30-ту річницю незалежності України Володимир Яриніч був нагороджений відзнакою «За вагомий внесок у розвиток охорони здоров’я «Постаті української незалежності» (посмертно).
Ґрунтовний аналіз професійного шляху, а також громадської діяльності Володимира Яриніча дає підстави стверджувати, що він був не лише висококваліфікованим хірургом-онкологом, завдяки самовідданий праці якого в Кіровоградській області було побудовано один із найкращих в Україні обласних онкологічних диспансерів, але і фундатором онкологічної служби України. Ім’я Володимира Яриніча назавжди залишиться в історії медицини, а пройдений ним професійний шлях стане прикладом для наступних поколінь. Сподіваємося, що пам’ять про нього буде достойно вшанована громадою Кіровоградщини.
Література
- Чехун В. Ф. Історія становлення онкології як науки та організація онкологічної допомоги в Україні // Медична газета «Здоров’я України». 2020. квітень. С. 10-11.
- Куманський Б. Володимир Яриніч: Про «македонські висоти» я, зрозуміло не мріяв, хотів бути просто лікарем // З перших уст. 2016. 15 січня.
- Куманський Б. Берег надії // Кіровоградська правда. 1988. 19 червня. С. 4
- Жикалова О. Володимир Яриніч: Найперше – особиста відповідальність за своє здоров’я // Народне слово. 2018. 16 серпня. С. 3
- Медична установа особливого призначення / упор. Яриніч В.І., Макарук І.М. – Кропивницький: Імекс–ЛТД, 2019.
- Кобець О. Володимир Яриніч: Подбайте про свое здоров’я, і рак відступить // Народне слово. 2006. 31 січня. С. 4.