27 червня, 2025
Метотрексат у лікуванні запального остеоартриту коліна: клінічні висновки великого дослідження
Нове багатоцентрове дослідження, опубліковане у JAMA Internal Medicine, поставило під сумнів доцільність використання метотрексату при запальному варіанті остеоартриту (ОА) колінного суглоба. Упродовж року лікування препаратом не продемонструвало жодної переваги над плацебо щодо зменшення болю чи зменшення об’єму випоту в порожнині суглоба.
За п’ятирічний період (із 2019 до 2023 року) китайські дослідники під керівництвом професора Чжаохуа Чжу (Південний медичний університет, Гуанчжоу) провели рандомізоване подвійне сліпе дослідження за участю 215 пацієнтів (середній вік – 60,6 років; 89 % – жінки) із підтвердженим запальним ОА коліна та синовітом. Пацієнтів рандомізували для приймання метотрексату (до 15 мг/тиждень) або плацебо протягом 52 тижнів. Усі учасники отримували фолієву кислоту на наступний день після основного препарату, оскільки метотрексат є імуносупресантом – антагоністом фолієвої кислоти.
Основними оцінюваними результатами були зміни інтенсивності болю та площі синовіту, визначеною за допомогою МРТ. Додатково визначали скутість, функцію, зміни тканин, що оточують суглоб, і загальну відповідь на лікування. На 52-му тижні лікування жодна із груп не показала достовірної клінічної різниці. Частота небажаних явищ у групах була подібною (29,6 % для метотрексату проти 24,3 % для плацебо), однак у пацієнтів, які отримували препарат, частіше фіксували підвищення рівня печінкових ферментів.
Професорка ревматології із Каліфорнійського університету в Девісі (США) Ненсі Лейн, коментуючи результати, зазначила: «З огляду на відсутність ефективності метотрексату при колінному остеоартриті та потенційні побічні ефекти, застосування препарату для цієї категорії пацієнтів є недоцільним. Сучасна стратегія має зосередитися на пошуку молекул, які не лише пригнічують запалення, а і стимулюють регенерацію хряща шляхом активації хондроцитів».
Виходячи із контексту доказової медицини, лікарям слід обирати альтернативні підходи та фокусуватися на комплексному мультидисциплінарному веденні пацієнтів. Згідно із клінічними настановами провідних організацій (OARSI та EULAR), терапія запального остеоартриту повинна включати як немедикаментозні методи (зниження маси тіла, лікувальна фізкультура та застосування ортезів), так і фармацевтичні підходи (топічні й пероральні НПЗП є препаратами першої лінії для контролю болю, а ін’єкції глюкокортикоїдів можна короткостроково застосовувати для боротьби із синовітом).
Джерело: https://jamanetwork.com/journals/jamainternalmedicine/article-abstract/2834774