12 січня, 2025
Зниження або втрата слуху, на думку дослідників, є одним із предикторів хвороби Паркінсона
Згідно з дослідженнями, проведеними спеціалістами Університету Ланкастера у Великій Британії, між порушеннями слуху та підвищеним ризиком розвитку хвороби Паркінсона є зв’язок. Це одне з перших досліджень, в якому вивчали, чи можуть сенсорні порушення, такі як втрата слуху, підвищувати ризик нейродегенеративної патології або служити раннім предиктором, тобто прогностичним чинником. Хвороба Паркінсона (ХП) – це виснажливе нейродегенеративне захворювання з характерними руховими порушеннями, ригідністю, тремором і брадикінезією. Патологія вражає приблизно 10 мільйонів людей у всьому світі; вона розвивається на тлі втрати нейронів, що виробляють дофамін, нейромедіатор, відповідальний за контроль руху.
Учені проаналізували UK Biobank, біомедичну базу даних, що містить детальну інформацію про здоров’я півмільйона учасників з усієї Великобританії. Для досліджень використали дані 159 395 осіб, які раніше проходили перевірку слуху та не мали хвороби Паркінсона на момент оцінки. За середній період спостереження 14 років 810 учасникам згодом було діагностовано ХП. Аналіз виявив підвищення ризику розвитку хвороби Паркінсона на 57 % через зниження слуху на кожні 10 децибел від початкового рівня (норма становить від 0 до 25 децибел).
Керувала дослідженням докторка Меган Рідман, яка зазначає: «Ці висновки неймовірно важливі; по-перше, це одне з перших досліджень, які вивчають, як порушення слуху можуть збільшити ризик розвитку хвороби Паркінсона або бути ранньою ознакою хвороби. По-друге, як свідчать наші результати, втрата слуху тісно пов’язана із хворобою Паркінсона, тому під час діагностики та подальшого спостереження наші висновки можуть бути корисними…». Хоча точно неясно, чи є зв’язок між ХП та втратою слуху причинно-наслідковим, чи є просто кореляція, учені планують це з’ясувати. Ключовий висновок для лікарів – посилений нагляд за пацієнтами із порушеннями слуху й регулярна діагностика і перевірка симптомів ХП (хоча б 2 із 3 ключових – тремор, гіпокінезія та ригідність м’язів).
Джерело: https://www.prd-journal.com/article/S1353-8020(24)01231-8/fulltext