24 вересня, 2026
Аналіз вушної сірки може спростити діагностику хвороби Меньєра
Хвороба Меньєра – хронічне захворювання внутрішнього вуха, що проявляється нападами системного запаморочення, зниженням слуху, шумом і відчуттям закладеності у вусі. Одним із можливих механізмів розвитку патології вважають надлишкове накопичення рідини у внутрішньому вусі, однак етіологія залишається остаточно не з’ясованою. Діагностика часто ускладнюється подібністю симптомів до проявів інших вестибулярних і слухових розладів, а також відсутністю загальноприйнятого об’єктивного неінвазивного тесту, здатного достовірно підтвердити захворювання.
Нині встановлення діагнозу переважно ґрунтується на клінічній картині, анамнезі та суб’єктивних скаргах пацієнта. Аудіометрія та методи візуалізації допомагають оцінити функціональний стан слухової системи і виключити окремі патології, проте не завжди забезпечують достатню специфічність для виявлення хвороби Меньєра. Через це пацієнти можуть тривалий час проходити обстеження, отримувати безрезультатне лікування або залишатися без чіткого пояснення симптомів. Пізня діагностика ускладнює своєчасне ведення захворювання та підвищує ризик стійкого погіршення слуху.
Нова запропонована технологія передбачає використання мас-спектрометрії для аналізу зразка вушної сірки. Невелика кількість матеріалу може містити біохімічні маркери, пов’язані із хворобою Меньєра. За допомогою точного вимірювання молекулярних сполук дослідники планують порівнювати отриманий профіль із характеристиками, що відповідають захворюванню. Вушна сірка є доступним біологічним матеріалом, забір якого не потребує інвазивного втручання, що потенційно спрощує обстеження та підвищує прихильність пацієнтів до діагностичних процедур.
Мас-спектрометричний аналіз може виявляти незначні біохімічні зміни, недоступні для оцінювання лише за симптомами або результатами стандартних тестів. У перспективі такий підхід розглядають не тільки для раннього виявлення хвороби Меньєра, а і для спостереження за її прогресуванням, оцінювання відповіді на лікування та скринінгу пацієнтів із підвищеним ризиком. Водночас технологія перебуває на стадії технологічної готовності, тобто її працездатність продемонстровано на рівні лабораторного прототипу або експериментальної моделі.
Клінічну точність, відтворюваність і здатність методу розмежовувати хворобу Меньєра та інші вестибулярні розлади необхідно довести у відповідних дослідженнях. Якщо подальша валідація підтвердить діагностичну цінність методу, аналіз вушної сірки може стати важливим об’єктивним інструментом в отоларингології та скоротити шлях пацієнта до встановлення діагнозу.