23 січня, 2025
Відкриття біомаркерів синдрому раптової дитячої смерті закладають важливу основу для ідентифікування немовлят із групи ризику
Нове дослідження Університету Вірджинії у США, під час якого виявили біомаркери синдрому раптової дитячої смерті (СРДС) у зразках крові, допоможе створити прості тести для ідентифікації немовлят із групи ризику. Здобуті дані також є важливим кроком у визначенні причин СРДС, нез’ясованого захворювання, що становить близько 80 % смертей серед немовлят віком до року. Дослідники університету проаналізували зразки сироватки крові немовлят, які померли від синдрому, і змогли розпізнати конкретні біологічні показники, які були пов’язані зі смертю та можуть бути її потенційними причинами.
Зараз учені планують використати свої дані для більш масштабних досліджень. Оскільки точна причина синдрому невідома, кінцевою метою дослідників є не лише встановлення патогенезу СРДС, а і створення діагностичних тестів для немовлят. Згідно із сучасними уявленнями, найефективніший спосіб знизити ризик патологій – це сон дитини до року на спині. Інші заходи включають твердий матрац і місце для сну, що розташоване окремо, але поблизу від батьків, відсутність вільної постільної білизни, відносно прохолодне приміщення для сну, використання пустушки та уникнення впливу тютюнового диму. Грудне вигодовування та вчасну імунізацію також вважають важливими профілактичними заходами.
«Наше дослідження є найбільшим на сьогодні, де намагалися виявити, як ці маленькі молекули в крові можуть бути біомаркерами СРДС», – зазначив один із дослідників Кейт Л. Кін. За словами вчених, їхня робота є важливою для метаболоміки, науки, яка аналізує невеликі сполуки (метаболіти) для кращого розуміння та лікування важких патологій. Під час роботи вивчали зразки сироватки крові 300 немовлят, дослідники оцінили рівні 828 різних метаболітів у ключових біологічних механізмах, таких як зв’язок між нервовими клітинами, реакція організму на стрес і гормональна регуляція – процеси, які можуть сприяти СРДС.
Після коригування факторів, які можуть вплинути на результати, наприклад, вік, стать, расова та етнічна приналежність немовлят, науковці визначили 35 предикторів СРДС. Зокрема, ці біомаркери включали орнітин, речовину, яка має вирішальне значення для здатності організму утилізувати аміак із сечею. Раніше цю амінокислоту вже ідентифікували як потенційну причину СРДС, проте гіпотези лікарів не було підтверджено. Іншим предиктором був фосфатидилхоліндіацил, який має вирішальне значення для здоров’я мозку та легень. Він вважається потенційним індикатором розвитку вад серця плода впродовж першого триместру вагітності.
Джерело: https://www.thelancet.com/journals/ebiom/article/PIIS2352-3964(24)00520-6/fulltext