13 липня, 2025
Прекурсори замість CoQ10: нова ера мітохондріальних ліків
Мітохондріальні захворювання – рідкісна і складна для лікування група патологій, що вражає одну з основних функцій клітини: вироблення енергії. Однією з таких хвороб є дефіцит HPDL – ферментного білка, що бере участь у синтезі коензиму Q10 (CoQ10). Нещодавнє клінічне втручання у США, оприлюднене у виданні Nature, демонструє прорив у лікуванні цього типу захворювань і відкриває ширші горизонти для терапії станів, пов'язаних із дефіцитом клітинної енергії.
В основі дефіциту HPDL лежить порушення біосинтезу CoQ10 – критичного компонента, що забезпечує перенесення електронів у дихальному ланцюгу мітохондрій. CoQ10 (убіхінон) необхідний для перетворення глюкози та жирів в аденозинтрифосфат (АТФ) – основну енергетичну «валюту» клітини. Без цього процесу тканини з високим енергоспоживанням, зокрема мозок і м’язи, швидко деградують. Падіння рівня CoQ10 асоціюється не лише з рідкісними генетичними розладами, а й із серцевою недостатністю, цукровим діабетом, нейродегенеративними хворобами та старінням.
У випадку 8-річного хлопчика із підтвердженим дефіцитом HPDL клініцисти зіткнулися з типовим сценарієм швидкого прогресування симптомів: протягом трьох місяців після постановки діагнозу маленький пацієнт втратив здатність ходити. Традиційне лікування за допомогою пероральних добавок CoQ10 було неефективним, що змусило команду науковців NYU Langone Health (американська система охорони здоров’я в Нью-Йорку) шукати нові підходи.
Учені запропонували експериментальну терапію прекурсором – 4-гідроксибензоатом (4-HB), який є попередником у біосинтезі CoQ10, і вперше застосували його завдяки програмі екстреного доступу від Управління з контролю за якістю харчових продуктів та медикаментів США (FDA). У біохімії прекурсори – це речовини, які є проміжними компонентами в метаболічних шляхах і беруть участь у хімічній реакції, що призводить до утворення іншої речовини, часто цільової.
Результати виявилися вражаючими: уже за кілька тижнів після початку терапії пацієнт почав відновлювати рівновагу і витривалість, а через два місяці зміг пройти понад 1,5 км пішки – прогрес, що раніше вважався недосяжним для хворих із дефіцитом HPDL. На думку дослідників, ключовим моментом є використання не самого CoQ10, а його малих прекурсорів, які клітина здатна ефективніше засвоювати та перетворювати на функціональний коензим. Цей підхід дозволив обійти головну проблему – погану біодоступність CoQ10 при пероральному прийомі.
У дослідженнях на тваринах застосування 4-HB дозволило не лише зупинити симптоми, а й відновити втрачені функції, що підкріплює гіпотезу про існування «вікна ефективності» – періоду в розвитку мозку, коли втручання ще може бути дійовим. Для клініцистів це означає, що рання діагностика таких форм дефіциту CoQ10 є критично важливою, оскільки зволікання може звести потенціал терапії нанівець.
Джерело: https://www.nature.com/articles/s41586-025-09246-x