9 січня, 2025
Учені виявляють потенціал глутаматергічних препаратів для лікування обсесивно-компульсивного розладу (ОКР)
Мета-аналіз, проведений під керівництвом учених Гарвардського університету, виявив значний вплив глутаматергічних препаратів на покращення симптомів обсесивно-компульсивного та споріднених розладів. Науковці оцінювали результати 27 рандомізованих клінічних досліджень, виявивши значні переваги застосування цього класу препаратів. ОКР характеризується стійкими нав’язливими ідеями (обсесіями), що переходять у ритуальні дії (компульсії), які вражають приблизно 2–3 % населення. До споріднених до ОКР патологій відносять дисморфофобію, силогоманію (також відома як синдром Плюшкіна), трихотиломанію, невротичну екскоріацію та інші.
Стандартне лікування включає застосування селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), трициклічного антидепресанту кломіпраміну і когнітивно-поведінкової терапії. Незважаючи на ці методи, приблизно 60 % пацієнтів з ОКР не отримують повного полегшення симптомів, що вказує на необхідність альтернативних терапевтичних стратегій. Глутаматергічні препарати - це клас засобів, які націлені на нейромедіаторну систему глутамату, збуджуючого медіатора нервової системи, у мозку. До найвідоміших представників належать мемантин, ламотриджин, рилузол, топірамат, прегабалін і N-ацетилцистеїн.
Виділяють 3 основні підтипи таких препаратів, що діють на різні йонні канали глутамату: AMPA-, NMDA- або каїнатні рецептори. АМРА-рецептори вважають найбільш поширеним типом рецепторів у ЦНС. NMDA, або N-метил-D-аспартат, є специфічним агоністом, що імітує дію глутамату. На думку вчених, ці рецептори відіграють важливу роль у створенні залежностей, наприклад, алкогольної. Каїнатні білки необхідні для нейронних зв’язків, і доведено, що вони беруть участь у патогенезі шизофренії, депресивного розладу та епілепсії.
Глутаматергічні препарати продемонстрували суттєве зменшення тяжкості симптомів ОКР і споріднених розладів. Учені відзначили значне середнє зниження балів за шкалою ОКР Єля-Брауна (середня різниця – 4,17, максимально можливий бал - 40). Окрім того, детальний аналіз різних підгруп пацієнтів не виявив суттєвих варіацій між різними типами розладів, групами населення, резистентністю до лікування чи підвидами глутаматергічних препаратів. Очікується, що найближчим часом будуть проведені додаткові експерименти для визначення точних доз для кожного виду розладу.
Джерело: https://jamanetwork.com/journals/jamanetworkopen/fullarticle/2828636