15 січня, 2025
Нові антидепресанти швидкої дії з низьким рівнем побічних ефектів: що відомо про агоністи δ-опіоїдів
Глобальний тягар розладів, пов’язаних із тривогою та депресією, зростає. Незважаючи на те, що для лікування цих станів було розроблено різні групи препаратів, ці ліки мають кілька обмежень, наприклад, повільну дію та небажані ефекти при тривалому застосуванні. Це підкреслює нагальну потребу в нових швидкодіючих терапевтичних агентах із мінімальними побічними ефектами. δ-опіоїдний рецептор (DOP) відіграє ключову роль у регуляції настрою, що робить його перспективною мішенню для терапевтичного втручання. Нові дослідження показали, що селективні агоністи DOP, такі як SNC80 і KNT-127, виявляють антидепресивну та анксіолітичну (протитривожну) дію на тваринних моделях.
Однак точні молекулярні механізми, що лежать в основі дії цих сполук, залишаються невідомими. Розуміння неврологічних механізмів, які лежать в основі регуляції настрою та дії DOP, має вирішальне значення для просування агоністів δ-опіоїдів. Професор Акійоші Сайто і його колега Тосінорі Йошіока із Токійського університету науки в Японії провели серію експериментів, аби з’ясувати клітинні та молекулярні процеси, що сприяють антидепресантним ефектам KNT-127. Після детальних досліджень Саіто підсумовує: «Поєднуючи результати цього дослідження з нашими попередніми висновками, ми вважаємо, що агоністи DOP мають безпрецедентний механізм дії та створюють потенціал для революції у лікуванні депресії…».
Науковці створили умови, які спричиняють відчуття безпорадності, схоже на депресію, для групи мишей, щоб дослідити, чи чинить KNT-127 антидепресантну дію. Учені порівнювали реакцію тварин, які отримували KNT-127, і контрольної групи, для яких не застосовували препарат. Примітно, що ін’єкція KNT-127 за 30 хвилин до негативних умов значно зменшила кількість «депресивних» гризунів, що відображає завчасний антидепресантний ефект, опосередкований стимуляцією DOP. У подальшому дослідники проаналізували активацію білка в областях мозку, пов’язаних із розладами настрою, і відобразили чіткі моделі фосфорилювання в медіальній префронтальній корі, мигдалині та гіпокампі.
Експерименти показали, що ефекти, подібні до антидепресантів, були в основному опосередковані передачею сигналів медіальній префронтальній корі, тоді як анксіолітичні ефекти були пов’язані з активацією мигдалевидного тіла. Гіпокамп є одним із центрів формування емоцій і пам’яті, префронтальна кора – частина мозку, що відповідає за самоідентифікацію, соціальну поведінку і когнітивні функції, а мигдалевидне тіло забезпечує емоційні реакції (страх, тривогу та агресію). Крім того, антидепресивні ефекти KNT-127 не залежали від штаму, статі або віку тварин, а інший засіб, SNC80, демонстрував такі ж ефекти. Ці висновки підкреслюють важливий терапевтичний потенціал агоністів DOP і створюють тверде підґрунтя для подальших експериментів на людях.