7 липня, 2025
Клозапін: останні правила безпеки для лікарів і пацієнтів
Клозапін понад 30 років залишається одним із найбільш дійових антипсихотиків для лікування резистентної шизофренії, однак він досі недостатньо використовується у світі. Попри здатність знижувати ризик суїцидів і госпіталізацій, значна кількість пацієнтів так і не отримує доступу до препарату через побоювання побічних ефектів, насамперед агранулоцитозу і складні схеми моніторингу. Новий міжнародний консенсус, опублікований у The Lancet Psychiatry, пропонує змінити цей підхід, зробивши терапію клозапіном доступнішою, а моніторинг – більш обґрунтованим і пацієнтоцентричним.
Нові рекомендації базуються на доказах із кількох країн, які показали: ризик тяжкої нейтропенії найвищий у перші 18 тижнів прийому препарату, а після двох років практично зникає. Водночас суворі правила щодо регулярних аналізів крові залишаються незмінними, що створює додатковий тягар для пацієнтів і медичної системи. Настанова пропонує: знизити поріг для припинення лікування до 1·0 × 109/л абсолютної кількості нейтрофілів, перейти на щомісячне тестування після 18 тижнів і повністю скасувати рутинний контроль нейтрофілів після двох років за стабільного стану пацієнта. Натомість варто зосередитися на контролі побічних реакцій, які реально впливають на життя пацієнтів: закрепи, значна седація, гастроезофагеальний рефлюкс, нетримання сечі, сексуальна дисфункція та ін.
Ключовою особливістю рекомендацій стало залучення самих пацієнтів до процесу створення стандартів. У фокус-групах вони чітко висловили потребу мати більший контроль над терапією, прагнення відкрито говорити про побічні ефекти та зменшити частоту лабораторних візитів, особливо якщо пацієнт працює або подорожує. Саме тому запропонована система включає просту схему для щоквартального обговорення клінічно значущих побічних ефектів – інструмент, який має спростити комунікацію між лікарем і пацієнтом.
Нова концепція передбачає перехід від надмірної лабораторної обережності до збалансованої клінічної оцінки. Пропонується модель спільної опіки, за якої психіатри та лікарі загальної практики разом ведуть пацієнтів: контролюють вагу, метаболічні показники, роботу серцево-судинної та травної системи. Регулярні ЕКГ або ехокардіографія не є обов’язковими, якщо немає клінічних симптомів. У деяких випадках варто вимірювати рівень клозапіну в крові, особливо, якщо пацієнт курить або приймає певні препарати.
Ці рекомендації є спробою модернізувати клозапінову терапію: зменшити стигматизацію, мінімізувати ризики без шкоди для ефективності й дати змогу більшій кількості пацієнтів скористатися шансом на стабілізацію стану.
Джерело: https://www.thelancet.com/journals/lanpsy/article/PIIS2215-0366(25)00098-7/abstract