29 жовтня, 2019
Муколітичні агенти в порівнянні з плацебо для лікування хронічного бронхіту або ХОЗЛ
Пацієнти з хронічним бронхітом або хронічним обструктивним захворюванням легень (ХОЗЛ) можуть страждати на рецидивні загострення при збільшенні обсягу або в’язкості мокротиння або і того, й іншого. Особисті та медичні витрати, пов’язані із загостреннями, свідчать про необхідність терапії, спрямованої на зменшення ризику виникнення загострень.
Муколітики – це пероральні лікарські засоби, які збільшують відхаркування мокротиння, зменшуючи його в’язкість і в такий спосіб полегшуючи його відхаркування. Поліпшення відхаркування мокротиння може сприяти зниженню частоти загострень ХОЗЛ.
Основною метою дослідження було визначити, чи забезпечує лікування муколітиками зниження кількості загострень та/або днів непрацездатності у хворих на хронічний бронхіт або ХОЗЛ. Інші цілі – оцінити, чи забезпечують муколітики поліпшення функції легень або якості життя; визначити частоту побічних ефектів, пов’язаних із використанням муколітиків.
Методи. Проводився пошук у спеціалізованому реєстрі Cochrane Airways, був сформований список статей з описом 12 окремих випадків, останній датовано 23.04.2019. Було включено рандомізовані дослідження, які порівнювали пероральну муколітичну терапію з плацебо протягом принаймні 2 міс у дорослих із хронічним бронхітом або ХОЗЛ. Було виключено дослідження за участю пацієнтів з астмою та кістозним фіброзом. У цьому огляді аналізувалися лише зведені дані, більшість яких походить з опублікованих досліджень.
Результати. Загалом огляд включає 38 досліджень (n=10 377) з періодом спостереження від 2 міс до 3 років. Вивчали цілу низку муколітиків, включно з N-ацетилцистеїном, карбоцистеїном, ердостеїном й амброксолом, які призначалися принаймні 1 р/добу. Основними результатами були кількість загострень і днів непрацездатності. Результати 28 досліджень (n=6723) показали, що в групі прийому муколітиків відмічалося менше епізодів загострень протягом періоду дослідження порівняно з групою плацебо (95% ДІ 1,56-1,91). Однак більш пізні дослідження засвідчили меншу користь від лікування, ніж повідомлялося в попередніх дослідженнях. Вид або доза муколітика не впливали на ефективність лікування, а також на тяжкість ХОЗЛ, включно з епізодами загострень. Дослідження з тривалішим періодом спостереження продемонстрували меншу ефективність муколітиків. Порівняно з плацебо використання муколітиків сприяло зменшенню кількості днів непрацездатності на 0,43 на одного учасника на місяць (95% ДІ від -0,56 до -0,30). У групі муколітиків кількість учасників з ≥1 госпіталізацією була меншою, але результати не були послідовними (відношення шансів (ВШ) 0,68; 95% ДІ 0,52-0,89; кількість учасників – 1788; кількість досліджень – 4). Повідомлялося про поліпшення якості життя при використанні муколітиків (середнє відхилення (СВ) -1,37; 95% ДІ -2,85 до 0,11; кількість учасників – 2721; кількість досліджень – 7).
Лікування муколітиками асоціювалося зі зниженням кількості побічних ефектів (ВШ 0,84; 95% ДІ 0,74 до 0,94; кількість учасників – 7264; кількість досліджень – 24), але об’єднаний ефект не враховує похибки при використанні моделі випадкових ефектів. У кількох дослідженнях, які не могли бути включені в метааналіз, повідомлялося про велику кількість побічних ефектів – до 5 епізодів на учасника під час спостереження. Не було відмічено чіткої різниці між муколітиками та плацебо щодо смертності, але довірчий інтервал є надто широким, щоб підтвердити, що вибір лікування не впливає на смертність (ВШ 0,98; 95% ДІ 0,51-1,87; кількість учасників – 3527; кількість досліджень – 11).
Висновки. В учасників із хронічним бронхітом або ХОЗЛ лікування муколітиками забезпечує невелике зниження ймовірності загострення, зменшення кількості днів непрацездатності на місяць і, можливо, госпіталізації; при цьому така терапія не пов’язана зі збільшенням кількості побічних явищ. Зафіксовано обмежений вплив на функцію легень і якість життя. Щодо впливу на смертність результати є надто неточними, щоб можна було зробити висновок.
Упевненість авторів у результатах знизилася через високу гетерогенність кінцевих точок, а також через менш виражений ефект зниження частоти загострень у пізніх дослідженнях. Причиною цього можуть бути підвищені ризики упередженого відбору чи упереджених публікацій у більш ранніх дослідженнях. Отже, ефективність лікування може бути не настільки високою, як передбачалось у попередніх дослідженнях.
Poole P. et al. Mucolytic agents versus placebo for chronic bronchitis or chronic obstructive pulmonary disease. Cochrane Database Syst Rev. 2019.
Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 19 (464), жовтень 2019 р.