19 жовтня, 2021
Нюх – найшвидша система попередження про небезпеку
Здатність виявляти запах потенційної загрози і реагувати на неї – необхідна умова виживання ссавців. За використання нової техніки, дослідники з Каролінського інституту (Швеція) змогли вивчити, що відбувається у мозку, коли центральна нервова система вважає запах небезпечним. Дослідження демонструє, що негативні запахи, пов'язані із власне неприємним запахом або занепокоєнням, обробляються раніше, ніж позитивні, і викликають реакцію фізичного уникання.
«Реакція людини щодо уникання неприємних запахів, пов'язаних із небезпекою, тривалий час розглядалася як свідомий когнітивний процес, але наше дослідження вперше показує, що це відбувається несвідомо і надзвичайно швидко», – стверджує науковий співробітник відділення клінічної неврології Каролінського інституту Бехзад Іравані.
Орган нюху займає близько 5 % людського мозку і дозволяє нам розрізняти понад мільйон різних запахів. Велика частина з них пов'язана із загрозою нашому здоров'ю і виживанню, наприклад, хімічні речовини та зіпсовані продукти. Сигнали запаху досягають мозку протягом 100–150 мілісекунд після вдихання через ніс.
Тривалий час залишалося загадкою, які нейронні механізми беруть участь у перетворенні неприємного запаху на поведінку уникання. Одна з причин цього – відсутність неінвазивних методів вимірювання сигналів від нюхової цибулини.
Дослідникам вдалося розробити метод, який вперше дозволив вимірювати сигнали від нюхової цибулини людини, яка обробляє запахи та передає їх ділянкам мозку, що контролюють рухи та поведінку уникання.
Дослідження включало серію експериментів, в яких учасників просили оцінити свої відчуття від шести різних запахів, позитивних і негативних, при цьому вимірювалася електрофізіологічна активність нюхової цибулини при реакції на кожен із них.
Результати показали, що нюх вкрай важливий для нашої здатності виявляти небезпеку в безпосередній близькості, при цьому значна частина цієї здатності є більш несвідомою, ніж наша реакція на небезпеку, яка опосередкована зоровим та слуховим аналізаторами.
Джерело: https://www.sciencedaily.com/releases/2021/10/211014100139.htm