19 липня, 2023
Успіхи генної терапії у відновленні кольорового зору в пацієнтів із повною ахроматопсією
Дослідники з Єврейського університету в Єрусалимі (Ізраїль) спробували відновити кольоровий зір у людей за допомогою генної терапії. У статті «Побачити колір після генної аугментаційної терапії при ахроматопсії», опублікованій у Current Biology, команда докладно описує успіх підходу та обмеження щодо пацієнтів із ахроматопсією, у яких відсутній функціонуючий ген CNGA3.
Ахроматопсія — це рідкісний спадковий розлад зору, який вражає приблизно 1 із 30 000 осіб і характеризується відсутністю кольорового зору, зниженням зору, чутливістю до світла та ністагмом (швидкими рухами очей). На відміну від типової кольорової сліпоти, ахроматопсія включає більш виражені зорові симптоми та повну відсутність функціонуючих колбочок. Хвороба присутня від народження і не погіршується із часом. Мутації в одному із шести генів спричиняють ахроматопсію. Ці генетичні зміни порушують нормальне функціонування колбочків сітківки, погіршуючи колірний зір. Стан також впливає на гостроту зору, і більшість пацієнтів з ахроматопсією мають середню гостроту 20/200, що класифікується як соціальна або юридична сліпота.
Розрізняють два типи ахроматопсії — повну і неповну. При повному типі в сітківці відсутні функціональні колбочки, що призводить до більш серйозних зорових симптомів. При неповному деякі колбочки залишаються функціональними, що призводить до більш м’яких симптомів, ніж при повному типі. Пацієнти, які брали участь у цьому дослідженні, мають повну ахроматопсію, спричинену відсутністю функціонуючого гена CNGA3, який має вирішальне значення для функції колбочок фоторецепторів. Відновлюючи ген, дослідники сподівалися поновити функціональність колбочок.
Після генної терапії, а саме доставки неушкодженої копії гена CNGA3 до одного ока, всі чотири суб’єкти повідомили, що бачать специфічні візуальні стимули інакше, ніж до лікування. Хоча технічно вони все ще були дальтоніками, розширений зір дозволив пацієнтам сприймати «червоний» або принаймні довгу хвилю червоного кольору окремо та чітко, порівнюючи із їх попередньою здатністю. Дослідники припускають, що палички пацієнтів можуть продовжувати функціонувати у фотопічних умовах навіть після лікування, перекриваючи сигнал, отриманий від колбочок, і запобігаючи появі повнокольорового відчуття. Функціональні та структурні відмінності зорової кори й морфологічні зміни в результаті тривалої депривації хроматичних сигналів також можуть сприяти неповному відновленню колірного сприйняття. Тестування зору проводилося через 1–3 роки після лікування з незначними ознаками пластичності мозку, що потребує додаткової обробки сприйняття кольору. Хоча покращення і було обмеженим, проте воно все ж мало місце. Результати також вказують на додаткові фактори, крім прямого генетичного компонента, які необхідно виділити та детально вивчити для створення більш повного лікування.
Джерело: https://www.cell.com/current-biology/fulltext/S0960-9822(23)00826-6?_returnURL=https%3A%2F%2Flinkinghub.elsevier.com%2Fretrieve%2Fpii%2FS0960982223008266%3Fshowall%3Dtrue