18 серпня, 2023
Світлої пам’яті видатного акушера-гінеколога Ігоря Ярославовича Ковальчука
21 серпня виповнюється рік від дня смерті видатного українського лікаря акушера-гінеколога, завідувача акушерсько-фізіологічного відділення з післяпологовими палатами Львівського обласного клінічного перинатального центру (далі – Перинатальний центр) Ігоря Ярославовича Ковальчука. Дякуючи Ігорю Ярославовичу більше 7 тисяч жінок стали матерями (деякі – трьох дітей одночасно), життя багатьох породіль, які перебували у тяжкому або критичному стані, було врятовано, і на цьому досвіді виросло нове покоління акушерів-гінекологів.
Народився Ігор Ярославович Ковальчук 25 лютого 1956 року в с. Топорів Буського району Львівської області у сім’ї кравця та продавчині. У зв’язку із працевлаштуванням батька Ігоря у м. Львові на початку 1960-х років сім’я Ковальчуків переїхала до великого міста. У подальшому Ігор Ярославович із великою теплотою згадуватиме свої ранні роки проживання у сільській місцевості. Косіння трави босоніж, купання у ставку та гра у футбол із місцевими підлітками виховали в нього любов до спорту та здорового способу життя, що супроводжуватимуть його упродовж усього професійного шляху.
Бажання стати лікарем в Ігоря Ярославовича виникло не відразу. Уже в більш зрілому віці він часто прогулювався вулицею Пекарською у Львові, на якій розташований головний корпус Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, тодішнього Львівського державного медичного інституту (далі – ЛНМУ ім. Данила Галицького). Особлива атмосфера, навіяна унікальною архітектурою будівлі, історії про героїчні вчинки медиків раптом надихнули Ігоря Ярославовича стати лікарем. Мама Ігоря, Тетяна, підтримала його рішення. І вже у 1984 році він завершує ЛНМУ ім. Данила Галицького за спеціальністю «Лікувальна справа» й відправляється проходити інтернатуру за спеціальністю «Гінекологія» у містах Нововолинськ і Володимир Львівської області. У відповідь на можливість займатися академічною діяльністю Ігор Ярославович робить свідомий вибір повністю присвятити свій час лікарській практиці за спеціальністю «Акушерство і гінекологія».
Період інтернатури мав великий вплив на розвиток професійних навичок І.Я. Ковальчука, адже велику кількість медичних втручань доводилося проводити за незначного нагляду лікарів-наставників. Озираючись на своє минуле, Ігор Ярославович часто наголошував на значній ролі, яку відіграє ініціативність в особистому професійному формуванні молодих лікарів. На його думку, багатьом молодим лікарям бракувало сміливості прийняти свої перші пологи чи провести оперативне втручання – цей страх, як наслідок, не дозволяв спеціалістам на початку свого професійного шляху набути необхідних навичок або навіть повністю відбивав у них бажання займатися практичною лікарською діяльністю. Утім професійним наставникам судилося відіграти важливу роль у житті Ігоря Ярославовича. У 1986 році у м. Львові відкривається Перинатальний центр (тоді – Міський клінічний пологовий будинок (МКПБ) № 2), до колективу якого 1988 року приєднається І.Я. Ковальчук у якості лікаря-ординатора. Саме там він познайомиться зі своїми наставниками, проведе тисячі пологів та оперативних втручань а також зустріне свою майбутню дружину.
На той час Перинатальний центр слугував базою для кафедри акушерства та гінекології факультету післядипломної освіти ЛНМУ ім. Данила Галицького, яку очолював професор Олександр Мирославович Созанський. Між професором та Ігорем Ярославовичем зав’язалися хороші робочі стосунки, у яких перший ділився з молодим колегою не лише професійним досвідом, а й життєвою мудрістю. Молодий акушер-гінеколог у подальшому перейняв від наставника професора О.М. Созанського своє професійне кредо: «Незалежно від того, якою є мама, дитина, яку ми приймаємо, може вирости генієм. На кожного у Господа свій план».
Професор кафедри акушерства та гінекології ЛНМУ ім. Данила Галицького Віктор Миколайович Бесєдін також відіграв роль ментора у становленні Ігоря Ярославовича як лікаря. Здійснюючи оперативні втручання в акушерстві, Віктор Миколайович часто залучав до них молодого лікаря – спочатку як асистента, а потім як колегу.
У лютому 1997 року Ігор Ярославович проходить стажування в Університетській клініці «Мілард Філмор госпіталс» (м. Баффоло, штат Нью-Йорк, США). Повернувшись до України, він передавав отриманий досвід своїм колегам із Перинатального центру та інших закладів м. Львова та Львівської області. Здобуті знання також сприяли формуванню І.Я. Ковальчука як лікаря-акушера консерватора. Він дотримувався думки, що хірургічне втручання при розродженні є необхідним виключно тоді, коли цього вимагають медичні показання, і завжди віддавав перевагу пологам у фізіологічний спосіб. Спираючись на особистий багатий професійний досвід, Ігор Ярославович наводив наступне визначення філософському поняттю «акушерське щастя» – «коли мама гуляє з маленькою дитиною і підходить подякувати й показати, як росте дитя. А ще більшим воно є тоді, коли мама привозить народжувати дочку, яку 20 років тому сама народила у лікаря».
Попри це складні пологи та оперативні втручання все ж таки були важливою частиною професійного життя Ігоря Ярославовича. До них він підходив з відчуттям не лише особливої відповідальності, а й професійної цікавості. Так, під час роботи у Перинатальному центрі він частіше за інших приймав пологи в матерів, які народжували трійню, а також проводив оперативні втручання високого рівня складності. У 2019-2021 роках, коли пандемія коронавірусної хвороби COVID-2019 охопила територію України, Ігор Ярославович самовіддано надавав екстрену медичну допомогу інфікованим вірусом вагітним жінкам, що проходили лікування у Центрі легеневого здоров’я у м. Львові. Був нагороджений Почесною грамотою Міністерства охорони здоров’я України за вагомий особистий внесок у розвиток охорони здоров’я та високий професіоналізм, а також відзнаками регіонального й муніципального рівня за вагомий внесок у сферу охорони здоров’я, сумлінну працю, високий професіоналізм, відданість справі, активну громадянську позицію.
Серце Ігоря Ярославовича зупинилося 21 серпня 2022 року після гри у футбол, яким він ще змалку захоплювався. Похований видатний лікар на Личаківському цвинтарі у м. Львові.
В Ігоря Ярославовича Ковальчука залишилися дружина Наталія, яка працює лікарем-ревматологом, і двоє синів – Тарас, юрист, та Андрій, який займається підприємницькою діяльністю. Для них чоловік та батько залишається професійним і моральним авторитетом. Згадуючи про нього, самопожертва – це перше слово, що приходить на думку. Ігор Ярославович був прикладом того, як можна добровільно поступитися своїми особистими інтересами задля блага пацієнтів та членів сім’ї.