9 серпня, 2024
Нова речовина для одночасного проведення ПЕТ і МРТ забезпечує раннє виявлення прихованих захворювань
Дослідницька група з IOCB (Інститут органічної хімії та біохімії Академії наук Чеської Республіки) у співпраці з Університетом Тюбінгена в Німеччині та факультетом природничих наук Карлового університету розробила новий тип контрастної речовини, який можна використовувати як у магнітно-резонансній томографії (МРТ), так і в позитронно-емісійній томографії (ПЕТ). Цей прорив вирішує серйозну проблему, яка раніше перешкоджала інтеграції двох методів візуалізації в один пристрій. Відкриття має потенціал для значного покращення діагностики та подальшого лікування, зокрема захворювань нирок і новоутворень.
МРТ застосовують для візуалізації внутрішніх органів і тканин із високим вмістом рідини, а ПЕТ дозволяє візуалізувати навіть дуже невеликі кількості речовини, що необхідно для виявлення молекулярних маркерів, наприклад, у ракових клітинах. Поєднання обох методів було складним, оскільки сильне магнітне поле МРТ ускладнює роботу електроніки, необхідної для ПЕТ. Однак цю проблему вдалося подолати, і гібридні апарати ПЕТ/МРТ з’являються в лікарнях як передова технологія візуалізації. Проблемою, що залишилася, було розроблення контрастної речовини подвійного призначення.
Нова молекула поєднує гадоліній і радіоактивний фтор-18, який зазвичай використовується в медичних скануваннях. Учені описують новаторське відкриття, зроблене під час тестування на гризунах. Одна, здавалося б, здорова миша мала проблеми з нирками. Права нирка демонструвала патології фільтрації, які можна було виявити лише за допомогою одночасного використання ПЕТ та МРТ. Новий підхід дозволив неінвазивно відстежувати в режимі реального часу біохімічну активність, розподіл і накопичення речовини в органах. Гібридний контрастний агент уже запатентовано, і дослідники шукають потенційних інвесторів. За словами науковців, ця сполука має властивості, які роблять її першим серйозним кандидатом на спільний ПЕТ/МРТ агент, який можна використовувати у клінічних умовах.
Джерело: https://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1002/anie.202409520