17 червня, 2026
МОЗ України оприлюднило оновлений протокол медичної допомоги за хвороби Вільсона
Профільні фахівці отримали для обговорення оновлений проєкт Уніфікованого клінічного протоколу первинної та спеціалізованої медичної допомоги за хвороби Вільсона. Документ систематизує сучасні підходи до діагностики, лікування та довготривалого спостереження за пацієнтами зі спадковим порушенням обміну міді, яке може проявлятися як у дітей, так і в дорослих.
Хвороба Вільсона характеризується значною клінічною варіабельністю. Пацієнти можуть звертатися з ознаками ураження печінки, неврологічними або психічними розладами, а іноді захворювання тривалий час залишається малосимптомним. У проєкті наголошено на необхідності комплексної оцінки клінічної картини, сімейного анамнезу та системних проявів захворювання. Лабораторна діагностика включає визначення рівня церулоплазміну, добової екскреції міді із сечею та показників вільної міді сироватки крові.
Підтвердження діагнозу пропонується здійснювати із застосуванням Лейпцизької шкали, яка враховує клінічні прояви, офтальмологічні ознаки, результати лабораторних досліджень, генетичного тестування та, за потреби, морфологічного дослідження печінки. Важливе місце відведено диференційній діагностиці, оскільки клінічні прояви хвороби можуть імітувати інші хронічні захворювання печінки або екстрапірамідні неврологічні синдроми.
Серед терапевтичних підходів основними залишаються препарати, що сприяють виведенню міді або зменшують її всмоктування. Документ визначає пеніциламін як препарат першої лінії для клінічно маніфестних форм захворювання. Водночас підкреслюється необхідність обережного титрування дози в пацієнтів із неврологічною симптоматикою через ризик тимчасового погіршення стану. Препарати цинку рекомендовані для безсимптомних носіїв або як підтримувальна терапія після досягнення контролю захворювання. У складних клінічних ситуаціях допускається комбіноване застосування хелаторів міді та цинку під наглядом гастроентеролога.
Окремий розділ присвячено моніторингу лікування. Пацієнтам рекомендовано регулярний клінічний, лабораторний та інструментальний контроль, частота якого залежить від тяжкості перебігу захворювання і стабільності стану. Оцінка ефективності терапії базується на динаміці клінічних проявів, показників функції печінки та параметрів обміну міді. Для хворих із цирозом передбачено регулярний скринінг гепатоцелюлярної карциноми за допомогою ультразвукового дослідження печінки кожні шість місяців.
Проєкт також акцентує увагу на пожиттєвому спостереженні, дотриманні режиму терапії, харчових обмеженнях і мультидисциплінарному підході до реабілітації пацієнтів. У випадках декомпенсованої печінкової недостатності або неефективності медикаментозного лікування спеціалістам варто розглянути питання трансплантації печінки.