31 серпня, 2026
Дисліпідемія за ендокринних хвороб: запропоновано оновлений український Стандарт
На громадське обговорення висунуто Стандарт медичної допомоги «Дисліпідемії при ендокринних захворюваннях». Документ переносить акцент із простого контролю ліпідограми на комплексну оцінку атеросклеротичного серцево-судинного ризику, корекцію основного гормонального порушення та досягнення індивідуальних цільових рівнів атерогенних ліпідів. Передбачається міждисциплінарне ведення пацієнтів сімейними лікарями, ендокринологами, кардіологами та іншими фахівцями.
Усім пацієнтам з ендокринною патологією та дисліпідемією пропонується оцінювати серцево-судинний ризик за SCORE2 або SCORE2-OP із подальшим визначенням цільового рівня холестерину ліпопротеїнів низької щільності (ХС ЛПНЩ). До оцінки мають входити загальний холестерин, тригліцериди, ХС ЛПНЩ, не-ХС ЛПВЩ, а за показаннями – аполіпопротеїн B. Додатково можуть враховуватися сімейний анамнез ранніх серцево-судинних подій, ожиріння, фізична неактивність, передчасна менопауза, підвищений Lp(a) та високочутливий С-реактивний білок.
Окремий акцентовано на вторинній природі дисліпідемії. За явного гіпотиреозу гіполіпідемічне лікування пропонується починати після досягнення еутиреозу, оскільки гормональна декомпенсація сама може змінювати ліпідний профіль. За субклінічного гіпотиреозу та гіперліпідемії можна розглянути тироксин як засіб зниження ХС ЛПНЩ. За персистуючого синдрому Кушинга статини рекомендовані незалежно від розрахованого ризику. За акромегалії та дефіциту гормону росту ліпідний профіль необхідно контролювати відповідно до етапу діагностики й лікування.
Для пацієнтів із цукровим діабетом передбачені окремі алгоритми. При ЦД 2 типу та стійких тригліцеридах понад 1,7 ммоль/л, попри досягнення цільового ЛПНЩ на статинах, за наявності додаткових факторів ризику рекомендовано етиловий ефір ейкозапентаєнової кислоти 4 г/добу. За діабетичної ретинопатії до статинів рекомендується додавати фенофібрат, а за ЦД 2 типу в поєднанні із ХХН 1–4 стадій або після трансплантації нирки статини призначають незалежно від шкали ризику.
Базовою ліпідознижувальною терапією залишаються статини. Якщо цільового ХС ЛПНЩ не досягнуто на максимально переносимій дозі, передбачена комбінована терапія з езетимібом або інгібіторами PCSK9. Для дуже високого ризику цільовий ХС ЛПНЩ становить <1,4 ммоль/л із додатковим зниженням щонайменше на 50 % від вихідного рівня; для високого ризику – <1,8 ммоль/л. За екстремально високого ризику запропоновано ціль <1,0 ммоль/л.
Практично важливим є і те, що Стандарт не дозволяє використовувати гормональну терапію як заміну гіполіпідемічній. У жінок після менопаузи дисліпідемію пропонується лікувати статинами відповідно до серцево-судинного ризику; при СПКЯ ліпідознижувальні препарати не повинні застосовуватися для лікування гіперандрогенії або безпліддя. У чоловіків тестостерон призначають за андрогенними показаннями, а наднизький ХС ЛПВЩ, особливо без гіпертригліцеридемії, має спонукати до пошуку можливого зловживання анаболічними стероїдами.