28 липня, 2024
Метод «кенгуру»: природний шлях до здорового розвитку недоношених немовлят
Проблема виходжування недоношених дітей залишається однією з найактуальніших у сучасній неонатології та педіатрії. Передчасно народжені діти є групою високого ризику з розвитку різноманітних ускладнень, що можуть мати довготривалі наслідки для здоров’я та якості життя. Традиційні методи виходжування з використанням високотехнологічного обладнання часто призводять до тривалої сепарації немовлят від батьків, що може негативно впливати на їхній фізичний та психоемоційний розвиток.
У цьому контексті метод «кенгуру» постає як ефективна, науково обґрунтована та економічно доцільна альтернатива традиційним підходам. Цей метод, що базується на ранньому та тривалому контакті «шкіра до шкіри» між матір’ю (або іншим доглядачем) і дитиною, демонструє багато позитивних ефектів, серед яких: покращення терморегуляції, стабілізація серцево-судинної та дихальної систем, зниження ризику розвитку інфекцій, оптимізація грудного вигодовування, покращення нейророзвитку та формування міцного емоційного зв’язку між батьками і дитиною.
У рамках навчального курсу «Контакт «шкіра до шкіри» у системі нейророзвивального підходу» було організовано комплексну серію лекцій, спрямовану на висвітлення теоретичних засад та практичних аспектів впровадження методу «кенгуру» в неонатальній практиці. Захід був структурований у два етапи, що дозволило учасникам отримати всебічне розуміння як міжнародного досвіду, так і особливостей застосування методу в українському контексті.
Відкрила навчальний курс заступниця голови Національної служби здоров’я України, доцент кафедри педіатрії №1 та неонатології Харківського національного медичного університету, кандидат медичних наук Ірина Юріївна Кондратова, яка у своєму вступному слові окреслила актуальний контекст та важливість застосування методу «кенгуру» в сучасних українських реаліях.
Повномасштабна війна, що триває в Україні вже понад 2 роки, спричинила значні виклики для системи охорони здоров’я країни. Обстріли, окупація, акустичний терор, хронічний стрес, перебої з електропостачанням та погіршення доступу до медичної допомоги стали реаліями, з якими стикаються громадяни, включаючи новонароджених та їхніх батьків. Демографічна криза, зумовлена конфліктом, призвела до зниження народжуваності майже на третину порівняно з довоєнним періодом. Незважаючи на це, система охорони здоров’я продемонструвала стійкість. Держава зберегла фінансування медичної галузі, а Національна служба здоров’я України (НСЗУ) продовжила закупівлю медичних послуг, навіть збільшуючи тарифи за деякими пакетами.
До війни Україна мала розвинену неонатальну службу, яка відповідала міжнародним стандартам, що було підтверджено незалежним міжнародним аудитом перинатальних центрів третього рівня у 2018 році. В умовах війни збереження цього потенціалу та продовження навчання медичного персоналу стало критично важливим завданням. У цьому контексті особливої ваги набуває впровадження та популяризація методу «кенгуру» в неонатальній практиці. Цей метод, що базується на контакті «шкіра до шкіри» між матірєю та новонародженим, має доведену ефективність згідно з результатами сучасних досліджень.
З точки зору досвідченого лікаря-реаніматолога, метод «кенгуру» виходить за межі суто медичної процедури. Він розглядається як інструмент нейроменеджменту, що сприяє формуванню нових нейронних зв’язків як у мозку новонародженого, так і матері. Крім того, цей метод створює відчуття безпеки для дитини в умовах невизначеності та сприяє розвитку довіри до світу. Особливо важливим аспектом методу «кенгуру» є його роль у розвитку тактильної чутливості, яка є філогенетично найдавнішою і вже добре розвинена на 10-му тижні вагітності. Це підкреслює важливість раннього тактильного контакту для розвитку недоношених дітей. У контексті високотехнологічної неонатальної допомоги метод «кенгуру» нагадує про важливість людяності та емпатії – якостей, без яких найсучасніше медичне обладнання втрачає свою ефективність.
Далі слово взяла голова правління ГС «Українська академія педіатричних спеціальностей», декан педіатричного факультету НМАПО імені П.Л. Шупика, професор, доктор медичних наук Марина Євгеніївна Маменко, яка свою вступну доповідь присвятила темі розвитку неонатології в Україні та впровадженню методу «кенгуру».
Українська академія педіатричних спеціальностей (УАПС) у співпраці з батьківськими організаціями, зокрема з громадською організацією (ГО) батьків передчасно народжених дітей «Ранні пташки», ініціювала важливий захід, спрямований на популяризацію та впровадження методу «кенгуру» в неонатальній практиці.
Історично підхід до виходжування передчасно народжених дітей в Україні зазнав значних змін. Раніше новонароджені з масою тіла менше 1-1,5 кг вважалися нежиттєздатними і навіть не реєструвалися. З часом, орієнтуючись на європейські стандарти, українська неонатологія почала розвивати методи виходжування таких дітей, усвідомлюючи пов’язані з цим ризики та необхідність розробки спеціальних підходів.
Метод «кенгуру» розглядається як один із найпростіших, але водночас найефективніших методів виходжування передчасно народжених дітей. Він не лише забезпечує емоційний зв’язок між матір’ю та дитиною, але й рекомендується лікарями в усьому світі як медичний метод, що підвищує шанси на покращення показників здоров’я дітей, народжених передчасно.
До слів привітання також долучилася завідувачка кафедри неонатології НУОЗ України імені П.Л. Шупика, член-кореспондент НАМН України, професор, доктор медичних наук Єлизавета Євгеніївна Шунько, яка зазначила, що впровадження навчального курсу «Контакт «шкіра до шкіри» у системі нейророзвивального догляду за дитиною» є значущою подією в розвитку неонатології в Україні. Цей курс відображає зростаюче розуміння важливості ранніх втручань для забезпечення оптимального розвитку новонароджених, особливо тих, хто народився передчасно.
Значимість кожної народженої дитини для держави підкреслює необхідність впровадження ефективних методів підтримки здорового розвитку з самого моменту народження. Ключовими елементами цього підходу є:
- забезпечення контакту «шкіра до шкіри» між матір’ю та новонародженим;
- проведення комплексної оцінки стану дитини;
- навчання батьків основам догляду за новонародженим;
- упровадження сучасних методологій догляду за передчасно народженими дітьми.
Ініціатива проведення даного навчального курсу демонструє прагнення медичної спільноти України до засвоєння та впровадження кращих світових практик у галузі неонатології. Це відображає загальну тенденцію до підвищення якості медичної допомоги новонародженим та сприяння їх оптимальному розвитку.
Голова та співзасновниця ГО «Ранні пташки» Олександра Валеріївна Балясна у своєму вступному слові наголосила, що навчальний курс є важливою ініціативою, спрямованою на покращення догляду за передчасно народженими дітьми в Україні, і відображає зростаюче визнання важливості методу «кенгуру» серед медичних фахівців та батьківської спільноти.
Організація курсу є результатом співпраці між кількома установами та організаціями, включаючи УАПС, НСЗУ, НУОЗ України ім. П.Л. Шупика, а також міжнародних партнерів, таких як Каролінський інститут Швеції (Karolinska Institutet, Solna, Sweden), Рада міжнародних неонатальних медичних сестер (The Council of International Neonatal Nurses) та Європейська фундація «Турботи» про здоров’я новонароджених дітей (European Foundation for the Care of Newborn Infants).
Курс структурований у 2 етапи: перший день присвячений міжнародному досвіду, а другий – впровадженню методу в українському контексті. Це дозволяє учасникам отримати комплексне розуміння як теоретичних засад, так і практичних аспектів застосування методу «кенгуру».
У рамках першого дня навчального курсу виступив фахівець з перинатальної нейронауки і популяризатор контакту «шкіра до шкіри» між матір’ю та новонародженим, доктор медичних наук Нільс Бергман (Niels Bergman).
Сучасні дослідження в галузі неонатології та педіатрії все більше акцентують увагу на критичній важливості ранніх періодів розвитку новонародженого. Концепція Nurture Science пропонує новий погляд на взаємодію між генетичними факторами і навколишнім середовищем, підкреслюючи роль материнського тіла як первинного та оптимального середовища для новонародженого.
Історичний контекст практики сепарації матері та дитини після народження заслуговує на особливу увагу. Ця практика, започаткована в кінці XIX століття, базувалася на обмеженому розумінні мікробіології та не враховувала комплексних фізіологічних і психологічних потреб новонародженого. Сучасні дослідження демонструють необхідність перегляду цього підходу.
Ранні критичні періоди розвитку, які охоплюють перші тисячі секунд та хвилин після народження, характеризуються інтенсивними фізіологічними і нейробіологічними процесами. Контакт «шкіра до шкіри» у цей період сприяє швидшій стабілізації основних життєвих показників новонародженого, включаючи температуру тіла, частоту серцевих скорочень, дихання та насичення крові киснем. Дослідження показують, що новонароджені, які мають ранній контакт з матір’ю, демонструють кращі показники адаптації порівняно з тими, хто був відокремлений. Особлива увага приділяється ролі раннього грудного вигодовування, що відіграє ключову роль у формуванні здорової мікробіоти кишечнику новонародженого. Це має довгострокові наслідки для імунної системи та загального здоров’я дитини.
Дослідження в галузі нейробіології демонструють, що ранній контакт «шкіра до шкіри» має значний вплив на розвиток автономної нервової системи. Це проявляється у підвищеній стресостійкості дитини, ефект якої зберігається навіть через роки після народження. Такі довгострокові наслідки підкреслюють важливість оптимізації ранніх втручань у неонатальній практиці.
Програмування біологічних годинників організму є ще одним критичним аспектом раннього розвитку. Три основні системи – циркадний ритм, реакція на кортизол та цикл сну-неспання – формуються у перші години та дні життя. Порушення цих процесів може мати довгострокові наслідки для фізичного і психічного здоров’я. Інтеграція емоційних систем для соціальної взаємодії також починається з перших моментів життя. Соматосенсорний контакт, запахи та звуки материнського тіла відіграють ключову роль у формуванні ранньої прив’язаності й соціально-емоційного розвитку дитини. Це підкреслює важливість мінімізації сепарації матері та дитини у ранньому післяпологовому періоді.
Впровадження методу «кенгуру», особливо для передчасно народжених дітей, демонструє значні переваги не лише для фізіологічної стабілізації, але й для нейророзвитку. Дослідження показують, що діти, які мали ранній тривалий контакт «шкіра до шкіри», демонструють кращі показники когнітивного й емоційного розвитку у довгостроковій перспективі. Сучасні дослідження також наголошують на ролі батька у ранньому розвитку дитини. Хоча материнське тіло залишається первинним середовищем, залучення батька до раннього догляду та контакту «шкіра до шкіри» також демонструє позитивний вплив на розвиток дитини і сімейну динаміку.
Впровадження цих наукових знань у клінічну практику вимагає перегляду традиційних підходів у неонатології та акушерстві. Це включає адаптацію пологових відділень і відділень інтенсивної терапії новонароджених для забезпечення можливості постійного контакту матері та дитини, навчання медичного персоналу новим протоколам догляду, а також освіту батьків щодо важливості раннього контакту і грудного вигодовування.
У рамках другого дня навчального курсу, присвяченого впровадженню методу в українському контексті, провідні експерти галузі неонатології представили комплексний огляд сучасного стану і перспектив розвитку методу «кенгуру» в Україні.
Про особливості надання спеціалізованої медичної допомоги передчасно народженим дітям у сучасних умовах у своїй доповіді розповіла завідувачка відділення інтенсивного виходжування глибоко недоношених дітей НДСЛ «Охматдит» МОЗ України, заслужений лікар України Тетяна Олександрівна Орлова.
Сучасні підходи до надання спеціалізованої медичної допомоги передчасно народженим дітям базуються на трьох ключових компонентах: сучасних перинатальних лікувально-діагностичних технологіях, роботі кваліфікованої мультидисциплінарної команди фахівців та ефективній системі організації медичної допомоги новонародженим.
Метод «кенгуру» визнаний золотим стандартом виходжування передчасно народжених дітей. Його переваги для дитини включають позитивний вплив на фізіологічні функції організму, сприяння грудному вигодовуванню, покращення поведінкових реакцій та сну, знеболювальний ефект, позитивний вплив на нейророзвиток та загальний розвиток дитини. Для батьків метод «кенгуру» сприяє зменшенню стресу, формуванню усвідомленого батьківства та покращенню взаємодії з дитиною.
Однак останні роки принесли значні виклики для впровадження класичної моделі методу «кенгуру». Пандемія COVID-19 призвела до обмеження одночасного перебування обох батьків з дитиною, скорочення тривалості контакту «шкіра до шкіри» та в деяких випадках до повної ізоляції матері від дитини. Повномасштабна військова агресія створила додаткові стресові фактори, які впливають на лікувальний та охоронний режим відділення. Сигнали повітряної тривоги, вимушені переміщення у бомбосховище, зміни температури навколишнього середовища та освітлення негативно впливають на нейропластичний розвиток дитини та порушують режим сну.
Ці фактори призвели до зміни класичної парадигми методу «кенгур»у. Спостерігаються такі адаптації, як використання одягу під час контакту «шкіра до шкіри», застосування різних видів переносок для дітей, використання колясок та автокрісел при евакуації в бомбосховище. Також відмічається збільшення використання мобільних телефонів батьками поруч з дитиною, що може негативно впливати на розвиток немовляти.
Реформування галузі системи охорони здоров’я України також вплинуло на впровадження методу «кенгуру». Програма медичних гарантій НСЗУ акцентує увагу на інтенсивних технологіях надання медичної допомоги, однак для ефективного лікування та виходжування глибоко недоношених дітей необхідне органічне поєднання інтенсивної та базової допомоги.
Важливим аспектом є послідовність в інформуванні батьків про цей метод на усіх етапах лікування і виходжування передчасно народженої дитини. Відсутність або недостатність такої інформації може призводити до формування неправильних поведінкових паттернів батьків, які складно змінити в подальшому.
Таким чином, сучасні умови вимагають адаптації класичної моделі методу «кенгуру», але його основні принципи і переваги залишаються незмінними. Органічне поєднання інтенсивної та базової допомоги, включаючи метод «кенгуру», є ключовим для забезпечення ефективної, якісної та безпечної медичної допомоги передчасно народженим дітям в умовах сучасних викликів.
Завідувачка відділення постінтенсивного догляду та виходжування новонароджених Хмельницького обласного перинатального центру, КНП «Хмельницька обласна лікарня» Хмельницької обласної ради, голова групи експертів ДОЗ ХОВА за фахом «Неонатологія», лікар педіатр-неонатолог Вікторія Михайлівна Олексюк у своїй доповіді «Метод «кенгуру»: доносити дитину зовні» представила комплексний огляд впровадження та результатів застосування методу «кенгуру» в умовах українського перинатального центру.
Метод «кенгуру» є золотим стандартом виходжування передчасно народжених дітей, що підтверджується численними дослідженнями та клінічним досвідом. Цей метод розглядається як продовження внутрішньоутробного розвитку і має широкий спектр позитивних фізіологічних та психологічних ефектів. Впровадження методу в неонатологічну практику є важливим кроком у гуманізації догляду за новонародженими та оптимізації використання ресурсів при виходжуванні дітей з малою масою тіла.
Фізіологічні ефекти методу є численними та добре документованими. Одним з ключових ефектів є зменшення кількості епізодів апное, що є серйозною проблемою для недоношених дітей, яка може призвести до гіпоксії та інших ускладнень. Метод «кенгуру» сприяє стабілізації дихання, що є критично важливим для розвитку незрілої дихальної системи недоношеної дитини.
Нормалізація частоти серцевих скорочень та дихання є ще одним важливим ефектом методу «кенгуру». Стабільність цих показників є ключовою для загального стану здоров’я новонародженого. Підвищення рівня сатурації кисню є ще одним позитивним ефектом методу «кенгуру». Це особливо важливо для недоношених дітей, які часто мають проблеми з оксигенацією. Покращення сатурації кисню сприяє кращому постачанню кисню до тканин та органів, що є критичним для розвитку мозку та інших систем організму.
Терморегуляція є одним з найбільш вивчених аспектів методу кенгуру. Дослідження показують, що температура тіла новонародженого при застосуванні цього методу підвищується, але залишається в межах нейтральної термальної зони. Це особливо важливо для недоношених дітей, які мають обмежену здатність до самостійної терморегуляції. Здатність дітей до саморегуляції температури тіла, що проявляється у висуванні кінцівок з-під покривала, є ще одним доказом ефективності методу «кенгуру» в підтримці оптимальної температури тіла.
Застосування методу «кенгуру» також значно впливає на рівень стресу у новонароджених. Зниження рівня кортизолу, який є маркером стресу, спостерігається при перебуванні дитини в позиції кенгуру більше 20 хвилин. Це має важливе значення для розвитку імунної системи, оскільки високий рівень кортизолу може негативно впливати на імунну функцію. Зниження стресу також сприяє кращому сну та загальному розвитку дитини.
Антропометричні показники дітей, які виходжуються методом «кенгуру», заслуговують на особливу увагу. Дослідження показують, що темпи росту цих дітей відповідають темпам внутрішньоутробного росту в третьому триместрі вагітності. Це є важливим показником ефективності методу, оскільки оптимальний ріст та набір маси тіла є ключовими факторами для довгострокового здоров’я і розвитку недоношених дітей.
Вплив методу «кенгуру» на смертність передчасно народжених дітей є одним з найбільш вражаючих аспектів цього підходу. Дослідження показують значне зниження смертності серед дітей, які виходжуються цим методом. Це може бути пов’язано з комплексом факторів, включаючи кращу терморегуляцію, стабілізацію життєвих функцій і зменшення стресу.
Інфекційний контроль є критично важливим аспектом догляду за недоношеними дітьми. Рандомізовані дослідження демонструють, що діти, які виходжуються методом «кенгуру», мають втричі менше епізодів внутрішньолікарняних інфекцій порівняно з дітьми, яких виходжують в інкубаторах. Це стосується також тяжких інфекцій, таких як сепсис та некротизуючий ентероколіт. Механізми цього захисного ефекту можуть включати покращення імунної функції, зменшення стресу і контакт із природною мікрофлорою матері.
Поведінкові ефекти методу «кенгуру» не менш важливі, ніж фізіологічні. Покращення якості сну є одним з ключових аспектів. Дослідження демонструють збільшення тривалості сну, особливо спокійного, покращення цілісності та організації сну. Це має важливе значення для нейророзвитку, оскільки саме під час сну відбуваються критичні процеси формування нейронних зв’язків.
Зменшення тривалості плачу є ще одним позитивним ефектом методу «кенгуру». Діти рідше плачуть в положенні кенгуру порівняно з перебуванням в інкубаторі. Це не тільки покращує комфорт дитини, але й зменшує енергетичні витрати, що особливо важливо для недоношених дітей з обмеженими ресурсами.
Аналгетичний ефект методу «кенгуру» заслуговує на особливу увагу. Дослідження показують зменшення моторної дезорганізації та витяжних рухів як реакції на гострий біль у дітей, які знаходяться в позиції кенгуру. Це має важливе значення, оскільки недоношені діти часто піддаються болісним процедурам, і зменшення болю може сприяти кращому розвитку та зменшенню стресу.
Зв’язок методу «кенгуру» з грудним вигодовуванням є одним з найбільш важливих аспектів цього підходу. Впровадження методу «кенгуру» покращує всі показники грудного вигодовування: початок, виключність, ефективність, успішність і тривалість. Дослідження показали вражаючі результати: 98% недоношених новонароджених, які перебували в положенні кенгуру 14 годин на добу, знаходилися на виключно грудному вигодовуванні у терміні гестації 40 тижнів, порівняно з 76% новонароджених, які виходжувалися в інкубаторі. Це має критичне значення для довгострокового здоров’я і розвитку дитини, оскільки грудне молоко є оптимальним джерелом харчування для недоношених дітей.
Практичний досвід впровадження методу «кенгуру» в Хмельницькому обласному перинатальному центрі демонструє значні позитивні зміни в догляді за передчасно народженими дітьми. Після проведення навчання персоналу значно збільшилася тривалість перебування новонароджених: більше 50% дітей знаходяться в позиції кенгуру 14-18 годин на добу, близько 30% – 10-12 годин, 15% – 4-6 годин. Ці показники свідчать про високий рівень прийняття методу як медичним персоналом, так і батьками.
Роль медичної сестри у впровадженні методу «кенгуру» заслуговує на особливу увагу. Медсестри відіграють ключову роль у навчанні та підтримці батьків, контролі правильного положення дитини, моніторингу стану дитини під час перебування в позиції кенгуру. Підвищення ролі медичної сестри сприяє покращенню якості догляду та підвищенню статусу сестринської професії.
Сучасний підхід до неонатальної допомоги передбачає гуманізацію інтенсивної терапії та перехід до сімейно-інтегрованої моделі надання допомоги. Це фундаментальна зміна парадигми, яка визнає критичну роль батьків у догляді за недоношеною дитиною. Метод «кенгуру» є ключовим елементом цього підходу, що дає змогу батькам бути активними учасниками процесу виходжування своєї дитини.
Психологічні аспекти методу «кенгуру» для батьків є не менш важливими, ніж фізіологічні ефекти для дитини. Метод допомагає батькам легше адаптуватися до передчасного народження дитини, подолати почуття провини і набути впевненості у своїх силах. Це має довгострокові наслідки для формування здорових сімейних відносин і оптимального розвитку дитини.
Економічні аспекти впровадження методу «кенгуру» також заслуговують на увагу. Хоча початкові інвестиції в навчання персоналу та адаптацію приміщень можуть бути значними, довгострокові економічні вигоди від скорочення термінів госпіталізації, зменшення використання антибіотиків і покращення довгострокових результатів розвитку дітей є суттєвими.
Крім того, в умовах війни метод «кенгуру» набув додаткового значення. Він допомагає запобігати переохолодженню дітей, зменшує відчуття страху і стресу під час перебування у бомбосховищах. Це демонструє адаптивність та універсальність методу в різних, навіть екстремальних, умовах.
Отже, навчальний курс «Контакт «шкіра до шкіри» у системі нейророзвивального підходу» надав комплексне висвітлення теоретичних засад і практичних аспектів застосування методу «кенгуру» в неонатології. Міжнародні й українські експерти представили переконливі наукові дані та розповіли про клінічний досвід, що підтверджують ефективність цього методу для оптимізації розвитку недоношених дітей. Зокрема, було продемонстровано позитивний вплив методу на фізіологічні показники, успішність грудного вигодовування й формування емоційного зв’язку між батьками і дитиною. Ці переваги набувають особливого значення в умовах війни в Україні, де метод «кенгуру» стає ефективним способом забезпечення якісного догляду за недоношеними дітьми при обмежених ресурсах і нестабільних умовах. Українські неонатологи, демонструючи високий рівень адаптивності, успішно впроваджують цей метод навіть у складних умовах воєнного часу, що може стати цінним досвідом для міжнародної спільноти.
Підготовлено редакцією Тематичного номеру
Тематичний номер «Педіатрія» № 3 (74) 2024 р.