Увійти
Consilium. «Проблеми психічного здоров’я у військовий час»
Consilium. «Проблеми психічного здоров’я у військовий час»
Consilium. «Проблеми соматичного здоров’я у військовий час»
Consilium. «Проблеми соматичного здоров’я у військовий час»
Health-ua.com тепер в Telegram
Health-ua.com тепер в Telegram
Головна Клінічні рекомендації Неонатальні інфекції: антибіотики для профілактики та лікування
Читати пізніше

26 жовтня, 2024

Неонатальні інфекції: антибіотики для профілактики та лікування

Рекомендації NICE

Pediatria_4_2024_logo_str_8.jpgЦі настанови надають роз’яснення щодо попередження бактеріальних інфекцій у здорових дітей віком до 28 днів, лікування вагітних жінок із групи ризику та догляду за новонародженими із підтвердженою бактеріальною інфекцією чи підозрою на її виникнення. Вони спрямовані на швидку діагностику і лікування інфекцій, на попередження непотрібного застосування антибіотиків і не охоплюють пацієнтів із вірусними інфекціями.

1.1. Батьки та опікуни немовлят, які мають підвищений ризик неонатальних інфекцій

1.1.2. Якщо є клінічні занепокоєння щодо виникнення неонатальних інфекцій:

  • поговоріть із батьками чи опікунами дитини, поясніть причину занепокоєння;
  • обговоріть оптимальні варіанти лікування;
  • не зволікайте з терапією, однак надайте їм час для роздумів та можливість поставити запитання.

1.1.3. У разі призначення антибіотиків обговоріть із ними:

  • причину лікування;
  • ризики та переваги, пов’язані зі станом їхньої дитини;
  • нагляд та дослідження, які можуть знадобитися для вибору терапії (наприклад, визначення часу припинення лікування);
  • бажаний режим прийому антибіотиків та приблизну тривалість терапії;
  • можливий вплив на жінку чи її дитину.

1.1.4. Підтримуйте зв’язок із породіллею, дитина якої має підвищений ризик виникнення ранньої неонатальної інфекції*.

1.1.5. Якщо немовлята належать до групи підвищеного ризику виникнення ранньої інфекції, повідомте про це їхніх батьків та сімейних лікарів в усній та письмовій формах.

1.1.6. Запевніть батьків чи опікунів, що немовлята, які мають неонатальну інфекцію чи ризик її виникнення, зазвичай можуть продовжувати грудне вигодовування та що всі докладені зусилля сприятимуть цьому. Якщо дитина тимчасово не може отримувати грудне вигодовування, рекомендуйте матері зціджувати грудне молоко.

1.1.7. Якщо у жінки виявлено наявність стрептокока групи В, її немовля має підвищений ризик виникнення ранньої стрептококової інфекції.

Батьки та опікуни дітей, які лікуються від неонатальних інфекцій

1.1.8. Запевніть, що вони зможуть піклуватися про своїх дітей залежно від своїх побажань, окрім випадків, коли дитина занадто для цього хвора.

1.1.9. Запропонуйте їм контактні дані організацій, які надають підтримку, консультування, певну інформацію чи юридичні послуги.

1.1.10. Якщо дитину лікували від підозрюваної чи підтвердженої неонатальної інфекції:

  • надайте інформацію батькам та опікунам про можливі віддалені прояви захворювання дитини та ймовірні сценарії одужання;
  • під час надання інформації та подальшого планування лікування враховуйте стурбованість батьків чи опікунів.

1.1.11. Коли дитина, яка перенесла інфекцію, спричинену стрептококами групи В, виписується з лікарні:

  • повідомте жінці, що під час майбутньої вагітності її новонароджена дитина матиме підвищений ризик виникнення ранньої інфекції, викликаної стрептококом групи В. Вона має повідомити медичним працівникам, що її старша дитина мала інфекцію, викликану стрептококом групи В;
  • повідомте сімейному лікареві жінки у письмовій формі про наявність ризику рецидиву інфекції, а також виникнення інфекції, викликаної стрептококом групи В, при майбутніх вагітностях.

Батьки та опікуни дітей, яких лікують від бактеріального менінгіту

1.1.12. На початку лікування підтвердженого бактеріального менінгіту обговоріть із ними можливі наслідки захворювання, неточність початкового прогнозу, ризик передачі інфекції та особливості профілактичних заходів (наприклад, при менінгококовому менінгіті чи гемофільній інфекції типу В).

1.1.14. Забезпечте емоційну підтримку членів сім’ї та опікунів протягом госпіталізації.

1.1.15. Перед випискою дитини додому з лікарні чи фельдшерсько-акушерського відділення (або безпосередньо в постнатальний період у разі народження дитини вдома) рекомендуйте батькам та опікунам звертатися за ургентною медичною допомогою, коли:

  • дитина незвично поводиться (наприклад, безперервно плаче чи млява);
  • має незвичну температуру тіла (нижчу за 36°C чи вищу за 38°C), яка не пояснюється факторами довкілля;
  • має розлади дихання;
  • має зміни кольору шкіри (наприклад, дуже бліда, синя/сіра чи темно-жовта);
  • виникли нові складнощі з процесом годування.

Ведення дітей, які не отримували антибіотики, після виписки

1.1.16. Якщо існує клінічне занепокоєння щодо можливості виникнення неонатальних інфекцій у дитини, розробіть план ведення після виписки.

1.2. Попередження ранньої неонатальної інфекції до народження

Антибіотикотерапія

1.2.1. Запропонуйте жінці під час пологів антибіотики, якщо:

  • пологи передчасні;
  • спостерігається колонізація стрептокока групи В, бактеріурія чи інфекційний процес під час поточної вагітності, або вони були під час попередніх вагітностей;
  • інша її дитина мала інфекцію, спричинену стрептококом групи В;
  • встановлено діагноз «хоріоамніоніт».

1.2.3. Внутрішньовенні форми гентаміцину під час пологів застосовуйте один раз на добу.

1.2.4. Введіть першу дозу антибіотика якнайшвидше після початку пологів (чи відразу при підозрі на виникнення інфекції, чи у разі хоріоамніоніту) та продовжуйте його застосування до народження дитини.

1.2.5. Враховуйте, що під час застосування гентаміцину чи ванкоміцину під час пологів може знадобитися терапевтичний моніторинг відповіді на терапію.

Жінки з тривалим передпологовим розривом плодових оболонок, які мають колонізацію стрептокока групи В, бактеріурію чи інфекцію

1.2.6. Запропонуйте негайне родорозрішення (шляхом індукції пологів чи з допомогою кесаревого розтину) жінкам із 34-го до 37-го тижня гестації, якщо:

  • є тривалий передпологовий розрив оболонок;
  • є колонізаця стрептококами групи В, бактеріурія чи інфекція в будь-який час їхньої поточної вагітності.

1.3. Фактори ризику та клінічні ознаки появи ранньої неонатальної інфекції

Перед народженням

1.3.1. Для породіль визначте та оцініть можливість ранньої неонатальної інфекції. Під час пологів стежте за будь-якими факторами ризику.

Оцінка та вплив на ризик раннього виникнення неонатальних інфекцій після пологів

1.3.3. Якщо існують будь-які фактори ризику виникнення ранніх неонатальних інфекцій:

  • негайно проведіть клінічну оцінку;
  • перегляньте анамнез матері та новонародженої дитини;
  • проведіть фізичний огляд дитини, зокрема оцінку вітальних функцій.

Ведення дітей із підвищеним ризиком виникнення інфекцій

1.3.8. Якщо немовлята перебувають під наглядом через загрозу розвитку ранньої неонатальної інфекції, розгляньте можливість початку терапії антибіотиками.

1.3.9. Якщо дитина потребує лікування антибіотиками, введіть їх якнайшвидше, причому завжди протягом години після ухвалення рішення про необхідність такого лікування.

1.4. Перед введенням першої дози антибіотика у дітей із групи ризику раннього виникнення інфекцій проведіть культуральне дослідження.

1.4.2. На початку терапії антибіотиками визначте рівень С-реактивного білка у дітей, які можуть мати ранню неонатальну інфекцію.

1.4.3. Не рекомендоване рутинне проведення мікроскопічного чи культурального дослідження сечі.

1.4.4. За умови відсутності клінічних ознак місцевої інфекції не виконуйте мікроскопічне чи культуральне дослідження мазка.

Люмбальна пункція

1.4.5. Якщо це безпечно, виконайте люмбальну пункцію для отримання зразків цереброспінальної рідини, коли:

  • існує сильна клінічна підозра щодо виникнення ранньої неонатальної інфекції;
  • або є клінічні симптоми чи ознаки менінгіту.

1.4.6. Перед проведенням люмбальної пункції лікуйте та стабілізуйте будь-що із переліченого:

  • незахищені дихальні шляхи;
  • респіраторні розлади;
  • шок;
  • неконтрольовані судоми;
  • ризик кровотечі.

1.4.7. Не проводьте люмбальну пункцію у разі:

  • обширної та швидкопрогресуючої пурпури;
  • інфекції у місці люмбальної пункції;
  • таких можливих ознак підвищення внутрішньочерепного тиску, як наявність нових неврологічних ознак, аномальних реакцій зіниць, прогресуючого стійкого чи швидкого погіршення рівня свідомості.

1.4.8. Виміряйте рівень глюкози крові у немовлят безпосередньо перед проведенням люмбальної пункції для розрахунку співвідношення рівня глюкози цереброспінальної рідини/глюкози крові.

Дослідження спинномозкової рідини у дітей із підозрою на бактеріальний менінгіт

1.4.9. Проведіть такі обстеження:

  • кількість еритроцитів;
  • кількість лейкоцитів;
  • загальний вміст білка;
  • рівень глюкози (розрахуйте співвідношення глюкози спинномозкової рідини до рівня глюкози крові);
  • мікроскопічне обстеження на бактерії (за допомогою фарбування за Грамом);
  • мікробіологічний посів на чутливість;
  • ПЛР до відповідних збудників.

1.4.10. Зберігайте залишки цереброспінальної рідини на випадок подальших обстежень.

1.4.12. Під час інтерпретації результатів люмбальної пункції враховуйте:

  • наявність еритроцитів у зразку може свідчити про його забруднення кров’ю чи інший діагноз;
  • попередній прийом антибіотиків може вплинути на діагностичну значимість цього дослідження.

1.4.13. Інтерпретуйте результати дослідження спинномозкової рідини за допомогою стандартних порогових значень залежно від віку (з урахуванням таких факторів, як гестаційний/хронологічний вік, вага під час народження, раннє застосування антибіотиків чи підозра на імунодефіцит).

1.4.14. Інтерпретуйте результати аналізу спинномозкової рідини у немовлят разом із клінічною картиною та анамнезом матері.

1.4.15. Якщо є відхилення у результатах дослідження спинномозкової рідини, розгляньте альтернативні мікобактеріальні, грибкові чи неінфекційні причини бактеріального менінгіту.

Рекомендації щодо місцевих інфекцій

1.4.16. Майте на увазі, що хоча незначний кон’юнктивіт є поширеним та часто доброякісним, гнійні виділення можуть вказувати на наявність серйозної інфекції (наприклад, хламідійної чи гонококової).

1.4.17. У немовлят із гнійними виділеннями з очей негайно візьміть мазок для мікробіологічного дослідження на наявність хламідій чи гонококів. За умови можливої гонококової інфекції розпочніть антибіотикотерапію ще до отримання результатів мікробіологічного дослідження мазка.

1.4.18. Якщо немовлята мають такі клінічні ознаки пупкової інфекції, як гнійні виділення чи наявність периумбілікального целюліту (наприклад, почервоніння, гіпертермія чи набряк шкіри):

  • виконайте посів крові;
  • візьміть мазок для мікроскопії чи посіву;
  • розпочніть терапію антибіотиками (із внутрішньовенним введенням флуклоксациліну та гентаміцину).

Якщо результати мікробіологічного дослідження показують, що інфекція не спричинена грамнегативними бактеріями, припиніть застосування гентаміцину.

1.5. Антибіотики при підозрі на раннє виникнення інфекції

1.5.1. У якості антибіотика першого ряду для емпіричного лікування застосовуйте внутрішньовенно бензилпеніцилін із гентаміцином.

1.5.2. Застосовуйте бензилпеніцилін у дозі 25 мг/кг кожні 12 годин. Залежно від клінічних даних розгляньте скорочення інтервалу між дозами до восьми годин (наприклад, при важкому стані дитини).

1.5.3. Застосовуйте гентаміцин у початковій дозі 5 мг/кг.

1.5.5. Другу дозу гентаміцину зазвичай слід давати через 36 годин після першої. Застосовуйте коротші інтервали, коли:

  • стан дитини є важким;
  • при посіві крові виявлена грамнегативна інфекція.

1.5.6. Під час дозування гентаміцину враховуйте його концентрацію в крові.

1.5.7. Записуйте час введення гентаміцину та час відбору зразків для оцінки лікування.

1.5.8. Регулярно повторно оцінюйте клінічний стан та результати обстежень у немовлят, які отримують антибіотики. Під час зміни режиму антибіотикотерапії враховуйте:

  • клінічний стан дитини (наприклад, відсутність покращення);
  • результати мікробіологічного обстеження;
  • поради мікробіологів.

1.5.9. За умови наявності мікробіологічних даних, які свідчать про грамнегативний бактеріальний сепсис, до бензилпеніциліну та гентаміцину додайте інший антибіотик, який є активним проти грамнегативних бактерій (наприклад, цефотаксим). При підтвердженій грамнегативній інфекції припиніть застосування бензилпеніциліну.

1.6. Тривалість антибіотикотерапії ранніх неонатальних інфекцій

Обстеження при неонатальних інфекціях

1.6.1. Якщо немовлята приймали антибіотик через наявність факторів ризику виникнення інфекцій чи клінічних ознак можливої появи ранньої інфекції, виміряйте рівень С-реактивного білка через 18-24 годин після початку прийому антибіотика.

1.6.2. Розгляньте проведення люмбальної пункції для отримання зразків цереброспінальної рідини у немовлят, яким не проводили люмбальну пункцію на початку та які отримували антибіотики, за умови, що її проведення є безпечним, а також якщо:

  • немовля має позитивне культуральне дослідження крові;
  • погано відповідає на антибіотикотерапію;
  • є значна клінічна підозра на інфекцію;
  • є клінічні симптоми чи ознаки, які вказують на менінгіт.

Рішення через 36 годин від початку антибіотикотерапії

1.6.3. Коли немовлята отримують антибіотик через наявність факторів ризику раннього виникнення інфекцій чи клінічних ознак можливої інфекції, розгляньте припинення прийому антибіотиків через 36 годин, якщо:

  • посів крові негативний;
  • початкова клінічна підозра на інфекцію була незначною;
  • клінічний стан дитини є стабільним, без клінічних ознак можливої інфекції;
  • рівень та динаміка концентрації С-реактивного білка є позитивними.

Тривалість лікування ранньої неонатальної інфекції без менінгіту

1.6.6. Призначте антибіотики на сім днів для немовлят із позитивним та негативним результатом посіву крові, якщо є серйозна підозра виникнення сепсису. Розгляньте тривалість антибіотикотерапії довшу ніж на сім днів, якщо:

  • дитина ще не цілком одужала;
  • це доцільно через патоген, визначений під час посіву крові.

1.6.7. Якщо антибіотикотерапія триває більше 36 годин, незважаючи на негативний посів крові, повторно огляньте дитину принаймні раз на добу. Під час кожного огляду розгляньте можливість припинення антибіотикотерапії, беручи до уваги:

  • рівень початкової клінічної підозри інфекції;
  • клінічний прогрес захворювання дитини та її поточний стан;
  • рівень та динаміку концентрації С-реактивного білка.

1.8. Фактори ризику та клінічні ознаки можливої пізньої неонатальної інфекції**

1.8.1. Під час повторного огляду дитини врахуйте:

  • наявність клінічних ознак пізніх неонатальних інфекцій;
  • що недоношеність, штучна вентиляція легень, оперативні втручання та наявність центрального катетера супроводжуються вищим ризиком виникнення пізньої неонатальної інфекції.

1.8.2. При підозрі на пізню інфекцію в амбулаторних умовах завчасно зверніться за порадою до педіатра.

Час призначення антибіотиків при пізніх неонатальних інфекціях

1.8.3. Якщо дитина потребує лікування антибіотиками, введіть їх якнайшвидше, причому завжди протягом години після ухвалення такого рішення.

1.9. Обстеження перед початком прийому антибіотиків у немовлят, які можуть мати пізню інфекцію

1.9.1. Проведіть посів крові.

1.9.2. Визначте рівень С-реактивного білка.

1.9.3. У неонатальних відділеннях для дітей із пізньою неонатальною інфекцією не рекомендоване рутинне проведення мікроскопічного дослідження сечі та посів сечі.

1.9.4. Проводьте мікроскопічне та культуральне дослідження сечі немовлятам поза межами неонатальних відділень відповідно до рекомендації NICE щодо інфекцій сечовивідних шляхів у осіб до 16 років.

1.9.5. За умови відсутності клінічних ознак місцевої інфекції не проводьте мікроскопічне чи культуральне дослідження мазка шкіри.

Люмбальна пункція

1.9.6. Якщо це безпечно, проведіть люмбальну пункцію з метою отримання цереброспінальної рідини, коли:

  • є значна клінічна підозра на неонатальну інфекцію;
  • є клінічні симптоми чи ознаки менінгіту.

1.9.7. Перед виконанням люмбальної пункції стабілізуйте:

  • незахищені дихальні шляхи;
  • респіраторні розлади;
  • шок;
  • неконтрольовані судоми;
  • ризик кровотечі.

1.9.8. Не виконуйте люмбальну пункцію, якщо:

  • пурпура масивна та швидко поширюється;
  • наявна інфекція у місці проведення люмбальної пункції;
  • наявні симптоми чи ознаки, які можуть вказувати на підвищення внутрішньочерепного тиску.

1.9.9. Виміряйте рівень глюкози крові у немовлят безпосередньо перед проведенням люмбальної пункції задля розрахунку співвідношення рівня глюкози цереброспінальної рідини/глюкози крові.

Обстеження спинномозкової рідини у дітей із підозрою на бактеріальний менінгіт

1.9.10. Проведіть такі обстеження цереброспінальної рідини:

  • кількість еритроцитів;
  • кількість лейкоцитів;
  • загальний вміст білка;
  • рівень глюкози (розрахуйте співвідношення глюкози спинномозкової рідини до рівня глюкози крові);
  • мікроскопічне обстеження на бактерії (за допомогою фарбування за Грамом);
  • мікробіологічний посів на чутливість;
  • ПЛР до відповідних збудників.

1.9.11. Зберігайте залишки цереброспінальної рідини на випадок подальших обстежень.

1.10. Антибіотики при пізніх неонатальних інфекціях

Антибіотики вибору

1.10.1. Немовлятам із підозрою на виникнення пізньої неонатальної інфекції, які перебувають у неонатальних відділеннях:

  • у якості першої лінії терапії призначте комбінацію антибіотиків вузького спектру дії (наприклад, внутрішньовенний флуклоксацилін плюс гентаміцин);
  • застосовуйте антибіотики, які є ефективними і проти грамнегативних, і проти грампозитивних бактерій;
  • при підозрі на некротизуючий ентероколіт до лікування також додайте антибіотик, який є активним проти анаеробних бактерій (наприклад, метронідазол).

1.11. Тривалість терапії антибіотиками пізніх неонатальних інфекцій

Обстеження під час антибіотикотерапії пізніх неонатальних інфекцій

1.11.1. У немовлят, які отримують антибіотики через фактори ризику інфекції чи клінічні дані, які свідчать про можливість пізньої неонатальної інфекції, виміряйте рівень С-реактивного білка протягом 18-24 годин після початку прийому антибіотика.

1.11.2. Розгляньте доцільність проведення люмбальної пункції з метою отримання зразка цереброспінальної рідини у немовлят, якщо:

  • дитина має позитивний посів крові;
  • вона незадовільно відповідає на антибіотикотерапію;
  • є сильна клінічна підозра на розвиток інфекції;
  • є клінічні симптоми чи ознаки менінгіту.

Рішення через 48 годин після початку антибіотикотерапії

1.11.3. Розгляньте припинення прийому антибіотиків через 48 годин для немовлят, які отримують антибіотики через підозру виникнення пізньої інфекції, якщо:

  • посів крові негативний;
  • початкова клінічна підозра не була сильною;
  • клінічний стан немовляти є стабільним;
  • рівень та динаміка С-реактивного білка позитивні.

Тривалість лікування пізньої неонатальної інфекції без менінгіту

1.11.5. Призначте антибіотикотерапію на сім днів дітям, які мають позитивний посів крові. Розгляньте тривалість антибіотикотерапії понад сім днів, якщо:

  • дитина повністю не одужала чи виявлений збудник потребує тривалішого лікування;
  • тривале лікування зумовлене місцем ураження (наприклад, супутня інтраабдомінальна патологія, некротизуючий ентероколіт, остеомієліт чи інфекція центрального венозного катетера).

1.11.6. Використовуйте коротші курси терапії, коли дитина швидко одужує або збудника не виявлено, чи збудником є звичайний коменсал (наприклад, коагулазонегативний стафілокок).

1.11.7. При продовжені антибіотикотерапії довше ніж на 48 годин при підозрі на пізню неонатальну інфекцію, незважаючи на негативний посів крові, повторно оглядайте немовля принаймні кожні 24 години. Під час кожного огляду ухвалюйте рішення про можливість припинення прийому антибіотиків з урахуванням:

  • рівня початкової клінічної підозри на інфекцію;
  • клінічного перебігу захворювання та теперішнього стану дитини;
  • рівня та динаміки С-реактивного білка.

1.12. Протигрибкові препарати для профілактики грибкової інфекції під час антибіотикотерапії пізньої неонатальної інфекції

1.12.1. Призначте профілактичні пероральні дози ністатину немовлятам, які отримують антибіотикотерапію, коли:

  • вага при народженні становить менше 1 500 г;
  • немовля народилось до 30-го тижня гестації.

1.13. Уникання рутинного призначення антибіотиків у немовлят

1.13.1. Не рекомендоване рутинне призначення антибіотикотерапії немовлятам, які не мають факторів ризику інфекції, клінічних показів чи лабораторних даних, які вказують на наявність інфекції.

Обмеження рідини

1.14.7. Немовлятам із бактеріальним менінгітом не рекомендоване рутинне обмеження прийому рідини.

1.14.8. Давайте необхідну кількість рідини перорально чи через ентеральний зонд.

! Оцініть наявність імунодефіциту та ризик повторних інфекцій у немовлят із бактеріальним менінгітом.

1.14.9. Направляйте немовлят із пневмококовим менінгітом до дитячого імунолога та спеціаліста з інфекційних захворювань з метою діагностики імунодефіциту.

1.14.11. У немовлят із бактеріальним менінгітом зберіть анамнез:

  • травм голови, хірургічних втручань чи витоку спинномозкової рідини;
  • імунізації;
  • прийому ліків, зокрема препаратів, які пригнічують імунну систему (наприклад, інгібіторів комплементу).

Виписка після антибіотикотерапії

1.14.12. Після курсу антибіотикотерапії розгляньте питання швидкої виписки немовлят із лікарні з подальшою підтримкою батьків та опікунів.

Догляд після виписки з лікарні

1.14.18. Для немовлят, які мали бактеріальний менінгіт, заплануйте повторний огляд неонатолога чи педіатра на четвертий-шостий тиждень після виписки з лікарні.

1.14.19. Домовтеся про огляд неонатолога чи педіатра через рік після виписки. Під час цього огляду оцініть можливість пізньої затримки неврологічного розвитку та психосоціальних ускладнень.

1.14.21. Майте на увазі, що пізні ускладнення можуть бути непомітними до перехідного віку (наприклад, до садочка чи школи).

Рецидивуючий бактеріальний менінгіт

Фактори ризику

1.14.25. Фактори ризику рецидивуючого бактеріального менінгіту:

  • первинний чи вторинний імунодефіцит, зокрема ВІЛ, вроджена недостатність комплементу, зменшена чи відсутня селезінка, гіпогаммаглобулінемія;
  • наявність сполучення між цереброспінальною рідиною та зовнішньою поверхнею, наприклад, спричинена первинною травмою, хірургічним втручанням чи вродженими аномаліями.

Ведення

1.14.26. Якщо немовлята мають повторні епізоди бактеріального менінгіту:

  • перегляньте з дитячим імунологом чи спеціалістом з інфекційних хвороб та узгодьте обстеження, вакцинацію чи інші втручання, які необхідні для попередження повторних випадків.

1.14.29. Зберіть імунізаційний та медичний анамнез, зокрема про прийом ліків, які здатні пригнічувати імунну систему.

1.14.30. У немовлят із рецидивуючим менінгітом із підтвердженим бактеріальним збудником розгляньте інші причини захворювання та порадьтеся зі спеціалістом з інфекційних хвороб.

1.16. Організація догляду

1.16.1 В певних випадках розгляньте можливість завершення курсу внутрішньовенного введення антибіотиків в амбулаторних умовах (наприклад, вдома чи під час візитів до акушерських відділень) для немовлят, які добре почуваються та якщо вони мають добру місцеву підтримку.

1.16.2. Вибираючи відповідні умови догляду для дітей, враховуйте їхні клінічні потреби та навички, необхідні для безпечної та ефективної допомоги (наприклад, використання внутрішньовенних катетерів та догляд за ними).

1.17. Планування догляду після виписки

1.17.1. Повідомте сімейним лікарям про немовлят з інфекційними ускладненнями та поясніть план подальшого спостереження за ними.

1.17.4. Команда лікарні має комунікувати після виписки:

  • із спеціалістами третинної та первинної допомоги;
  • суміжними спеціалістами та громадськими групами, які будуть залучені до подальшого ведення дітей (наприклад, аудіологічне чи логопедичне відділення).

За матеріалами https://www.nice.org.uk/guidance/ng195/chapter/Recommendations

Підготував Валерій Палько

Примітка: *Рання неонатальна інфекція виникає у перші 72 години після народження; **Пізня неонатальна інфекція – це інфекція, яка виникла через 72 чи більше годин після народження дитини.

Тематичний номер «Педіатрія» № 4 (75) 2024 р.