17 червня, 2021

Інклюзивна освіта дітей з розладом із дефіцитом уваги та гіперактивністю

Автори:

Т. Скрипник, ДУ «Науково-дослідний інститут психіатрії МОЗ України», м. Київ

За даними численних досліджень, в Америці та Європі поширеність розладу з дефіцитом уваги та гіперактивністю (РДУГ) серед дітей становить від 4 до 8%, серед дорослого населення — від 2 до 5%. Це означає, що в кожному класі загальноосвітньої школи є принаймні одна дитина із симптомами РДУГ, а зазвичай їх до 3-4 осіб у класі. Чи завжди вчителі розуміють, що мають справу з дитиною з особливими потребами розвитку? На жаль, більшість педагогів, навіть зі значним викладацьким досвідом, починають усвідомлювати, що дитина хворіє на РДУГ, лише коли звичні прийоми виховання й викладання виявляються неефективними. Деяких фахівців це спонукає до роздумів і пошуків інших підходів до навчання й налагодження комунікації з такою дитиною, але так буває не завжди. Так, дітей і підлітків із РДУГ досить багато, і найчастіше вони не отримують необхідних спеціальних педагогічних втручань. Шкільний заклад не створює належних умов інклюзивного простору й навчання, які б враховували особливі потреби цих дітей.

Якими мають бути сьогодні педагогічна стратегія та реалії сучасної української школи? Спробуємо покроково з’ясувати правові колізії та розтлумачити контраверсії цього питання.

Принципи інклюзивного навчання

Інклюзія (англ. іnclusion – включення) – це процес збільшення ступеня участі всіх громадян у соціальному житті. Це політика й процес, що дають змогу усім за умови рівних можливостей брати участь у навчанні, культурних заходах, загалом у житті громади. Одним із головних завдань інклюзії є відгук на широкий спектр освітніх потреб у шкільному середовищі та поза його межами. Власне, інклюзивне навчання – це система освітніх послуг, гарантованих державою, що базується на засадах недискримінації, врахування багатоманітності людини, ефективного залучення та включення до освітнього процесу всіх його учасників.

Таке визначення було сформульовано в Законі України «Про освіту» № 2145-8 від 08.09.2017. Вказаний документ став платформою для зміни системи організації навчання дітей із обмеженими можливостями й особливими освітніми потребами, а також інструментом для переходу від ідеї сегрегації суспільства до створення загального інклюзивного простору, який враховує особливості кожної дитини і створює адаптивні умови для її навчання і загального розвитку в суспільстві.

Із 2018 р. в Україні поступово розпочався процес розформування так званих психолого-медико-педагогічних комісій, до обов’язків яких входило консультування та спрямування дітей до спеціалізованих груп і закладів навчання (спеціальних шкіл-інтернатів, спеціалізованих корекційних садочків, груп тощо) і які вирішували щодо можливості навчання дитини за певною спеціальною програмою.

Роботі комісії обов’язково передував огляд лікарів у поліклініці із зазначенням діагнозів у відповідному бланку, збір педагогічних і психологічних характеристик із закладів освіти. Часто такий процес потребував забагато часу. Батьків дратувала необхідність обходити в «добровільно-примусовому» порядку низку фахівців, щоб вирішити не питання лікування, а лише визначення місця й форми навчання дитини. Інколи така процедура нагадувала судове засідання, експертизу з винесенням вердикту, який не підлягає оскарженню. Така система спиралася виключно на лікарський діагноз, який зазначали у бланку обстеження, та загальну думку фахівців комісії про можливі здібності дитини чи її обмеження щодо навчання.

Батьки не завжди погоджувалися з висновками комісії, але як можна довести, що думка і судження її членів є хибними?

Аргументація була можливою лише на підставі критеріїв уніфікованих класифікацій – у медицині це Міжнародна класифікація хвороб 10-го перегляду (МКХ-10), діагностичний і статистичний посібник із психічних розладів 4-го перегляду (DSM-IV), – або даних скринінгу за стандартизованими методиками, щодо яких є міжнародний досвід застосування, а результати зрозумілі фахівцям як в Україні, так і за її межами.

Важливою є зміна фокусу уваги на визначення форми та місця навчання дитини: від нозологічної форми, яка розглядалася як підстава для обмеження можливостей у навчанні, до встановлення функціонального стану, особливих освітніх потреб. Тобто нині немає потреби визначати медичний діагноз, збирати стоси паперів, марно витрачати час у чергах. Інформація про те, що у дитини є розлад аутистичного спектра (РАС), не дає розуміння, як саме та в якій послідовності слід її навчати, адже однакових дітей із РАС не буває. Застосування стандартизованих методик дає можливість визначити наявність і ступінь вираженості особливостей у функціонуванні дитини та побудувати індивідуальний освітній план на підставі висновку, створеного після комплексного оцінювання розвитку дитини, з наданням практичних рекомендацій для педагогів освітнього закладу та з можливістю перегляду їх через деякий час. Результати оцінювання з використанням стандартизованого інструментарію відображають, чи були ефективними рекомендовані інтервенції у процесі реабілітації та навчання, чи опанувала дитина навички, що були в зоні її найближчого розвитку (тобто все це також належить до засобів моніторингу). Такий підхід є уніфікованим, оскільки дає змогу дивитися на дитину не через призму обмежень здоров’я, а через перспективу її індивідуальної траєкторії розвитку, нівелюючи суб’єктивний погляд окремого фахівця на потенційні можливості.

По всій території України розпочався процес створення інклюзивно-ресурсних центрів з урахуванням можливостей кожної територіальної громади. Робота цих центрів регламентується постановами Кабінету Міністрів України № 545 від 12.06.2017 і № 617 від 22.08.2018. Мережа інклюзивно-ресурсних центрів підпорядковується Міністерству освіти і науки України, наприклад, до штату не залучено медичних працівників.

Наразі в Україні функціонує близько 700 таких установ, для яких держава закупила 5 стандартизованих методик комплексного оцінювання розвитку дитини:

опитувальник для визначення симптоматики РАС (CASD);
шкала для оцінювання наявності та варіантів РДУГ (Conners-3);
міжнародна шкала продуктивності Лейтера, яку можна використовувати для визначення рівня когнітивного функціонування, зокрема у дітей, не здатних до вербального спілкування (Leiter-3);
шкала Векслера для встановлення рівня інтелекту (WISC-IV);
психоосвітній профіль (PEP-R-3) для визначення розвитку дітей, зокрема дошкільного віку та з ознаками РАС.

Ці методики використовують психологи в усьому світі, щоб зрозуміти, чи є особливості в розвитку дитини і які саме. Наприклад, для оцінювання дітей із РДУГ передбачена спеціальна методика – набір шкал Конорса; є батьківський і вчительський опитувальники (застосовуються із 6-річного віку дитини); із 12-річного віку можливо використовувати варіант опитувальника для дитини. Дані проведених тестувань взаємодоповнюються, дають змогу побачити картину проблеми загалом, а також допомагають встановити, чи наявні симптоми РДУГ у дитини.

Форми навчання дитини з урахуванням індивідуальних особливостей розладу

У разі підтвердження РДУГ наступним кроком є визначення варіанта розладу. Наскільки це важливо? Відповідь однозначна – безсумнівно. Одна справа, якщо дитина має проблеми тільки з концентрацією уваги: це передусім позначатиметься на її успішності в школі, зумовлюючи проблеми з виконанням домашніх завдань, доручень та інструкцій, які дають батьки дитини.

Зовсім інша річ, коли в разі наявності РДУГ переважають імпульсивність і поведінкові проблеми. Як правило, саме такий варіант перебігу РДУГ зумовлює найтяжчі випадки шкільної дезадаптації, що супроводжуються численними скаргами з боку вихователів і вчителів, відчуттям безмежної провини та безпорадності батьків дитини. Саме такі діти частіше потрапляють у конфліктні ситуації, їм рекомендують піти зі школи або перейти на індивідуальне навчання. Зміна школи, на жаль, не може розв’язати цю проблему, оскільки є велика ймовірність, що у новому навчальному закладі ситуація дезадаптації дитини та її відторгнення повторяться.

Розв’язання проблеми освіти для таких дітей українська школа традиційно вбачає в інституті індивідуального навчання. Це погане рішення, яке, по суті, позбавляє дітей із РДУГ права на повноцінну освіту, на врахування особистих освітніх потреб. Індивідуальне навчання цим дітям не показане. Ба більше, воно навіть шкідливе, бо зазвичай у такий спосіб можливо лише деякою мірою поліпшити академічну успішність дитини, але неможливо здобути соціальні та комунікативні навички, вдосконалити проблемно-вирішальну поведінку. РДУГ як психічний розлад є різновидом порушень зі спектра розладів нейророзвитку, а не результатом неналежного виховання дитини батьками.

Більшість дітей із РДУГ не має інтелектуальних проблем, переважно вони мають середній і високий рівні когнітивного функціонування, досить часто – неординарні здібності, проте не можуть реалізувати свій навчальний потенціал без спеціальної педагогічної підтримки. У багатьох осіб РДУГ поєднується з поведінковими, тривожно-фобічними, депресивними, тикозними розладами. Наприклад, у дітей із тяжкими варіантами клінічного перебігу РДУГ часто виникають окремі симптоми РАС, порушення розвитку шкільних навичок (читання, письма, лічби), вони потребують корекційно-педагогічного супроводу, розвитку соціальної компетентності. Розлади загального розвитку також нерідко супроводжуються порушеннями уваги, гіперактивністю та імпульсивністю, у таких дітей можлива подвійна діагностика РДУГ і РАС.

Таким дітям не варто рекомендувати індивідуальне навчання, вони потребують спеціальних поведінкових втручань: тренінгів соціальної компетентності, прикладного поведінкового аналізу (АВА-терапії, від англ. applied behavioral analysis), флортайм-терапії (від англ. floortime, буквально – час, проведений у грі на підлозі), які мають бути інтегровані в навчальний процес. Доводиться також проводити диференційну діагностику РДУГ із біполярним афективним розладом; за гіперактивності – з маніакальним збудженням; за порушення активності та уваги – з іншими розладами психіки, РАС, тикозним розладом, тривожно-фобічними розладами, біполярним афективним розладом, депресивним розладом.

Адаптація та соціальна інтеграція дітей із РДУГ

Спільними для дітей із РДУГ є неадаптивна поведінка, пов’язана з порушеннями активності та уваги, яка може бути успішно скоригована у разі об’єднання зусиль педагогів, психологів, батьків. Діти із РДУГ мають високий потенціал відновлення своїх освітніх і соціальних можливостей і потребують інклюзивної форми навчання, часто з асистентом учителя. Потреби цих дітей у допомозі асистента вчителя чи асистента дитини є винятковими і нерідко тимчасовими. Коморбідні психічні розлади у дітей із РДУГ інколи потребують медикаментозного лікування і спостереження, що є компетенцією виключно дитячого психіатра.

У батьків часто виникає питання: можливо, усе мине саме по собі й дитина «переросте»? Така ймовірність існує. З віком у дитини може зменшитися гіперактивність, поліпшитися імпульс-контроль, але частіше спостерігається віковий патоморфоз розладу й посилення коморбідних порушень психіки та поведінки. Деякі експерти вважають за доцільне говорити про ймовірні ускладнення, що виникають за несприятливих життєвих обставин у дитини із РДУГ, а саме: формування опозиційно-протестної поведінки, залучення до антисоціального середовища, алкоголізація, наркотизація, набуття травматичного досвіду та виникнення пов’язаних із ним депресивних і тривожних розладів. Зокрема, діти із РДУГ мають вищий ризик формування розладів залежності від психоактивних речовин і гаджетів, ігроманії, схильні до ризикованих вчинків, скоєння правопорушень і проблем із законом. Але є можливість внести зміни до такого життєвого сценарію, і це можуть зробити батьки або інші особи з групи первинної підтримки дитини – психологи, педагоги, які відповідають за навчальний процес у школі чи у дитячому садку. Створення сприятливих умов для адаптації та соціальної інтеграції за певної кількості фізіологічних обмежень у функціонуванні психіки дитини дає можливість напрацювати компенсаторні поведінкові механізми для належної її соціальної інтеграції.

Численні результати контрольованих досліджень свідчать про недієвість нейророзвиткових і корекційних вправ, спрямованих на підвищення концентрації уваги та зниження імпульсивності у дітей із РДУГ.

Рекомендованими є психоосвітні втручання, розраховані на батьків і вчителів дітей із РДУГ, які спрямовані на:

пояснення суті й механізмів основних ознак розладу;
підвищення компетенції у щоденній взаємодії з дитиною;
побудову системи правил і заохочень, системи тайм-аутів;
підвищення ефективності управління поведінкою дитини.

Психоосвітня робота має бути покладена на фахівців інклюзивно-ресурсних центрів, до посадових обов’язків яких належать: консультування батьків у разі виникнення проблем у вихованні чи навчанні дитини; надання рекомендацій працівникам освіти – дитячих садочків, шкіл; визначення особливих освітніх потреб дитини і комплексне оцінювання її розвитку; складання індивідуальних програм розвитку.

Організація роботи інклюзивно-ресурсних центрів

Інклюзивно-ресурсні центри створено для реалізації прав дітей із особливими освітніми потребами віком від 2 до 18 років на здобуття освіти за допомогою проведення комплексного психолого-педагогічного оцінювання розвитку дитини; надання психолого-педагогічних, корекційно-розвиткових послуг і забезпечення системного кваліфікованого супроводу.

Навчання, виховання та розвиток осіб із особливими освітніми потребами у закладах дошкільної, позашкільної та загальної середньої освіти здійснюються коштами державного та місцевих бюджетів або інших джерел, не заборонених законодавством, зокрема з урахуванням потреб дитини, визначених в індивідуальній програмі розвитку.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування створюють умови для забезпечення прав і можливостей дітей із особливими освітніми потребами для здобуття освіти на всіх рівнях, зважаючи на їхні індивідуальні особливості, можливості, здібності та інтереси. У разі звернення особи з особливими освітніми потребами або її батьків для забезпечення рівного доступу до навчання заклад освіти в обов’язковому порядку має створити інклюзивний клас та/або групу.

До інклюзивно-ресурсного центру батьки можуть звернутися як за власним бажанням, так і за скеруванням закладу освіти, де навчається дитина. Для цього вони мають подати заяву про необхідність отримати консультацію. Заяву можна також зареєструвати онлайн. Первинний прийом батьків (або одного з них) чи законних представників дитини проводить директор інклюзивно-ресурсного центру або вповноважені ним працівники, які визначають час і дату проведення комплексного оцінювання дитини та встановлюють наявність необхідних для цього документів: посвідчень особи батьків (одного з батьків) або законних представників; свідоцтва про народження дитини; індивідуальної програми реабілітації дитини з інвалідністю (у разі інвалідності); форми первинної облікової документації № 112/0 «Історія розвитку дитини», затвердженої Міністерством охорони здоров’я. Також є вказівка, що за вимогою необхідно надати довідку від психіатра.

Варто зауважити, що така вимога порушує норми чинного Закону України «Про психіатричну допомогу» (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 19) і Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо надання психіатричної допомоги» (Відомості Верховної Ради, 2017, № 51-52) щодо конфіденційності інформації про стан психічного здоров’я особи та надання психіатричної допомоги.

Нормами чинного законодавства заборонено вимагати відомості про стан психічного здоров’я особи, а також про надання їй психіатричної допомоги, за винятком передбачених законом випадків. Документи, що містять відомості про стан психічного здоров’я особи та надання їй психіатричної допомоги, слід зберігати з додержанням умов, які гарантують конфіденційність цієї інформації. Вилучення оригіналів цих документів та їх копіювання може відбуватися лише на підставі чинного законодавства.

Інклюзивно-ресурсний центр здійснює комплексне оцінювання протягом місяця (але не пізніше) з моменту подання письмової заяви батьків (одного з батьків) чи законних представників дитини. У разі, коли дитина з особливими освітніми потребами здобуває дошкільну або загальну середню освіту, до заяви можуть додаватися: психолого-педагогічна характеристика із зазначенням динаміки та якості засвоєння знань під час навчання, яку готує відповідний педагогічний працівник та затверджує керівник відповідного закладу освіти; зошити з рідної мови, математики, результати навчальних досягнень (для дітей, які здобувають загальну середню освіту). Інклюзивно-ресурсні центри можуть здійснювати комплексне оцінювання за місцем навчання та/або проживання (перебування) дитини.

Графік проведення комплексного оцінювання обов’язково погоджують із керівником відповідного закладу освіти, закладу охорони здоров’я та батьками (одним із батьків) або законними представниками дитини за 2 тижні до початку її проведення. Участь батьків (одного з батьків) або законних представників дитини у процесі комплексного оцінювання є обов’язковою.

Комплексне оцінювання проводять фахівці інклюзивно-ресурсного центру індивідуально за напрямами:

фізичний розвиток;
мовленнєвий рівень;
когнітивна сфера;
емоційно-вольова сфера;
освітня діяльність дитини.

Комплексне оцінювання з підготовкою відповідного документа здійснюють протягом 10 робочих днів. За результатами засідання складають висновок щодо комплексної оцінки, у якому зазначають загальні дані про дитину з особливими освітніми потребами: її сім’ю (батьків/одного з батьків або законних представників, братів, сестер); умови виховання в сім’ї; стан здоров’я дитини; навчальний заклад, який відвідує дитина; напрями проведення комплексного оцінювання, загальні висновки, рекомендації; прізвище, ім’я, по батькові фахівців інклюзивно-ресурсного центру, які проводили процедуру оцінювання.

Фахівці інклюзивно-ресурсного центру зобов’язані ознайомити батьків (одного з батьків) або законних представників дитини з особливими освітніми потребами з висновком щодо комплексної оцінки, умов навчання та надання психолого-педагогічних і корекційно-розвиткових послуг у навчальних закладах (у разі здобуття дитиною дошкільної чи загальної середньої освіти).

Висновок про комплексну оцінку надають у двох примірниках батькам (одному з батьків) або законним представникам дитини з особливими освітніми потребами, за заявою яких (якого) її проводили. Один із цих примірників батьки (законні представники) дитини передають до закладу освіти. У разі встановлення з боку фахівців інклюзивно-ресурсного центру в дитини особливих освітніх потреб висновок про комплексну оцінку є підставою для розроблення для неї індивідуальної програми розвитку та надання їй психолого-педагогічних і корекційно-розвиткових послуг.

Комплексне оцінювання може бути проведене ще до зарахування дитини з особливими освітніми потребами до закладу дошкільної або загальної середньої освіти. Для створення відповідних умов для навчання дитини її батьки (один із батьків) або законні представники мають звернутися до інклюзивно-ресурсного центру за 6 місяців до початку навчального року.

Повторне комплексне оцінювання фахівці інклюзивно-ресурсного центру проводять у разі:

переходу дитини з особливими освітніми потребами з дошкільного закладу освіти до установи загальної середньої освіти;
переведення дитини зі спеціального закладу дошкільної освіти, спеціального закладу загальної середньої освіти, закладу загальної середньої освіти до інклюзивної (спеціальної) групи закладу дошкільної освіти або інклюзивного (спеціального) класу закладу загальної середньої освіти;
надання рекомендації команді психолого-педагогічного супроводу дитини з особливими освітніми потребами у закладах загальної середньої та дошкільної освіти;
проведення психолого-педагогічної комісії спеціального закладу загальної середньої освіти для оцінювання успіхів або труднощів у засвоєнні освітньої програми.

Законодавчі засади інклюзивної освіти

Наказ № 1060 від 08.05.2019 «Про затвердження критеріїв для розподілу субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання державної підтримки особам із особливими освітніми потребами та форми первинної облікової документації «Висновок про стан функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров’я дитини, що потребує інклюзивного навчання» та інструкції щодо її заповнення», виданий Міністерством охорони здоров’я України і погоджений на рівні керівників Міністерства освіти і науки та Міністерства соціальної політики України.

Згідно із цим документом, встановлено 5 рівнів підтримки осіб із особливими освітніми потребами субвенціями державного бюджету. Саме для дітей із РДУГ передбачено другий або третій рівень підтримки з обмеженням у функціонуванні від 5-20 до 35%. Тобто на законодавчому рівні регламентується, що діти або підлітки із РДУГ мають особливі освітні вимоги і потребують відповідної підтримки; навіть більше, на це виділяються кошти з державного бюджету країни до місцевих бюджетів.

Інклюзивна освіта для дітей із РДУГ

У повсякденному житті, на жаль, є низка проблем щодо надання регламентованої законом підтримки у навчанні дітям із РДУГ.

Інклюзивно-ресурсні центри не розглядають дітей із ознаками РДУГ як осіб, які мають певний психічний розлад. Отже, ці діти не визнаються такими, що мають особливі освітні потреби. Поширена думка, що симптоми РДУГ є наслідком проблем виховання чи поведінки і не мають відношення до вказаного психічного розладу.
Під час комплексного оцінювання розвитку дитини інклюзивно-ресурсні центри часто не проводять скринінг за регламентованими методиками з використанням шкал Коннорса, встановлюючи психічний стан і функціонування дітей відповідно до власних уявлень.
Фахівці інклюзивно-ресурсних центрів і далі продовжують вимагати довідки від дитячого психіатра у батьків дитини, які звертаються до закладу за комплексним оцінюванням її розвитку, попри те, що вони не є лікувальним закладом і не мають у штаті медичних працівників, які могли б професійно розтлумачити медичні документи. Але, на жаль, навіть у разі зазначення дитячим лікарем-психіатром діагнозу РДУГ у довідці це часто ніяк не позначається на результаті визнання наявності у дитини особливих освітніх потреб і рекомендації інклюзивної форми навчання, необхідності в допомозі асистента вчителя чи асистента дитини.
Підставою для відмови щодо визнання наявності особливих освітніх потреб у дітей із РДУГ є начебто перелік захворювань, який не охоплює цей розлад. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів № 88 від 14.02.2017 «Про затвердження Порядку та умов надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання державної підтримки особам з особливими освітніми потребами», субвенція спрямовується на надання державної підтримки особам із особливими освітніми потребами, які здобувають освіту в дошкільних закладах (крім дошкільних установ (ясел-садків) компенсувального типу, будинків дитини, дошкільних організацій (дитячих будинків інтернатного типу), закладах загальної середньої освіти (крім спеціальних шкіл, санаторних шкіл, навчально-реабілітаційних центрів), закладах професійної (професійно-технічної) освіти державної та комунальної власності. Такими дітьми є: сліпі та зі зниженим зором, глухі та зі зниженим слухом, із тяжкими порушеннями мовлення, із затримкою психічного розвитку, із порушеннями опорно-рухового апарату, із порушенням інтелектуального розвитку, зі складними розладами розвитку (зокрема, із РАС). РДУГ є одним зі складних розладів розвитку, оскільки спричиняється порушенням нейророзвитку і часто поєднується з іншими психічними порушеннями.
Недостатня взаємодія фахівців інклюзивно-ресурсних центрів із закладами освіти та педагогами у консультуванні та супроводі дітей із навчальними проблемами та порушеннями поведінки, недостатнє інформування освітян про прояви таких проблем і підходи до навчання й виховання осіб із РДУГ призводять до незадовільної поінформованості щодо особливостей розвитку, функціонування та освітніх потреб таких дітей і підлітків.
Діти з ознаками РДУГ та їхні батьки часто є об’єктом булінгу в системі освіти, піддаються цькуванню для спонукання їх перевести дитину на індивідуальну форму навчання чи піти з навчального закладу.

Від батьків, які отримали такий очікуваний висновок інклюзивно-ресурсного центру, нерідко можна почути запитання: що конкретно слід робити для того, щоб дитина краще виконувала інструкції, менше дратувалася і «вибухала», сама вчилася робити уроки тощо? Попри отримані рекомендації, батьки часто не можуть зрозуміти, для чого було проведено комплексне оцінювання розвитку дитини і як це зараз може бути корисним. На практиці досі наявні факти написання офіційних документів, у яких хоч і подані стисло висновки, але, по суті, вони не є інформативними для кожного конкретного випадку.

Упродовж останніх 3 років триває процес розбудови інклюзивно-ресурсних центрів, забезпечення їх сучасним діагностичним інструментарієм, навчання фахівців проведення діагностики та визначення особливих освітніх проблем дітей, але система, на жаль, не запрацювала.

Є регламентувальні документи, фахівці пройшли навчання, наявний високоякісний інструментарій, але система працює вкрай недосконало, особливі освітні потреби дітей із РДУГ здебільшого в таких центрах не визнають, дітям відмовляють в інклюзивному навчанні, не можуть організувати належний освітній процес. Чинником, який також має негативний вплив на ситуацію з наданням інклюзивної форми навчання дітям із РДУГ, є неготовність батьків відстоювати права своїх дітей, оскаржувати неправочинні висновки інклюзивно-ресурсних центрів у вищих підпорядкованих органах освіти чи у судових органах із притягненням до відповідальності винних осіб за неналежне виконання службових обов’язків, порушення прав людини та права на отримання освіти.

Міністерство освіти і науки України розробило проєкт наказу «Про затвердження положення про психолого-педагогічний консиліум». Цей консиліум скликається для вирішення суперечних питань, що виникли внаслідок звернення до інклюзивно-ресурсного центру для оцінювання стану дитини та/або стосуються результатів його проведення, а також у разі, коли один із батьків (або інший законний представник дитини) не погоджується з отриманим висновком про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини.

Для скликання консиліуму один із батьків (інший законний представник дитини) має подати письмову заяву до Департаменту (управління) із зазначенням причин зібрання. В обов’язковому порядку до складу консиліуму входять: представник ресурсного центру підтримки інклюзивної освіти; фахівці центру, які не проводили первинне комплексне оцінювання потреб дитини (принаймні один психолог, який має міжнародний сертифікат, що підтверджує право застосування комплекту методик для комплексного психолого-педагогічного оцінювання розвитку дитини). Залежно від ситуації, що розглядається, до складу консиліуму можуть увійти й інші фахівці. Кандидатури членів консиліуму, крім його обов’язкових учасників, мають бути погоджені з батьками.

Сподіваємося, що створений механізм регулювання діяльності інклюзивно-ресурсних центрів у найближчому майбутньому запрацює і сприятиме поліпшенню якості обслуговування і надання допомоги дітям із РДУГ, а батьки зможуть користуватися правами для отримання регламентованих законом освітніх послуг для своїх дітей.

Висновки

Категорія дітей із РДУГ наразі позбавлена будь-якої підтримки за усіх створених державою умов щодо освітніх послуг. РДУГ є психічним захворюванням із біологічним підґрунтям. Діагностику та лікування цього розладу має здійснювати дитячий лікар-психіатр. Немедикаментозні, психоосвітні втручання, побудовані на засадах поведінкової та когнітивно-поведінкової терапії, мають бути в центрі організації допомоги дітям із РДУГ. Відновити нормальний розвиток дитини, розкрити її освітній потенціал, забезпечити соціальну інклюзію можливо виключно за допомогою створення терапевтичного соціального середовища.

Важливими є: поширення знань про РДУГ у суспільстві (психоосвіта на макросоціальному рівні); особливий підхід до організації навчального процесу в дитячих садках і школах в умовах інклюзії; підтримка, навчання, соціальний супровід батьків і фахівців освітнього простору. Психоосвітня робота інклюзивно-ресурсних центрів з учителями та батьками дітей із РДУГ дасть змогу створити належне середовище для кожної такої дитини.

Вперше надруковано НейроNEWS, № 8 (119), 2020 р.

Тематичний номер «Педіатрія» № 2 (58) 2021 р.

Номер: Тематичний номер «Педіатрія» № 2 (58) 2021 р.