12 серпня, 2026

Чому нежить не минає? Усе, що потрібно знати про сезонну алергію

Автори:

Асоціація алергологів України (ААУ) вже багато років поспіль проводить освітні заходи як для фахівців-алергологів, так і для суміжних спеціалістів. У травні 2026 р., у рамках міжнародного проєкту «Життя без алергії. International», ААУ провела Міжнародний міждисциплінарний конгрес «Респіраторні та нереспіраторні алергічні захворювання: складнощі діагностики та лікування». Великий блок доповідей був присвячений сезонним алергічним захворюванням, зокрема проблемі алергічного риніту (АР). У виступі провідної наукової співробітниці ДУ «Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка НАМН України», віцепрезидентки ААУ, доктора медичних наук, професора Інни Володимирівни Гогунської увагу було приділено питанням комплексного лікування АР.

АР є глобальною проблемою системи охорони здоров'я всіх країн світу. Поширеність АР в дорослих пацієнтів становить 10-30%, у дітей – до 40% (Mams J.W., 2014). АР, безумовно, негативно впливає на якість життя (ЯЖ) пацієнтів. Так, в одному з досліджень, у рамках якого вивчали ЯЖ в осіб з АР середньо-тяжкого і тяжкого перебігу, узяли участь 2300 пацієнтів із персистуючим АР (ПАР) та 1257 – з інтермітуючим АР (ІАР). У результаті було продемонстровано, що всі аспекти ЯЖ пацієнтів, а саме – заняття поза домом, робота, сон, соціальне та особисте життя, спорт – сильніше страждають в осіб із ПАР, у порівнянні з ІАР, і тільки 40% пацієнтів повністю або більшою мірою задоволені результатом одержуваної терапії (Meltzer E.O., 2002; Valvovirta E. et al., 2008).

Головні чинники розвитку АР

Чинниками розвитку АР можуть бути різноманітні алергени. Якщо розглядати сезонні рослинні алергени, перш за все це:

алергени дерев – найбільш актуальні в березні–травні, а частота розвитку алергії при сенсибілізації до них дорівнює 18,8%;
алергени злакових трав – у червні – на початку серпня, частота розвитку алергії при сенсибілізації до них – 14,1%;
алергени бур’янів – у серпні–вересні, але період їх пилкування може тривати до морозів: полин спричиняє розвиток алергії в 23,4%, амброзія – у 18,2%.

Але не треба забувати і про інші чинники розвитку АР, зокрема:

кліщі побутового пилу: частота розвитку алергії при сенсибілізації до Dermatophagoides farinae і Dermatophagoides pteronyssinus становить 77,6%;
епітеліальні алергени: частота розвитку алергії при сенсибілізації до шерсті кішки – 39,9%, до шерсті собак – 32,6%.

Інші причини: сенсибілізація до алергенів тарганів із частотою розвитку алергії до 21,8% і грибків, зокрема Alternaria alternata, – з частотою розвитку алергії до 6% (Попович В.І., 2018).

Необхідно підкреслити, що пацієнти з гіперчутливістю до A. alternata дуже часто також сенсибілізовані до тимофіївки, лугових трав та амброзії. Іноді в пацієнта спостерігають дуже тяжкий перебіг АР, який не відповідає звичайній тяжкості ІАР, спричиненого сенсибілізацією до трав, і тоді під час алерготестування виявляють ще й сенсибілізацію до A. alternata.

За даними Центру алергічних захворювань верхніх дихальних шляхів ДУ «Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка НАМН України», у дорослих пацієнтів косенсибілізація до A. alternata спостерігається не так часто, а от у дітей і підлітків косенсибілізацію до A. alternata мають 30% осіб із сенсибілізацією до амброзії та трав. Загалом у рутинній клінічній практиці лікарі-алергологи у 80% пацієнтів з алергічною патологією виявляють полісенсибілізацію – наявність у пацієнта IgE-опосередкованої сенсибілізації ≥2 алергенів, підтвердженої результатами алергологічного обстеження (шкірних прик-тестів і/або визначенням специфічних IgE [sIgE]). Водночас полісенсибілізація не тотожна поліалергії, оскільки не всі виявлені сенсибілізації мають клінічне значення, тобто відповідні сенсибілізації клінічні симптоми (Dramburg S. et al., 2023). Така полісенсибілізація вкрай негативно впливає на ЯЖ пацієнтів, оскільки спричиняє певні труднощі в лікуванні.

Феномен мінімального персистуючого запалення верхніх дихальних шляхів

Згідно з концепцією головного консенсусного документу з лікування АР – ARIA (Аllergic Rhinitis and its Impact on Asthma, Алергічний риніт і його вплив на астму), у хворих на АР виявляють постійний рівень «мінімального персистуючого запалення», а значить, алергічне запалення, що виникло у слизовій оболонці носа після контакту з алергеном, може зберігатися тривалий час після його впливу (рис. 1).

Рис. 1. Терміни розвитку алергічного запалення (адаптовано з Naidenova K. et al., 2019; Canonica G, 2009).

Треба зазначити, що пацієнти з алергією частіше хворіють на гострі респіраторні вірусні інфекції (ГРВІ), а в пацієнтів із вірусними інфекціями, які мають алергію, спостерігають тяжчий перебіг алергічних реакцій. Цей феномен пов'язаний із роллю молекули міжклітинної адгезії‑1 (Intercellular adhesion molecule 1, ICAM‑1) – вона посилює експресію молекул міжклітинної адгезії, які використовують риновіруси для проникнення в епітеліальні клітини людини. Таким чином, у пацієнтів з АР і атопією підвищений рівень ICAM‑1 призводить до підвищеного ризику розвитку ГРВІ; своєю чергою, у разі ГРВІ рівень ICAM‑1 також підвищується, що збільшує вираженість симптомів, зумовлених гістаміном, і посилює ризик розвитку ускладнень (Naidenova K. et al., 2019).

Встановлення діагнозу АР

Для алергологів встановити діагноз АР не становить труднощів. Після ретельного збору анамнезу зазвичай роблять прик-тести, які є золотим стандартом діагностики сенсибілізації до причинно-значущих алергенів у пацієнтів з АР. Якщо прик-тести позитивні і це підтверджується даними анамнезу – діагноз АР є вірогідним. Якщо ж результати прик-тестів негативні або потребують уточнення через недостатню інформативність, наприклад необхідно виявити сенсибілізацію до окремих молекул чи за наявності в пацієнта харчової алергії або полісенсибілізації, потрібно визначати рівні сироваткових sIgE.

Бувають випадки, коли в пацієнта анамнез і клінічні симптоми відповідають АР, але при цьому результати прик-тестів і визначення сироваткових рівнів sIgE не підтверджують будь-якої сенсибілізації, тоді з більшою вірогідністю ми маємо справу з локальним АР (рис. 2).

Рис. 2. Алгоритм діагностики АР (Зайков С.В., 2019)

Можлива і така клінічна ситуація: у пацієнта виявлено сенсибілізацію до алергенів дерев, немає відповідних клінічних симптомів, але виявляється сенсибілізація до алергенів трав і є відповідна клінічна картина; у цьому разі, обираючи шлях допомоги пацієнту, важливо розуміти, що призначення алерген-специфічної імунотерапії (АСІТ) можливе лише за наявності в пацієнта сенсибілізації до певних алергенів і відповідної клінічної картини.

Клінічні симптоми і ризик розвитку АР

Основні симптоми АР і їх частота добре досліджені, це чхання (74%), ринорея (57%), свербіж у носі (68%), постназальне затікання (31%), почервоніння очей (64%), сльозотеча (61%), закладненість носа (69%), тиснення в ділянці навколо носових пазух (25%), хропіння (17%), свербіж піднебіння (30%), біль у горлі (17%), головний біль (27%), кашель (19%), нічні пробудження (25%) тощо – усі ці симптоми надзвичайно негативно впливають на ЯЖ пацієнтів (Canonica G.W. et al., 2007). АР здатен значно погіршувати сон, наприклад практично в 90% дітей з АР спостерігають порушення сну, апное сну, поверхневий переривчастий сон і, як наслідок, – сонливість протягом дня (Loekmanwidjaja J., 2017).

Основним симптомом АР є закладеність носа, він може бути одним із найнестерпніших симптомів захворювання, який украй негативно впливає на ЯЖ, а саме на сон і відпочинок, дієздатність і ефективність на роботі і в навчанні, а також зумовлює головний біль, емоційні розлади, заважає повсякденній активності пацієнта. У 45% пацієнтів з АР спостерігають закладеність носа легкого і помірного ступеня, у 40% – тяжкого, і лише в 15% пацієнтів цього симптому немає (Valovirta E. et al., 2008).

Ризик розвитку АР спостерігають у дітей, чиї батьки страждають на алергію. Так, до 70% підвищується ризик розвитку АР у пацієнтів з анамнезом атопічного дерматиту, астми або обох цих захворювань. Якщо один із батьків має IgE-опосередковану алергію, ризик виникнення атопії в дитини становить приблизно 30%, якщо обоє – до 50-70%. Пацієнти з анамнезом бронхіальної астми (БА) також мають вищий ризик розвитку АР (Охотнікова О.М., 2015).

Патогенетичні основи АР

Патогенетичною основою захворювань дихальних шляхів є запалення, зокрема алергічне, що лежить в основі таких захворювань, як БА, поліпозний риносинусит, АР, аденоїдит, хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ), синусит та ін. АР є фактором ризику розвитку багатьох захворювань, в основі яких лежить алергічний запальний процес, наприклад БА; харчова алергія, особливо у вигляді орального алергічного синдрому, часто асоціюється з полінозом (АР); алергічний кон’юнктивіт, який у пацієнтів з АР спостерігають у 50-70% випадків, та ін.

Алергічне запалення може спричинити набряк слизової оболонки носа, що призводить до порушення дренажу слизу і сприяє розвитку гострого або хронічного синуситу. До того ж, як уже зазначалося, на тлі персистуючого запалення у пацієнтів з АР простудні захворювання, зокрема гострий риносунусит, мають тяжчий і довший перебіг.

Більше того, алергени, полютанти, віруси тощо є головними чинниками порушення функції епітеліального бар’єра. Вплив алергенів зумовлює виділення біохімічно активних речовини, унаслідок чого підвищується проникність епітеліального бар’єра – це ще більше сприяє розвитку сенсибілізації до алергенів, які проникають крізь тканинний бар’єр і стимулюють продукування прозапальних цитокінів і активацію клітин, що беруть участь в імунній відповіді, у результаті формується персистуюче алергічне запалення (Vinhas R. et al., 2011; Wan H. et al., 1999; Gandhi V. et al., 2015).

Лікування АР

На думку експертів ARIA, вибір фармакотерапії в пацієнтів з АР має бути спрямований на контроль захворювання і залежить від низки факторів. Зокрема від: вираженості і тяжкості симптомів, ефективності і безпеки лікування, швидкості настання ефекту, наявності мультиморбідності, віку і вподобань пацієнта, обсягу поточного лікування, впливу лікування на сон і працездатність, економічних ресурсів, стратегії самоконтролю; також потрібно враховувати анамнестичну відповідь на терапію, яку проводили раніше (Bousquet J. et al., 2020). Отже, крім фармакотерапії (системної і топічної) необхідно не забувати про елімінацію алергенів, а головне виявлення причиннозначущих алергенів із подальшим призначенням АСІТ, яка є єдиним методом лікування, здатним модифікувати перебіг алергічних захворювань, зокрема АР. До того ж у сучасних умовах проведення АСІТ можливе в будь-який сезон року, особливо коли це стосується сенсибілізації до побутових чи епідермальних алергенів.

Щодо топічного, інтраназального лікування, то перш за все важливо пам'ятати: якщо слизова оболонка носа не очищена від алергенів, полютантів, виділень, будь-які стратегії інтраназального лікування не будуть повною мірою ефективними.

У цьому може допомогти назальний спрей Супраназин^® від компанії Егіс, який містить у своєму складі природну молекулу Ектоїн^® і являє собою гіпертонічний розчин. Молекула Ектоїн^® захищає клітини епітелію та має протизапальні і мембраностабілізувальні властивості. Гіпертонічний розчин природним шляхом усуває закладеність носа. Такі характеристики назального спрею Супраназин^® сприяють профілактиці та полегшенню симптомів АР, зменшують шкідливий вплив алергенів, підтримують процес регенерації подразненої алергенами слизової оболонки носа, зменшують спричинене алергенами запалення слизової, а також полегшують симптоми алергії, такі як нежить, свербіж у носі, чхання та закладеність носа. Для очистки слизової носа і підтримання її фізіологічного стану роблять по 1-2 впорскування в кожну ніздрю кілька разів на добу – за потреби; у разі частішого контакту з алергенами потреба у застосуванні спрею може бути більша; дітям віком від 2 років рекомендується використання не більше 10 впорскувань на добу.

Історія відкриття Ектоїну надзвичайно цікава. У 1985 р. німецькі вчені виявили цю молекулу в бактеріях-екстремофілах, які живуть в екстремальних умовах, таких як солоність, посуха, високі показники опромінення, pH і температур. Для виживання в соляних озерах, гарячих джерелах і пустелях Єгипту ці бактерії виробляють молекулу Ектоїн^®, тим самим захищаючи себе від зневоднення, високих температур і ультрафіолетового опромінення. Японські вчені знайшли таких саме бактерій-екстремофілів у солоних озерах на острові Кюсю.

На початку 90-х рр. минулого століття компанія bitop AG (Німеччина) запустила інноваційний процес біотехнологічної ферментації для масштабного виробництва високоочищеного Ектоїну (Ectoin^® natural), зробивши його доступним у фармацевтиці та косметиці.

Механізм дії молекули Ектоїну полягає в тому, що вона зв'язує молекули води, утворюючи навколо білків та інших біомолекул захисну гідратну оболонку, так званий ектоїновий гідрокомплекс, який діє як «щит» від стресових факторів (ультрафіолет, високі температури, забруднення). Ці комплекси можуть огортати сусідні білки або клітинні мембрани високостабільним шаром води. Важливо, що сам Ектоїн^® не утворює сполук із білками і не може проникати у клітини. Завдяки утворенню водного шару Ектоїн^® стабілізує клітині мембрани та поліпшує їхню рухливість.

Дуже часто у своїй повсякденній практиці ми стикаємося з пацієнтами, які страждають на АР і мають назальну гіперреактивність – підвищену чутливість слизової оболонки носа, за якої вона бурхливо реагує на звичайні подразники (холодне повітря, різкі запахи – побутова хімія, парфумерія, освіжувачі повітря тощо, а також тютюновий дим). В осіб з АР назальна гіперреактивність може бути виражена настільки, що для них є проблемою перебувати в транспорті, серед натовпу, бо для них найменші запахи є значущими подразниками. Саме завдяки назальному спрею Супраназин^® і ефекту молекули Ектоїн® можна поліпшити стан пацієнтів із назальною гіперреактивністю, оскільки молекула сприяє створенню свого роду захисного шару на слизовій носа.

Отже, назальний спрей Супраназин^® завдяки молекулі Ектоїн^®, яка входить до його складу, забезпечує стабільні водозв'язувальні властивості, формує на поверхні слизової верхніх дихальних шляхів «ектоїновий гідрокомплекс», який захищає від адгезії та впливу алергенів, пилу, мікробних збудників і має протизапальний і мембраностабілізувальний ефект, що грає особливу роль у лікуванні пацієнтів з АР. Важливо наголосити, що назальний спрей Супраназин^® можна широко використовувати в пацієнтів, які страждають як на ІАР, так і на ПАР.

Висновки

АР залишається одним із найпоширеніших хронічних захворювань, яке суттєво впливає на ЯЖ пацієнтів та пов’язане з високим ризиком розвитку коморбідних станів. Відповідно до принципів ARIA сучасне лікування АР має бути спрямоване не лише на швидке усунення симптомів, а й на досягнення стійкого контролю захворювання. Комплексний підхід, що поєднує елімінаційні заходи, раціональну фармакотерапію, топічне лікування та АСІТ за показаннями, дає можливість максимально ефективно контролювати перебіг захворювання й поліпшувати ЯЖ пацієнтів. У цьому контексті назальний спрей Супраназин® є доцільним компонентом топічної терапії, оскільки сприяє очищенню, захисту і відновленню слизової оболонки носа і полегшенню основних симптомів АР.

Підготувала Анна Артюх

Тематичний номер «Пульмонологія. Алергологія. Риноларингологія» №2 (74), 2026 р.