10 січня, 2022
Стан голосової функції в осіб голосомовних професій і його вплив на якість життя під час пандемії COVID‑19
У світову історію березень 2020 року увійшов як початок пандемії, спричиненої вірусом SARC-CoV‑2. Обставини, пов’язані з особливостями економічного, психологічного, організаційного стану і способу життя суспільства на тлі світової пандемії, призвели до розширення контингенту осіб голосомовних професій (ОГМП), змушених працювати онлайн. Але тривале перебування в мережі зумовило значуще психоемоційне і голосове навантаження, що збільшило частоту звернень таких пацієнтів із приводу порушень голосової функції (ГФ) і психоемоційного стану.
Ключові слова: голосові розлади, тривога і депресія, перцептивна оцінка голосу, стробоскопія, якість життя.
За даними Ciarán Kenny, який дослідив показники 1575 осіб у період самоізоляції, у респондентів, що працюють «віддалено», поширеність дискомфорту в голосовому апараті та дисфонії становила 68 і 33% відповідно, а середній показник якості життя, пов’язаний із розладами голосу, становив 82,4±13,2 бала [1].
Впливає пандемія і на психоемоційний стан людини, про що свідчить цьогорічне крос-секційне дослідження Н. Fengsu, В. Fengying та співавт. за участю 3063 користувачів WeChat та QQ. Було встановлено, що поширеність депресії та тривоги в учасників дослідження становила 14,14 і 13,25% відповідно [2], а це значно вище за останні результати китайського обстеження психічного здоров’я, опубліковані 2019 року (6,8 і 7,6% відповідно) [3].
Згідно з крос-секційним дослідженням N. Bhattacharуya даних Національного центру статистики охорони здоров’я США за 2012 рік, серед 17,9±0,5 млн дорослих проблеми з голосом у вигляді дисфоній мають 7,6±0,2% осіб і щороку виявляються в кожної 13-ї людини [4]. Особливо серйозною проблемою голосові розлади (ГР) є для ОГМП, де вимоги до якості голосу надзвичайно високі. Ці люди мають найбільшу схильність до формувань порушень ГФ [5-7], які обмежують їхню професійну діяльність [8], спричиняючи емоційне вигорання і погіршуючи соціальні відносини [9].
Є численні дослідження з вивчення впливу різноманітних факторів на розвиток ГР [10-13], але нам не вдалося знайти публікації щодо вивчення взаємозв’язку між доклінічними порушеннями психоемоційного стану і виникненням дисфоній і їх впливу на якість життя в ОГМП.
Таким чином, сучасна фоніатрія потребує вивчення частоти виникнення в умовах пандемії в ОГМП доклінічних психоемоційних порушень і комплексної оцінки асоційованих із ними ГР, що допоможе розробити лікувально-профілактичні заходи, спрямовані на оптимальне підтримання ГФ у пацієнтів цієї когорти.
Матеріали і методи дослідження
Проаналізовано 33 спостереження за ОГМП із високими 72,73% (n=24) і надзвичайно високими 27,27% (n=9) вимогами до голосу згідно з класифікацією І. Максимова [14], які перебували на обстеженні в клініці Запорізького державного медичного університету з лютого по грудень 2020 року. Представниками ОГМП із високими вимогами до голосу були: викладачі вузів, шкіл, дитячих садків – 57,57% (n=19), юристи – 9,1% (n=3), лікарі – 6,06% (n=2); надзвичайно високими: співаки-солісти – 15,15% (n=5), телевізійні ведучі – 6,06% (n=2), священники – 6,06% (n=2). Середній вік становив 32 роки (29,0; 39,0), діапазон – 23-51 рік. Жінок було більше за чоловіків – 87,88% (n=29) проти 12,12% (n=4).
Пацієнтів із вадами розвитку гортані й обличчя, ларинго-фарингеальним рефлюксом, хворобами шийного відділу хребта, із будь-якою формою приглухуватості, органічними і функціональними захворюваннями гортані та підтвердженою психоневрологічною патологією в дослідження не включали.
Було зібрано анамнез захворювання і проведено загальний оториноларингологічний огляд усіх учасників випробовування. Скринінг психічного стану проводили за госпітальною шкалою тривоги і депресії HADS (The Hospital Anxiety and Depression Scale), яку застосовують в умовах загальномедичної практики для первинного виявлення й інтерпретації вираженості психічних розладів за кількістю отримуваних при опитуванні балів [15]. Зокрема, 0-7 балів свідчили про відсутність достовірно виражених симптомів, 8-10 – про субклінічно виражену тривогу або депресію, ≥11 – про клінічно виражену тривогу або депресію.
Оцінювання впливу ГР на якість життя проводили з використанням стандартизованого опитувальника «Індекс якості голосу» (Voice Handicap Index‑30, VHI) [16].
Спеціалізований фоніатричний огляд охоплював використання функціональних навантажень (вимірювання часу максимальної фонації, ЧМФ), функціональний стан гортані досліджували за допомогою відеостробоскопії на апараті KARL STORZ TP 100 – TELE PACK X LED із використанням цифрової камери високої роздільної здатності.
Перцептивну оцінку голосу проводили за участю трьох експертів за загальноприйнятою шкалою GRBAS, яка враховує психофізіологічні та акустичні компоненти і містить 5 критеріїв: G (grade) – якість голосу (захриплість); R (roughness) – грубість; B (breathness) – дихання; A (asthenicity) – астенічність; S (strain) – напруження. Оцінювання проводили за чотирма ступенями: 0 – відсутність патології, I – порушення легкого ступеня, II – середнього ступеня, III – тяжкого ступеня.
Дослідження оцінки психічного впливу ГР на якість життя проводили за VHI. Шкала оцінює функціональні (F – funсtional), фізичні (P – physical) й емоційні (E – emotional) розлади голосу. Складається з 30 питань, оцінку проводить пацієнт – вона виражається в балах і становить від 0 до 4. Мінімальна кількість балів – 0, максимальна – 120. Результат від 0 до 30 балів відповідає легкому ступеню тяжкості, від 31 до 60 – помірному і від 60 – тяжкому.
Вплив ГР на якість життя під час пандемії вивчали за допомогою опитувальника Voice COVID‑19 [18]. Анкета, яка складається з 14 пунктів, спеціально розроблена для самооцінки впливу пандемії COVID‑19 на професійних користувачів голосу. Оцінювання здійснюється від 0 до 4 балів на кожний пункт. Мінімальна кількість балів – 0, максимальна – 56.
Для оцінки ларингостробоскопічної картини використовували систему бальної оцінки фонаційних коливань голосових складок за Г.Ф. Іванченко [19], загальну кількість набраних балів розділяли на 5 і розраховували індекс вібраторної недостатності (ІВН) (норма – 1 бал).
Основні параметри ларингостробоскопічної картини оцінювали таким чином:
- Фонаційні коливання голосових складок: збережені з обох боків – 1 бал; з одного боку – 2 бали; з обох боків відсутні – 3 бали.
- Зміна частоти (регулярності) коливань, тобто синхронності: синхронні, рівномірні коливання – 1 бал; одна голосова складка коливається з меншою частотою – 2 бали; безладні, асинхронні коливання – 3 бали.
- Зміна амплітуди коливань: однакова амплітуда голосових складок – 1 бал; розлад з одного боку – 2 бали; двобічний розлад – 3 бали.
- Зміна фази закриття голосової щілини: повне закриття – 1 бал; неповне закриття – 2 бали; відсутня постійна голосова щілина – 3 бали.
- Зміна фази відкриття: краї голосових складок помірно і рівномірно увігнуті – 1 бал; вертикальний компонент збільшений або відсутній – 2 бали; різні рівні голосових складок – 3 бали.
Статистичну обробку отриманих даних проводили за допомогою методів параметричної та непараметричної статистики з використанням ліцензійного пакета «STATISTICA for Windows 6.0» (StatSoft Inc., № AXXR12D833214FAN5). Різницю в групах за кількісними показниками визначали за допомогою методу непараметричної статистики, використовуючи U-критерій Манна–Уітні. Статистичну значимість порівнюваних показників і взаємозалежність їх змін встановлювали з використанням коефіцієнта рангової кореляції Спірмена. Нульова гіпотеза відхилялася на рівні значення p<0,05.
Результати
Усі пацієнти без виключення мали інтраларингеальні скарги на вперше виниклу захриплість. У 22 (66,67%) спостерігалася швидка втомлюваність голосу, в 11 (33,33%) – звуження тонового і динамічного голосового діапазону, зміна тембру голосу – у 12 (36,36%), напруження при голосоутворенні – у 13 (39,4%).
Двадцять дві (66,67%) особи мали екстраларингеальні скарги психічного характеру, які характеризувалися роздратованістю – у 7 (21,21%), порушенням сну – у 6 (18,18%), страхом втрати голосу – у 2 (6,06%), підвищеною емоційністю – у 14 (42,42%), плаксивістю – у 3 (9,1%) осіб.
Згідно з результатами опитування за госпітальною шкалою тривоги і депресії (HADS) у 22 (66,67%) пацієнтів мали місце субклінічні симптоми тривоги й депресії, середня бальна оцінка яких становила 9,23±0,61
(1-ша група).
В 11 (33,33%) були відсутні достовірно виражених симптомів тривоги і депресії, середня бальна оцінка яких становила 4,18±1,17 (2-га група).
При цьому в пацієнтів із відсутністю достовірно виражені симптоми тривоги і депресії (n=11) ЧМФ становив 13,18±0,22 с., у пацієнтів із субклінічно вираженими тривогою і депресією (n=22) –11,09±1,38 с., показники перцептивного аналізу голосу в обох групах наведені в таблиці 1.
Таким чином, у пацієнтів із субклінічно вираженими тривогою і депресією виявлені ГР. Про це свідчать достовірне збільшення показників G на 52,11% (р≤0,01), S – 85,37% (р≤0,01) і достовірне зменшення ЧМФ на 15,86% (р≤0,01), що підтверджує значущий вплив субклінічних психологічних розладів на ГФ пацієнтів.
У таблиці 2 наведені дані ларингостробоскопічного дослідження функціонального стану гортані.
У пацієнтів із субклінічно вираженими тривогою і депресією виявлено достовірне збільшення показників частоти коливань голосових складок на 39,49% (р≤0,01), амплітуди коливань – на 36,5% (р≤0,01), фази закриття голосової щілини – на 51,98% (р≤0,01), фази відкриття – на 44,1% (р≤0,01), ІВН – на 39,36% (р≤0,01), що свідчить про порушення вібраторного циклу фонації гортані, зумовлені наявністю субклінічних психологічних розладів.
За результатами опитувальника впливу ГР на якість життя (VHI) в учасників дослідження з відсутністю достовірно виражених симптомів тривоги і депресії (n=11) функціональний (F – functional) показник становив 2 (1,0; 3,0); фізичний (Р – physical) – 2 (1,0; 3,0); емоційний (E – emotional) компонент – 3 (2,0; 3,0) бали, середнє загальне (VHI) – 7 (5,0; 9,0) балів, що відповідає легкому ступеню впливу ГР на якість життя.
У пацієнтів із субклінічно вираженими тривогою і депресією (n=22) за результатами опитувальника VHI функціональний показник становив 8 (7,0; 8,0) балів; фізичний – 3 (3,0; 4,0) бали; емоційний компонент – 20,5 (18,0; 23,0) бала, середнє загальне (VHI) – 31,5 (29,0; 35,0) бала, що відповідає середньому ступеню впливу ГР на якість життя.
У пацієнтів із субклінічно вираженою тривогою виявлено достовірне збільшення функціонального показника на 75% (р≤0,01), а емоційного компоненту – на 85,37% (р≤0,01) (рис.).
Рис. Показники VHI у пацієнтів із субклінічно вираженими тривогою і депресією та без них
Результати із самооцінювання впливу пандемії на якість життя за допомогою Voice COVID‑19 були такими: 36,18±6,22 бала – у групі із субклінічно вираженою тривогою (n=22) і 22,18±5,42 – в учасників із відсутністю достовірно виражених симптомів тривоги і депресії (n=11). У пацієнтів із субклінічно вираженою тривогою виявлено збільшення результату опитувальника Voice COVID‑19 на 38,69%.
При проведенні кореляційного аналізу за Спірменом між даними перцептивної оцінки голосу за системою GRBAS, даними відеостробоскопії гортані, показниками тривоги і депресії та результатами опитувальника VHI було встановлено позитивну кореляцію високого ступеня між рівнем тривоги і вібраторною недостатністю голосових складок (rs=0,95; p≤0,05), від’ємну кореляцію із ЧМФ (rs= -0,59; p≤0,05), фізичним (rs=0,75; p≤0,05) та емоційним компонентами впливу ГР на якість життя (rs=0,79; p≤0,05) середнього ступеня тяжкості. Отримані дані свідчать про значущий вплив субклінічних розладів психологічного стану в ОГМП на порушення ГФ та емоційний компонент якості життя.
Обговорення
Психічні розлади, за даними S. Misono та співавт. [20], набувають дедалі більшого значення як важливий фактор ризику виникнення функціональних ГР.
Особливої актуальності згаданий чинник набуває під час пандемії COVID‑2019, коли в суворих умовах карантинних обмежень ОГМП потерпають від ізоляції, заборон на публічні заходи, соціального дистанціювання і фінансових втрат, що не тільки негативно впливає на їхній психічний стан і якість життя, але й призводить до появи функціональних ГР.
Проведено чимало досліджень щодо впливу достовірно виражених клінічно психічних розладів на формування ГР, але відсутня інформація про можливий вплив на ГФ саме субклінічних проявів тривоги і депресії. Тому наші дослідження з вивчення взаємозв’язку між порушеннями психічного стану на субклінічній стадії та об’єктивною оцінкою ГФ і їх вплив на якість життя в ОГМП ми вважаємо актуальними і новими.
Отримані дані продемонстрували суттєвий вплив субклінічних розладів психічного стану в ОГМП на порушення ГФ і фізичний та емоційний компоненти зниження якості життя. Водночас результати дослідження свідчать про можливість їх використання для формування груп ризику серед ОГМП і проведення в них лікувально-профілактичних заходів.
Висновки
Скринінг доклінічного психоемоційного стану і визначення його впливу на ГФ та якість життя є важливими етапами для відстеження потенційних етіологічних факторів ГР в ОГМП під час пандемії COVID‑19.
Література
1. Kenny C. Dysphonia and Vocal Tract Discomfort While Working From Home During COVID‑19. J Voice. 2020. (article in press) (unpublished) doi: 10.1016/j.jvoice.2020.10.010
2. Gender differences of depression and anxiety among social media users during the COVID‑19 outbreak in China: across-sectional study / F. Hou et al. BMC Public Health. 2020. Vol. 20. Issues 1.P. 1-11. doi: 10.1186/s12889-020-09738-7
3. Prevalence of mental disorders in China: a cross-sectional epidemiological study / Y. Huang et al. Lancet Psychiatry.2019. Vol. 6. Issues 3. Р. 211-224. doi: 10.1016/S2215-0366(18)30511-X
4. Bhattacharyya N. The prevalence of voice problems among adults in the United States. Laryngoscope. 2014. Vol. 124. Issues 10. P. 2359-2362. doi: 10.1002/lary.24740
5. Prevalence of Voice Disorders in the General Population, based on the Stockholm Public Health Cohort / V. Lyberg-Аhlanderet et al. J Voice. 2019. Vol. 33. Issues 6. P. 900-905. doi: 10.1016/j.jvoice.2018.07.007
6. Cutiva L.C.С. Association between occupational voice use and occurrence of voice disorders: a meta-analysis. Areté. 2018. Vol. 18. Issues 2. Р. 1-10. doi: 10.33881/1657-2513.art.18201
7. Speaking and Nonspeaking Voice Professionals: Who Has the Better Voice? / C. Chitguppi, A. Raj, R. Meher, P.K. Rathore. J Voice. 2018. Vol.32. Issues1. Р. 45-50. doi: 10.1016/j.jvoice.2017.03.003
8. Cutiva L.C.C., Vogel I., Burdorf A. Voice disorders in teachers and their associations with work-related factors: a systematic review. J Commun Disord. 2013. Vol. 46. Issues 2. Р. 143-155. doi: 10.1016/j.jcomdis.2013.01.001
9. Psychological Effects of Dysphonia in Voice Professionals / Z. Salturk еt al. Laryngoscope. 2015. Vol. 125. Issues8. P. 1908-1910. doi: 10.1002/lary.25319
10. Vocal Behavior in Environmental Noise: Comparisons Between Work and Leisure Conditions in Women With Work-related Voice Disorders and Matched Controls/ A. Szabo Portela, S. Granqvist, S. Ternström, M. Södersten. J Voice. 2018. Vol. 32. Issues 1. Р. 126.e23-126.e38. doi: 10.1016/j.jvoice.2017.04.010
11. Comparative study of cardiopulmonary functions in trained male athletes and singers – a pilot study/ O.O. Omodara, P.P. Mshelia, A.A. Madaki, M.I.A. Saleh. J Adv Med Pharm Sci. 2018. Vol. 16. Issues 3. Р. 1-8. doi: 10.9734/JAMPS/2018/40220
...
19. Psychosocial distress in patients presenting with voice concerns.S. Misono at al. J Voice. 2014. Vol. 28. Issues 6. P. 753-61. doi: 10.1016/j.jvoice.2014.02.010
Повний список літератури – у редакції.