13 березня, 2025

Остеопороз: основи діагностики та профілактики

Наприкінці січня поточного року лікарі різних спеціалізацій мали нагоду долучитися до онлайн-заходу «Ukrainian famili medicine Forum: компетентний лікар – від простого до складного». Впродовж Форуму експерти медичної сфери ділилися власним досвідом та новітніми підходами, тенденціями, результатами досліджень. Керівниця навчального центру «Інститут ревматології» (м. Київ), д.мед.н., професорка Єлизавета Давидівна Єгудіна розповіла про основні принципи діагностики та профілактики остеопорозу.

Визначення та поширеність остеопорозу

Згідно із міжнародним консенсусним визначенням, остеопороз – це системне захворювання скелета, яке характеризується низькою мінеральною кістковою масою, порушенням мікроархітектури кісткової тканини, підвищеною крихкістю кісток і схильністю до низькоенергетичних переломів. Розрізняють первинний остеопороз, що може розвиватися як наслідок змін, спричинених нормальним процесом старіння. Найчастіше він спостерігається у жінок у постменопаузальному періоді. Також є вторинний остеопороз, що зумовлений певними захворюваннями та/або прийманням деяких ліків (Inhaltsverzeichnis der Leitlinie Osteoporose 2023).

За даними Міжнародного фонду остеопорозу (IOF), кожні 3 с у світі відбувається остеопоротичний перелом. В Європі впродовж кожної 1 хв трапляється сім переломів хребта і 5 хв – один перелом шийки стегна. Єлизавета Давидівна зазначила, що найбільш небезпечними є низькоенергетичні переломи стегна. Відтак, серед осіб, які перенесли таку подію, значно підвищується рівень річної смертності (понад 20% хворих). Такі пацієнти, як правило, не повертаються до звичного способу життя: більш як 80% не здатні виконувати принаймні одну із повсякденних справ, 40% – самостійно ходити, близько 30% мають стійку втрату працездатності (Dyer et al., 2016).

Діагностика остеопорозу

Діагноз остеопорозу встановлюється відповідно до Т-критерію при проведенні ренгенівської денситометрії – методу визначення мінеральної щільності кісткової тканини (МЩКТ). Отже, остеопороз діагностується за такими критеріями (LeBoff et al. 2022):

У жінок у постменопаузальному періоді та чоловіків віком від 50 років у разі Т-критерію, що є меншим або дорівнює -2,5, у ділянках шийки стегна, всієї стегнової кістки та поперековому відділі хребта або, в деяких випадках,⅓у третій частині дистального відділу променевої кістки.
На підставі клінічних даних, коли Т-критерій є вищим ніж -2,5, але в анамнезі наявні низькоенергетичні переломи у типових локалізаціях (стегна, хребта чи передпліччя).
За низької МЩКТ (Т-критерій від -1,0 до -2,5) та високого ризику переломів.

Для жінок до менопаузи і чоловіків віком до 50 років перевага у діагностиці надається Z-критерію, хоча на основі лише цього показника діагноз остеопорозу не встановлюється. Трактування ж відбувається наступним чином: Z-показник нижче -2,0 визначається як «нижче очікуваного діапазону для віку»; Z-показник вище -2,0 визначається як «у межах очікуваного діапазону для віку» (The Adult Official Positions of the ISCD, 2023).

Професорка наголосила, що за наявності остеопенії слід обов’язково проаналізувати стан хворих (жінок в менопаузі та чоловіків >40 років) за опитувальником FRAX – інструментом для оцінки 10-річного ризику перелому кісток (Поворознюк, Григор’єва, 2019).

Відповідно до рекомендацій Міжнародного товариства із клінічної денситометрії (ISCD) 2023 р., денситометрію показано жінкам віком від 65 років, у перименопаузальному періоді з клінічними факторами ризику перелому та пацієнткам <65 років у постменопаузальному періоді за наявності факторів ризику низької МЩКТ, як-то низька вага, низькоенергетичний перелом в анамнезі, приймання ліків, асоційованих із високою ймовірністю остеопорозу, хвороба або стан, що пов’язані із втратою кісткової тканини. Крім того, кандидатами для проведення процедури є чоловіки віком від 70 років, пацієнти <70 років за наявності факторів ризику низької кісткової маси, дорослі з низькоенергетичними переломами в анамнезі, дорослі із захворюваннями чи станами, які пов’язані з низькою МЩКТ або втратою кісткової тканини. Також це особи, які приймають антиостеопоротичні препарати (зокрема для моніторингу ефекту лікування), та ті, хто не отримує терапію, але має ознаки втрати кісткової маси, що є приводом для призначення лікування.

Оцінку МЩКТ слід проводити на рівні поперекового відділу хребта та обох стегнових кісток. Однак у деяких випадках вимірювання МЩКТ виконують у ділянці кісток передпліччя, а саме у разі, коли МЩКТ стегнової кістки та/або хребта неможливо виміряти чи інтерпретувати, за супутнього гіперпаратиреозу та у пацієнтів із виразним ожирінням (The Adult Official Positions of the ISCD, 2023).

Профілактика остеопорозу

Професорка Єгудіна наголосила на глобальних прогалинах у вторинній профілактиці остеопорозу. Так, більшість пацієнтів, які вже мали в анамнезі остеопоротичні переломи, не отримують терапії на основі рекомендацій (в Азії – 67% хворих, у Європі – 68%, у США і Канаді – 79%). Проблема також полягає в тому, що за відсутності належного лікування ризик подібних подій після першого остеопоротичного перелому зростає у 6‑8 разів (Harvey et al., 2016; Lems, Raterman, 2017).

Підхід до менеджменту пацієнтів із ризиком низькоенергетичних переломів відображений на рисунку.

Рисунок. Підхід до ведення пацієнтів із ризиком низькоенергетичних переломів

Примітка: Адаптовано за WHO Scientific Group (2003)

Спікерка наголосила, що приймання вітаміну D та кальцію відіграє значну роль у профілактиці переломів. Вона навела дані метааналізу, що включав шість рандомізованих клінічних досліджень за участю 49 282 осіб (5449 переломів, із них 730 – стегна). Було показано, що застосування комбінації вітаміну D (400‑800 МО) і кальцію (1000‑1200 мг) сприяє зниженню ризику будь-яких переломів на 6% і перелому стегна – на 16% (Yao et al., 2019).

Дуже часто лікарі постають перед вибором: якому препарату кальцію віддати перевагу. Так, карбонат кальцію краще засвоюється, якщо його приймати під час їжі. Проте слід мати на увазі, що він погано засвоюється за одночасного використання з інгібіторами протонної помпи та/або блокаторами Н₂-гістамінових рецепторів. У свою чергу цитрат кальцію засвоюється однаково добре і натще, і з їжею. Це може бути важливо для пацієнтів з ахлоргідрією (Gragnolati, 2024). На додачу, цитрат кальцію має кращу біодоступність порівняно із карбонатом кальцію, кальцію лактатом тощо (Ross et al., 2011). Також цитрат кальцію є ефективнішим у зниженні маркерів резорбції кісток, ніж карбонат кальцію, включно із N- і С-теплопептидом (Kenny et al., 2004).

Ще один мікроелемент, на який звернула увагу спікерка в контексті профілактики остеопорозу, – це магній. В умовах дефіциту магнію формуються більші за розмірами кристали гідроксиапатиту, внаслідок чого зменшується жорсткість кістки. Крім того, за низького рівня магнію сповільнюється диференціація хрящової та кісткової тканини, порушується кальцифікація кісткового матриксу, збільшується кількість остеокластів і зменшується частка остеобластів (Castiglioni et al., 2013).

Цинк також є необхідним мікроелементом для міцності кісток, особливо у пацієнтів похилого віку. В дослідженні М. Nakano et al. (2021) за участю 122 осіб віком від 65 років вивчали ефект стандартного лікування остеопорозу із додаванням цинку впродовж 12 місяців. Згідно з отриманими результатами, через 12 місяців у пацієнтів МЩКТ збільшилася на 10%, маркери формування кісткової тканини – на 25%, а зміни маркерів резорбції кісткової тканини були незначними. Отже, додавання цинку до стандартної терапії остеопорозу в літніх хворих із дефіцитом цинку може значно підвищити МЩКТ і сприяти збільшенню маркерів формування кісток.

Всі чотири основні складові, про які йшла мова вище, входять до складу комплексного засобу Процитракал. Як зазначила Єлизавета Давидівна, це доцільний вибір для підтримання міцності кісток і профілактики остеопорозу.

Таким чином, Процитракал рекомендований для:

поповнення дефіциту остеотропних компонентів;
збільшення репаративного потенціалу кісткової тканини;
підвищення міцності та еластичності кісток;
ефективної профілактики й корекції вікових змін кісткової тканини.

Крім того, Процитракал дуже зручний у застосуванні – достатньо приймати 1 раз на добу, що суттєво збільшує прихильність пацієнта до лікування.

Підготувала Наталія Нечипорук

Тематичний номер «Кардіологія. Ревматологія. Кардіохірургія» № 1 (98) 2025 р.