17 грудня, 2025
Остеоартрит: від теорії до практики
За матеріалами ІХ Національного конгресу ревматологів України
Остеоартрит (ОА) став однією із центральних тем дискусії, котра розгорнулася на ІХ Національному конгресі ревматологів України, що відбувся 12-14 листопада. Модератором дискусії була провідний науковий співробітник ДУ «Національний науковий центр «Інститут кардіології, клінічної та регенеративної медицини ім. М.Д. Стражеска» НАМН України» (м. Київ), доктор медичних наук, професор Галина Олександрівна Проценко. Учасники підкреслили, що це захворювання не можна розглядати лише як «хворобу віку», адже воно становить серйозний виклик для системи охорони здоров’я, обмежує рухливість, знижує якість життя пацієнтів різного віку та формує значний соціально-економічний тягар. Фахівці наголосили на потребі персоналізованих підходів до лікування, пошуку нових терапевтичних мішеней та хворобомодифікуючих стратегій, здатних впливати не лише на симптоми, а й на структурні зміни.
Президент Української асоціації остеопорозу, керівник відділу фізіології та патології опорно-рухового апарату ДУ «Інститут геронтології ім. Д.Ф. Чеботарьова НАМН України» (м. Київ), доктор медичних наук, професор Наталія Вікторівна Григор’єва в своїй доповіді «Менеджмент ОА: від симптому до діагнозу» наголосила на тому, що симптоматичний ОА є однією з найпоширеніших форм дегенеративних захворювань суглобів, що суттєво знижує якість життя пацієнтів, особливо в літньому віці. Епідеміологічні дані свідчать про залежність його поширеності від віку, статі та локалізації ураження: згідно з дослідженням A. Litwic і співавт. (2013), захворюваність зростає з віком в обох статей, проте в жінок вона значно вища, особливо після 50 років. Найчастіше уражається колінний суглоб (>1000 випадків на 100 тис. у жінок після 60 років проти ≤800 у чоловіків), тоді як ОА кульшового суглоба демонструє помірне зростання, а суглоби кисті мають виражену гендерну специфіку захворювання – в жінок після 50 років поширеність сягає 800 випадків, у чоловіків – ≤200 на 100 тис.
Біль у суглобах є провідним клінічним симптомом, що формується як результат локальних процесів (дегенерація хряща, запалення синовіальної оболонки, механічні ушкодження) та системних змін (ревматоїдний артрит (РА), системний червоний вовчак (СЧВ) й інші автоімунні захворювання). Його правильна інтерпретація має вирішальне значення для діагностики та вибору терапевтичної тактики. Артралгія, тобто біль без ознак запалення, відрізняється від артриту, який завжди супроводжується запальними проявами. Запальний та біомеханічний біль – два клінічні фенотипи: перший супроводжується системними симптомами, тривалою ранковою скутістю та набряком, тоді як другий виникає у навантажувальних суглобах, посилюється після фізичної активності, зникає у спокої та часто супроводжується крепітацією й деформацією. Розмежування цих типів болю є критично важливим для вибору протизапальної, імуносупресивної чи симптоматичної терапії.
Диференційна діагностика гострого моноартриту базується на даних анамнезу, фізикальному обстеженні та лабораторно-інструментальних даних. Найчастішими причинами є кристалічні артрити (подагра, псевдоподагра), інфекційні процеси, травми, гемартроз, ОА чи аваскулярний некроз. Менш поширені причини включають серонегативні спондилоартрити, системні захворювання (РА, СЧВ, саркоїдоз), онкологічні та гематологічні стани, ювенільний ідіопатичний артрит. Рідкісні етіології охоплюють системні васкуліти, амілоїдоз, хворобу Стілла, синдром Бехчета та ін. Для встановлення точного діагнозу слід ураховувати вік пацієнта, травми та інфекції в анамнезі, системні симптоми та результати пункції суглоба (Beckerman et al., 2016).
Рекомендації для лікарів первинної ланки щодо оцінки болю в колінному суглобі в пацієнтів віком >50 років передбачають поетапний клінічний підхід з урахуванням характеру болю, рентгенологічних даних і метаболічних порушень. При звуженні суглобової щілини слід оцінити наявність випоту та за потреби провести пункцію. В разі рецидивуючого болю та неефективності нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) рекомендована експертна консультація. Якщо випіт відсутній, а біль має нетипову інтенсивність чи тривалість, необхідна рентгенографія в спеціальній проєкції з навантаженням. Додатково слід оцінити наявність метаболічного синдрому (сироватковий рівень глюкози, ліпідний профіль, СРБ, ШОЕ). За наявності запального компонента призначають НПЗП. Такий алгоритм дозволяє диференціювати ОА від інших причин болю та оптимізувати маршрут пацієнта (Martel-Pelletier et al., 2019).
Аналогічно оцінка болю в суглобах кисті враховує вік, стать, локалізацію симптомів і сімейний анамнез. У пацієнтів віком <50 років біль може бути пов’язаний із дисплазією суглоба чи дефектами хряща, що потребує експертної оцінки. Старшим хворим із припухлістю суглобів, ізольованим ураженням метакарпофалангових суглобів, псоріазом або персистуючим болем необхідне скерування до ревматолога чи ортопеда. Якщо симптоми не супроводжуються вираженим запаленням, лікування може проводитися сімейним лікарем. У жінок у період менопаузи часто спостерігаються ризартроз і деформації міжфалангових суглобів, що також потребує диференційованого підходу до діагностики та лікування ОА (Martel-Pelletier et al., 2019).
Серед SYSADOA найдослідженішим препаратом є хондроїтин сульфат, ефективність якого підтверджена міжнародними рекомендаціями: він має рівень доказів А для гонартрозу (EULAR 2003; ESCEO 2019), коксартрозу (EULAR 2005) та суглобів кисті (EULAR 2018), хоча в ACR (2019) його застосування оцінюється як умовне (табл.). Глюкозаміну сульфат рекомендований лише при гонартрозі, комбінація глюкозаміну з хондроїтином не рекомендована ESCEO (2019), а діацереїн і неомилювані сполуки авокадо й сої мають слабкий рівень рекомендацій (EULAR 2003, 2005, 2018; ESCEO 2019; ACR 2019; Martel-Pelletier et al., 2019).
|
Таблиця. Сила рекомендацій SYSADOA per os при остеоартриті трьох локалізацій |
|||||
|
Суглоби |
|||||
|
|
колінний |
кульшовий |
кисті |
||
|
|
ESCEO 2019 |
EULAR 2003 |
EULAR 2005 |
EULAR 2018 |
ACR 2019 |
|
Хондроїтин сульфат лікарський засіб |
1-й крок, сильна |
GRADE A |
GRADE A |
GRADE A |
Умовно рекомендовано |
|
Глюкозамін сульфат лікарський засіб |
1-й крок, сильна |
GRADE A |
Не застосовується через відсутність доказів |
|
Суворо не рекомендовано |
|
Комбінація глюкозаміну та хондроїтину |
Слабка, не має застосовуватися |
|
|
|
Суворо не рекомендовано |
|
Сполуки авокадо та сої |
Слабка |
GRADE B |
Не рекомендовано |
|
|
|
Діацереїн |
Слабка |
GRADE B |
Не переконливо |
|
|
Результати дослідження Stellavato та співавт. (2019) показали перевагу лікарських засобів хондроїтину над дієтичними добавками: лікарські препарати містили 100% задекларованої кількості, були прозорими та без домішок, тоді як більшість добавок мали лише ≈60% заявленого хондроїтину, нерозчинні фракції та білкові домішки. In vitro лікарські засоби краще підтримували життєздатність хондроцитів і мали вираженіший протизапальний ефект.
Високоочищений хондроїтин сульфат довів клінічну ефективність та економічну доцільність у лікуванні ОА кульшових суглобів: ефект проявляється вже через 30 днів і зберігається щонайменше 3 міс після припинення лікування, а профіль безпеки є кращим порівняно із НПЗП (Bruyere and Reginster, 2021). Структум® вирізняється низькою молекулярною масою (13 кДа), максимальною сульфатністю (100%) та високим ступенем очищення (<1% домішок), що забезпечує стабільність складу, прогнозовану біологічну активність і надійний терапевтичний ефект.
За результатами метааналізу H. Schneider, E. Maheu, M. Cucherat (2012), встановлено достовірний клінічний ефект Структум® порівняно з плацебо, а саме зменшення вираженості болю за ВАШ через 3-6 міс (на 6 мм; 95% ДІ від -9,50 до -1,72; р=0,005) і покращення альгофункціонального індексу Лекена (-0,73; 95% ДІ від 1,28 до -0,18; р=0,01). Порівняно з вихідним рівнем спостерігалися зменшення болю в колінних суглобах під час руху на фоні прийому Структум® на 45% і покращення функції за індексом Лекена на 27%.
Комбіноване застосування глюкозаміну та хондроїтину сульфату не рекомендоване для стартової терапії ОА, оскільки одночасне введення знижує біодоступність глюкозаміну на 50‑75% порівняно з монотерапією (Jackson et al., 2010), а доказів ефективності нерецептурних комбінацій наразі недостатньо.
Отже, ОА є хронічним прогресуючим захворюванням суглобів, що характеризується дегенерацією хряща, структурними змінами субхондральної кістки та розвитком синовіту. Оптимальна терапія має поєднувати ефективність і безпеку з урахуванням індивідуальних особливостей пацієнта та фенотипу перебігу.
Високоочищений хондроїтин сульфат залишається єдиним представником SYSADOA з доведеною ефективністю та сприятливим профілем безпеки при ОА різної локалізації, рекомендованим для лікування уражень колінних, кульшових та суглобів кисті.
Дискусійна панель
? Професор Г.О. Проценко. Пацієнти з ОА часто мігрують між різними спеціалістами: сімейними лікарями, ортопедами та ревматологами, що створює певні труднощі у формуванні узгодженої терапевтичної стратегії. Ортопеди традиційно застосовують внутрішньосуглобові ін’єкції препаратів, таких як пептиди колагену, гіалуронова кислота та PRP-терапія, яка вже увійшла до рекомендацій Американської асоціації ревматологів. У цьому контексті виникає питання доцільності поєднання внутрішньосуглобових введень із хондропротекторною терапією та визначення оптимальної послідовності лікування. Чи варто розпочинати з призначення хондроїтин сульфату або ж слід чекати на консультацію ортопеда і введення препаратів внутрішньосуглобово?
Професор Н.В. Григор’єва. Згідно з рекомендаціями Європейського товариства з клінічних та економічних аспектів остеопорозу й ОА (ESCEO) 2019 року, на третьому етапі лікування дійсно можливе застосування препаратів гіалуронової кислоти, що підкреслює необхідність ширшого використання цієї стратегії ревматологами. Важливо відходити від традиційного уявлення, що призначення внутрішньосуглобових ін’єкцій є виключно компетенцією ортопедів-травматологів. Нині в багатьох клініках світу, включно з українськими, внутрішньосуглобове введення гіалуронової кислоти застосовується широко й ефективно, і кожен ревматолог має опанувати цю техніку.
Щодо комбінованого лікування, то сучасна доказова база містить лише поодинокі дослідження, які оцінюють ефективність поєднання НПЗП із SYSADOA або гіалуроновою кислотою. Наявні результати досліджень свідчать про перспективність таких комбінацій, однак потрібні подальші дослідження для накопичення доказової бази. Алгоритм ESCEO 2019 передбачає, що перехід від одного кроку до наступного не означає відміни попереднього, а є його доповненням, і це відкриває можливості для комбінованої терапії хондроїтином сульфатом і вищезазначеними внутрішньосуглобовими введеннями.
? Професор Г.О. Проценко. Окремим питанням є ведення пацієнтів після ендопротезування. Часто вони повертаються до ревматолога, оскільки в період реабілітації навантаження переноситься на інші суглоби, що спричиняє поступову руйнацію останніх. У цьому випадку постає питання щодо доцільності продовження хондропротекторної терапії.
Професор Н.В. Григор’єва. Для пацієнтів операція часто асоціюється з відмовою від хондропротекторів і переходом лише на знеболювальні препарати. За даними метааналізів, до 30% пацієнтів через 3-6 міс після операції мають больовий синдром як у прооперованому, так і в контрлатеральному суглобі. Для них доцільним є включення протиепілептичних засобів (прегабалін, габапентин). Пацієнтам, які не мають больового синдрому, слід продовжувати прийом хондропротекторів, зокрема препарату Структум®, який довів свою ефективність у клінічних дослідженнях, адже ОА є біомеханічним захворюванням, а будь-яке оперативне втручання змінює біомеханіку інших суглобів.
! Важливо пам’ятати, що хондроїтин сульфат чинить не лише структурно-модифікуючу, а й вторинну протизапальну дію. При тривалому прийомі (не менш ніж 3 міс) він забезпечує подвійну знеболювальну дію, що особливо актуально для пацієнтів, яким не завжди можна призначати НПЗП через коморбідність на тривалий час. Використання препаратів SYSADOA, як-от Структум®, котрі мають виражений протизапальний ефект, видається перспективним напрямом у комплексному менеджменті ОА.
Доктор медичних наук, професор Дмитро Геннадійович Рекалов (ДУ «Національний науковий центр «Інститут кардіології, клінічної та регенеративної медицини ім. М.Д. Стражеска» НАМН України», м. Київ) у доповіді «Синовіальне запалення vs хондропротекція: яку ціль варто обрати для ефективного менеджменту?» наголосив, що ОА є серйозною проблемою громадського здоров’я, а це створює значні труднощі для пацієнтів і суспільства. За період із 1990 по 2021 рік його тягар зріс у більшості країн світу, ця тенденція, ймовірно, збережеться через старіння населення та збільшення тривалості життя (Wang et al., 2024).
ОА кисті – поширений стан, що супроводжується болем, функціональними обмеженнями та труднощами у виконанні щоденних завдань. Попри його частоту, клінічна візуалізація не рекомендована для діагностики чи рутинного моніторингу без підозри на альтернативний діагноз. Етіологія ОА кисті багатофакторна: доведено роль аномального механічного навантаження та спадкових чинників, тоді як значення запалення залишається предметом дискусій. Анатомічно патологічний процес може охоплювати різні суглоби – від дистальних і проксимальних міжфалангових до п’ясткових та зап’ястя, що визначає різноманітність клінічних проявів.
Клінічні фенотипи ОА кисті включають неерозивний (вузловий) варіант, що характеризується формуванням вузлів у міжфалангових суглобах без вираженого запалення, та ерозивний, який супроводжується запальними змінами й ерозіями в міжфалангових суглобах, має агресивніший перебіг і може спричиняти значну деформацію кисті. Візуальні ознаки прогресування – від ранніх стадій із помірним набряком до пізніх із вираженими деформаціями – є ключовими для клінічної оцінки (Marshall et al., 2018).
Поширеність ОА кистей варіює залежно від регіону, генетичних та демографічних характеристик, а також від визначення – симптоматичного чи радіографічного. За даними світових досліджень, симптоматичний ОА кистей становить 3-16%, тоді як радіографічний – 21-92%. Особливу увагу привертає ерозивний фенотип, який асоціюється з вищим клінічним тягарем, частішим і вираженішим синовітом, болем і рентгенологічною прогресією. Його поширеність залежить від системи оцінки та кількості уражених суглобів (Duarte-Salazar et al., 2025).
Ерозивний ОА має характерні рентгенологічні ознаки, що дозволяють диференціювати його від інших артритів: центральні ерозії у вигляді «крил чайки» (переважно в дистальних міжфалангових суглобах), пилкоподібні контури (частіше в проксимальних), субхондральні кісти, остеофіти, склероз, звуження щілини, псевдорозширення та анкілоз на пізніх стадіях (Favero et al., 2022).
Патогенез ерозивного ОА кистей залишається недостатньо вивченим через складність доступу до тканин і відсутність адекватної тваринної моделі. Водночас він має спільні риси з вузловим ОА: роль генетичної схильності, взаємодія біомеханічних навантажень і запальних процесів. Показовим є асиметричний ОА в пацієнтів із геміпарезом, що підтверджує значення механічного чинника. Гістологічні дослідження демонструють проліферацію синовіальної оболонки, ерозії хряща та резорбцію кісткової тканини, що підтверджує запальний компонент у патогенезі цього фенотипу (Carolina et al., 2025).
Терапевтичні опції при ерозивному ОА кистей залишаються обмеженими. Основна мета лікування полягає у зменшенні симптомів, підтриманні функціональності та запобіганні деструктивним змінам. Ідеальним напрямом вважається застосування хворобомодифікувальних препаратів, здатних поєднувати структурну дію з вираженим симптоматичним ефектом, однак наразі вони недоступні для широкої практики, що підкреслює актуальність пошуку інноваційних стратегій (De Bari, 2025).
Ключовим терапевтичним завданням є контроль синовіального запалення, яке асоціюється з болем – основним симптомом пацієнтів. У дослідженні HOPE короткострокове застосування преднізолону (10 мг/добу, 6 тиж) у пацієнтів із запальним фенотипом ОА кистей продемонструвало значне зменшення болю порівняно із плацебо, підтверджуючи потенціал глюкокортикоїдів для симптоматичного контролю (Krooh et al., 2019). Але згодом ефективність лікування знижувалася, з’явилися побічні ефекти. Наразі глюкокортикоїди при ерозивному ОА кистей не використовують. Внутрішньосуглобові ін’єкції глюкокортикоїдів під контролем УЗД також показали ефективність у зменшенні болю, набряку та синовіальної гіпертрофії, що супроводжувалося покращенням функції кисті (Favero et al., 2020).
Запалення є одним із головних чинників швидкої деструкції хряща та субхондральної кістки. В цьому контексті увагу привертає колхіцин як потенційний модифікатор перебігу ОА. У post-hoc аналізі LoDoCo2 (n=5522) його щоденне застосування (0,5 мг) асоціювалося зі зниженням ризику тотального ендопротезування колінного та кульшового суглобів (p=0,02) (Heijman et al., 2023). Водночас результати залишаються суперечливими: у 12-тижневому РКД колхіцин (0,5 мг 2 р/добу) не продемонстрував переваг над плацебо щодо зменшення болю в пацієнтів з ОА кистей, незалежно від фенотипу (Galozzi et al., 2015; Dessing et al., 2023).
Метотрексат також вивчається як потенційна терапія. У пацієнтів із запальним фенотипом його застосування (20 мг/тиж, 6 міс) зменшувало біль та уповільнювало прогресування ерозивних змін (27,2 проти 15,2%; p=0,03) (Favero et al., 2020). Метааналіз 6 РКД (n=602) підтвердив статистично значуще зменшення болю на тлі терапії метотрексатом при ОА як колінного суглоба, так і кистей, за зіставного профілю безпеки із плацебо (Wong et al., 2025). Натомість інші протизапальні препарати, ефективні при РА чи вовчаку (адалімумаб, етанерцепт, тоцилізумаб, гідроксихлорохін), не показали позитивних результатів при ерозивному ОА кистей.
Довготривалі спостереження свідчать про відсутність прямої асоціації між ОА кистей та мінеральною щільністю кісткової тканини (МЩКТ), але виявлено кореляцію із частотою вертебральних переломів і прискореною втратою МЩКТ у ділянці п’ясткових кісток, особливо за ерозивного перебігу, що свідчить про системний компонент патології та потребує мультидисциплінарного підходу. Перспективним напрямом є блокада RANKL: деносумаб продемонстрував покращення за шкалою GUSS, зменшення кількості нових ерозивних суглобів і позитивні рентгенологічні зміни; тривале лікування (96 тиж) асоціювалося зі зменшенням болю та втратою працездатності (Wittoek et al., 2024).
Інноваційним підходом є стимуляція блукаючого нерва, яка має потенційні протизапальні та знеболювальні властивості. Хоча черезшкірна аурикулярна стимуляція протягом 12 тиж не показала переваг над плацебо, нейроімунологічні механізми (активація парасимпатичної системи, інгібування IL‑6) залишаються перспективною мішенню для майбутніх досліджень.
Попри активне вивчення синовіального запалення як терапевтичної мішені, ефективність протизапальних втручань залишається обмеженою, що може бути пов’язано з недостатньою тривалістю досліджень, недосконалим фенотипуванням і багатофакторною природою болю. Це підкреслює необхідність уточнення ендотипів ОА для персоналізованої терапії (Cloppenburg, EULAR 2024).
У традиційній терапії SYSADOA в Україні розрізняють лікарські препарати з доведеним клінічним ефектом та дієтичні добавки, які мають переважно поживний вплив без підтвердженої лікувальної дії. Розробка SYSADOA має методологічні виклики, зокрема стосовно відбору пацієнтів на пізніх стадіях ОА (II-III ст. за Келлґреном – Лоуренсом), коли деградація хряща вже значна. Дослідження потребують тривалого спостереження та значних ресурсів. Гістологічні дані підтверджують прогресуючу втрату хряща, що підкреслює потребу раннього втручання та точного фенотипування.
У міжнародних рекомендаціях позиції SYSADOA варіюють залежно від локалізації та рівня доказовості. Найобґрунтованішим засобом залишається хондроїтин сульфат (Структум®), рекомендований при ОА колінного суглоба (EULAR 2003; ESCEO 2019), кульшового суглоба (EULAR 2005) та суглобів кистей (EULAR 2018; ACR 2019). Інші препарати, включно із глюкозаміном, діацереїном, комбінаціями глюкозаміну з хондроїтином і неомилюваними сполуками авокадо й сої, мають слабкі або умовні рекомендації, а іноді не рекомендуються через недостатність доказів.
! Отже, хондроїтин сульфат залишається найбільш підтримуваним лікарським SYSADOA-препаратом згідно із сучасними міжнародними настановами. Крім того, він має хороший профіль безпеки: може призначатися при будь-якій коморбідній патології (цукровому діабеті, дисліпідеміях, захворюваннях ШКТ). Для отримання довготривалого позитивного ефекту хондроїтин сульфат слід призначати курсом тривалістю не менш ніж 6 міс.
У контексті сучасних стратегій ведення болю в суглобах варто також згадати про симптоматичну гомеопатію. Як доповнення до базисної терапії можна розглядати Артро-Гран – комплексний лікарський гомеопатичний препарат для зменшення болю в суглобах без зайвих ризиків. Артро-Гран має натуральний склад, м’яку дію і хороший профіль безпеки; підходить дорослим, дітям і літнім пацієнтам; добре поєднується з іншими лікарськими засобами; може використовуватися в комплексному лікуванні та в міжкурсовому періоді.
Дискусійна панель
? Професор Г.О. Проценко. Проблема раннього дебюту ОА кистей у молодому віці потребує особливої уваги. Якими є оптимальний метод візуалізації і маркер ранньої деградації при ОА кистей?
Професор Д.Г. Рекалов. Ультразвукова діагностика із застосуванням високочастотного датчика (18 МГц) нині розглядається як золотий стандарт, що дозволяє безпечно, швидко та безболісно запідозрити або підтвердити діагноз, а також оцінити прогноз перебігу захворювання.
Не менш актуальним є пошук маркерів деградації хрящової тканини, придатних для щоденної клінічної практики. Серед них – лужна фосфатаза, котра може свідчити про руйнування кістки та слугувати сигналом для ретельнішого моніторингу. Додатково використовуються кінцеві телопептиди колагену I та II типу (в крові та сечі відповідно). За наявності можливостей для глибшого обстеження доцільним є визначення концентрації хрящового олігомерного матриксного протеїну (COMP), що дозволяє обґрунтованіше оцінювати зміни хрящової тканини.
Професор О.П. Проценко. Варто додати, що, з клінічного досвіду, в разі дебюту ОА з дрібних суглобів рекомендованою візуалізаційною методикою є МРТ з огляду на її вищу інформативність. Останнім часом такі випадки почастішали, що пов’язано з низкою чинників (рання менопауза, захворювання щитоподібної залози, які поєднуються з остеопорозом, тощо).
? Професор Г.О. Проценко. На чому мають фокусуватися терапевтичні стратегії у веденні пацієнтів з ОА?
Професор Д.Г. Рекалов. Що стосується лікування, то першочерговим завданням є точна верифікація діагнозу. Якщо йдеться про РА, призначаються базисні протиревматичні засоби. Якщо ж підтверджено ОА, застосовується таргетована терапія, спрямована саме на ОА. Особливу складність становлять випадки фенотипу ОА як наслідку пролікованого автоімунного захворювання.
! У пацієнтів із попереднім РА, де вже відбулися зміни в субхондральній кістці, ерозії та проліферація синовіальної оболонки, доцільним є використання хондропротекторів. Зокрема, хондроїтин сульфат (Структум®) може розглядатися як ефективна терапевтична опція для підтримки хрящової тканини та функціональності суглобів.
Ерозивний ОА кистей визначається наявністю центральних ерозій у міжфалангових суглобах за даними рентгенографії, що підсилює аргументи на користь його розгляду як окремого підтипу або навіть нозологічної одиниці в межах ОА. Сучасні терапевтичні рекомендації здебільшого орієнтовані на знеболення, проте для досягнення клінічного й структурного покращення доцільно розглядати синовіт та ураження субхондральної кістки як потенційні терапевтичні мішені – окремо або в комбінації. Такий підхід відкриває перспективи для персоналізованішого лікування пацієнтів з активним ерозивним перебігом ОА кистей.
Підготувала Людмила Суржко
Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 20 (607), 2025 р