10 жовтня, 2025
Порушення сну: стресовий виклик часу, що потребує ефективних рішень
Повномасштабна війна в Україні, що триває від лютого 2022 р., спричинила не лише глибоку гуманітарну кризу, але й значно вплинула на психічне здоров’я населення. Зокрема, відзначається критична кількість осіб із порушеннями сну, які до того ж тісно пов’язані з посттравматичним стресовим розладом, тривогою, депресією та самотністю, що в комплексі знижує якість життя у фізичній, психологічній і соціальній сферах. Водночас мільйони українців були змушені шукати притулку за кордоном. Опитування серед біженців показало, що вони мали значуще вищі рівні депресії, тривоги, ворожості та загального дистресу, ніж люди, які залишилися в Україні. Таким чином, порушення сну стали одними із значущих психоемоційних наслідків війни. Це підкреслює потребу в комплексних підходах до терапії безсоння, зокрема у практиці лікарів-неврологів.
Двоспрямований зв’язок між стресовими розладами і порушеннями сну
Багато досліджень були спрямовані на розкриття зв’язку між порушеннями сну і низькою стресостійкістю. Так, V. L. Martire et al. (2024) узагальнили знання про нейроендокринну реакцію на стрес і його різні класи, з якими можна стикнутися протягом життя, індивідуальну схильність до стресостійкості, а також розглянули роль сну в цій картині. Вчені відзначили взаємозв’язок між якісним сном, вищою стресостійкістю та позитивними психосоціальними ресурсами. Отже, сон розглядається як модифікований фактор, що є «ідеальним кандидатом» для запуску циклу: поліпшення сну підвищує стресостійкість і, своєю чергою, зменшує стрес. Це підтверджує двоспрямовану пряму кореляцію між сном і стресостійкістю.
Крім того, тривога та пов’язані з нею розлади є найпоширенішими психічними змінами, основними ознаками яких є порушення регуляції емоцій і когнітивних функцій. Оскільки функція сну в регуляції емоцій, когнітивної реакції на стрес та запалення є ключовою, порушення сну можна розглядати як ідеальні модифіковані фактори тривоги й асоційованих із нею станів. L. Palagini et al. (2024) виконали систематичний аналіз кореляції між симптомами безсоння і тривогою та пов’язаними з нею розладами, як-то генералізований тривожний, панічний, соціальний тривожний, обсесивно-компульсивний, посттравматичний стресовий розлади та тривога розлуки. Автори виявили, що, відповідно до більшості сучасних даних, безсоння переважно зустрічається на тлі генералізованого тривожного і посттравматичного стресового розладів, але також часто при панічному, обсесивно-компульсивному розладах та соціальній фобії. Безсоння може негативно впливати на траєкторію розвитку тривожних розладів, асоціюватися з іншими психічними станами, як-то афективні розлади або ті, що пов’язані з вживанням психоактивних речовин, та підвищувати ризик суїцидальної поведінки.
Потенційні механізми та біологічні основи безсоння
За наявними доказами, центральна роль у цих процесах належить гіперарузії, зумовленій безсонням, та дисфункціональному когнітивному реагуванню (Palagini et al., 2024). Це веде до неадекватного контролю стресу, порушення емоційної регуляції та підтримує цикл тривожності. Значення також мають генетичні, нейроанатомічні та нейромодулювальні фактори.
Безсоння розглядається як складний полігенний розлад, що формується під впливом стресу та поєднання генетичних і середовищних чинників. У його патогенезі відіграє роль гіперарузія – надмірна активація збудження та нейротрансмісії, що узгоджується із центральною і периферичною гіперактивацією стресової та запальної систем. Амігдалозалежна інтринсична емоційна мережа характеризується патологічними змінами, зокрема зменшенням об’єму сірої речовини в медіальній лобовій і середній скроневій звивинах, серединній поясній корі та гіпокампі.
Унаслідок цього безсоння виступає стресором, що:
- погіршує нейропластичність;
- призводить до алостатичного перевантаження з анксіогенним ефектом;
- спричиняє порушення емоційної регуляції та процесів прийняття рішень, підвищену реактивність, імпульсивність, агресивність і ризиковану поведінку.
Доведено, що гіперактивність осі стресу асоційована із функціональним зниженням ГАМК-ергічної системи кори головного мозку. Дефіцит ГАМК-ергічних синапсів сприяє гіперактивності кори при безсонні, тоді як дезадаптивні зміни нейропластичності відображають ГАМК-ергічні дисфункції та порушення секреції мелатоніну.
З огляду на тісний двоспрямований зв’язок між порушеннями сну та стресом, їх роль у формуванні та підтриманні тривожних і афективних розладів, а також високу поширеність безсоння на тлі стресу серед українських пацієнтів, особливо актуальним є пошук рішень, що поєднують ефективність і безпеку.
Одним із таких терапевтичних рішень є застосування комбінації сухого екстракту пасифлори (Passiflorae herba) та доксиламіну гідроген сукцинату.
Застосування екстракту пасифлори у пацієнтів із безсонням: докази ефективності
У цьому контексті на увагу заслуговує цікава робота M. K. Harit et al. (2024), присвячена вивченню ефективності стандартизованого екстракту Passiflora incarnata. Екстракт був отриманий із надземної частини рослини та розроблений для поліпшення якості сну. В рандомізованому подвійно сліпому плацебо-контрольованому клінічному випробуванні взяли участь 65 добровольців, які страждали від стресу та безсоння. Учасники були розподілені на дві групи: 32 отримували екстракт Passiflora incarnata, а 33 – плацебо. Препарат призначався перед сном протягом 30 днів.
Оцінка проводилася за шкалою сприйняття стресу, загальним опитувальником здоров’я (GHQ‑12) та індексом тяжкості безсоння на 1-й, 15-й та 30-й день. Результати показали, що екстракт Passiflora incarnata забезпечував статистично значуще зниження середнього показника стресу, сприяв збільшенню тривалості сну та покращенню загального психологічного стану учасників порівняно із плацебо. Важливо, що приймання екстракту не супроводжувалося побічними ефектами. Отже, отримані дані підтверджують, що екстракт Passiflora incarnata може бути ефективним і безпечним засобом для зменшення стресу та поліпшення якості сну в пацієнтів із безсонням.
Важливі результати також отримали дослідники A. L. Tempa et al. (2025), які вивчали застосування Passiflora incarnata у дітей та підлітків із розладами харчування й харчової поведінки. Обсерваційне ретроспективне дослідження включало 94 особи з підтвердженим діагнозом розладів харчування й харчової поведінки та супутніми тривожними розладами або розладами сну й охоплювало період із 1 січня 2020 р. по 31 грудня 2023 р. У більшості випадків діагностувалася нервова анорексія (71,3%).
Пацієнти отримували Passiflora incarnata у дозі 200 мг (1‑2 табл. на добу), часто у поєднанні з іншими препаратами: селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (56,5%), атиповими антипсихотиками (27,7%) чи бензодіазепінами (7,4%). Лікування призначалося переважно через симптоми тривоги (75,5%) або безсоння (28,7%). Клінічну ефективність оцінювали за шкалою глобального клінічного враження від поліпшення (CGI‑I).
Були отримані такі результати:
- 53,3% пацієнтів повідомили про поліпшення симптомів тривоги;
- 45,4% осіб відзначили покращення сну;
- побічних ефектів не зафіксовано.
Таким чином, це перше дослідження, яке підтверджує, що Passiflora incarnata може бути корисним додатковим методом терапії тривожних розладів і безсоння зі сприятливою переносимістю у дітей та підлітків із розладами харчування.
Додаткове підтвердження можливостей Passiflora incarnata у комплексному лікуванні отримали науковці M. Carminati et al. (2024), що мали на меті розв’язання проблеми хронічного і неналежного застосування бензодіазепінів у пацієнтів із тривожними та депресивними розладами. Протягом 18 місяців (липень 2021 – грудень 2022 рр.) було проведене ретроспективне дослідження серед амбулаторних хворих, які хронічно приймали бензодіазепіни. Динаміку стану пацієнтів, а також використання бензодіазепінів та Passiflora incarnata оцінювали через 12 місяців після включення у дослідження.
Отримані дані підтвердили переваги сухого екстракту трави Passiflora incarnata як допоміжного лікування під час зменшення приймання бензодіазепінів. Важливо, що позитивний ефект зберігався впродовж тривалого періоду, а саме застосування Passiflora incarnata не супроводжувалося побічними явищами, синдромом відміни чи формуванням психологічної залежності. Відсутність несприятливих подій свідчить про добру переносимість і безпеку препарату в реальних клінічних умовах. Також було показано, що наявність розладів особистості є ключовим фактором ризику збереження адиктивної поведінки, навіть за відсутності значних симптомів абстиненції.
Отже, результати дослідження підкреслюють доцільність використання Passiflora incarnata як допоміжного підходу при складних клінічних сценаріях, зокрема у пацієнтів, які перебувають на довготривалому лікуванні бензодіазепінами та потребують поступового зниження їх дози.
Доксиламіну гідроген сукцинат – досвід застосування при безсонні
У контексті застосування доксиламіну гідроген сукцинату, який належить до блокаторів Н1-гістамінових рецепторів класу етаноламінів, варто відзначити результати клінічного дослідження S. Videla et al. (2013) із залученням здорових добровольців. Вчені оцінювали фармакокінетику препарату після одноразового перорального приймання. Було показано, що концентрація доксиламіну в плазмі крові зростала лінійно та передбачувано, що підтверджує стабільність його дії у терапевтичному діапазоні. Важливим практичним висновком стало те, що доксиламін забезпечує виразний седативний ефект із швидким настанням дії, що робить його цінним засобом у короткостроковому лікуванні безсоння. Також препарат продемонстрував добру переносимість і безпеку. Таким чином, результати підтверджують клінічну доцільність його застосування при безсонні, зокрема для швидкого відновлення сну в пацієнтів зі стресогенними або транзиторними порушеннями.
Важливим аспектом сучасної терапії безсоння є використання безрецептурних препаратів із доведеним профілем безпеки. Доксиламіну гідроген сукцинат, завдяки блокаді центральних і периферичних Н1-рецепторів, чинить виразний седативний ефект, що забезпечує його ефективність як засобу короткострокової терапії безсоння. Крім того, препарат використовується як компонент комбінованих ліків при нудоті та блюванні у вагітних, що додатково підкреслює його високий профіль безпеки навіть у чутливих групах пацієнтів.
Завдяки своєму механізму дії доксиламін не лише покращує якість сну, але й знижує психоемоційну напругу, пов’язану зі стресовими розладами. Застосування препарату у вигляді безрецептурних таблеток схвалене Управлінням із контролю за якістю харчових продуктів та медикаментів США (FDA) для лікування безсоння, що робить його доступним і широко використовуваним у клінічній практиці. Найпоширенішим побічним ефектом доксиламіну є сонливість, яка, втім, є очікуваним фармакологічним наслідком і не знижує його терапевтичної цінності. Серед інших небажаних реакцій переважають легкі антихолінергічні прояви, що зникають після відміни препарату. За правильного використання доксиламін характеризується сприятливою переносимістю та відсутністю серйозних ускладнень (Brott, Reddivari, 2023).
Таким чином, накопичені клінічні дані свідчать, що поєднання екстракту Passiflora incarnata та доксиламіну гідроген сукцинату є ефективним і безпечним підходом до корекції безсоння, зумовленого стресогенними чи транзиторними факторами. На фармацевтичному ринку України ця комбінація представлена безрецептурним засобом Біосон, що містить 300 мг сухого екстракту пасифлори та 3,75 мг доксиламіну. Завдяки синергії двох компонентів Біосон пропонує оптимальне рішення для пацієнтів із безсонням, забезпечуючи відновлення сну, зниження психоемоційної напруги та високий профіль безпеки.
Підготувала Наталія Нечипорук
UA-BIOS-PUB-092025-442
Тематичний номер «Неврологія. Психіатрія. Психотерапія» № 3 (74) 2025 р.