17 грудня, 2025

Профілактика остеопорозу та остеоартриту протягом життя: що має знати кожен?

У ході організованого ГО «Українська асоціація остеопорозу» майстер-класу, який відбувся в Києві, було розглянуто сучасні стратегії профілактики основних вік-асоційованих захворювань опорно-рухового апарату (остеопорозу та його ускладнень, остеоартриту, саркопенії тощо). Учасники майстер-класу отримали можливість розширити свої знання про вікові особливості розвитку й старіння основних тканин опорно-рухового апарату (кісткової, хрящової, м’язової) та удосконалити навички клінічної оцінки, диференційної діагностики і вибору оптимальної тактики ведення пацієнтів із захворюваннями опорно-рухового апарату.

Check-up кістково-м’язової системи протягом життя: як не пропустити важливе?

Президент Української асоціації остеопорозу, керівник відділу клінічної фізіології та патології опорно-рухового апарату ДУ «Інститут геронтології ім. Д.Ф. Чеботарьова НАМН України» (м. Київ), лікар-ревматолог, доктор медичних наук, професор Наталія Вікторівна Григор’єва представила доповідь, у якій висвітлила важливі особливості кісткової тканини (КТ), котрі необхідно знати, щоб вчасно діагностувати системний остеопороз і запобігти його розвитку.

Спікерка нагадала слова відомого австралійського науковця-остеолога Іго Сімена (Ego Seeman) про те, що «кістка не є нерухомим сфінксом, мовчазним, незрячим сторожем безмежних просторів піску та скал... Це шедевр розумного дизайну та біомеханічного інженерного мистецтва, що досяг легкості стрибка антилопи і сили кроку слона...».

КТ має свої особливості та динаміку, що протягом життя проходить важливі періоди, в які певні лікарські інтервенції можуть бути важливими. Є два найуразливіші періоди щодо втрати чи недостатнього формування піку кісткової маси – КМ (рис. 1) [1, 2].

Рис. 1. Динаміка кісткової тканини протягом життя

Перший критичний період життя КТ – період формування піку КМ (максимальної кількості КТ, якої людина досягає). Досягається він у ≈20-25 років. Пік КМ є найважливішим модифікованим фактором здоров’я КТ протягом життя. Вік, у якому відбувається формування піку КМ, відстає від пікової швидкості росту; саме це визначає пік переломів у дітей у пубертатний період.

У численних дослідженнях продемонстровано, що КМ стрімко збільшується впродовж пубертатного періоду. Так, досягнення піку КМ у чоловіків відбувається в ≈25-27 років, і саме цей фактор є украй важливим для здоров’я КТ протягом подальшого життя.

Після досягнення піку КМ настає період відносного спокою, коли КМ за відсутності тих чи інших захворювань і станів може «перебувати на ізолінії». Але за наявності інших факторів, зокрема захворювань, які впливають на ремоделювання КТ, КМ може втрачатися навіть у репродуктивний період (вторинний остеопороз саме в пацієнтів молодого віку). До захворювань і станів, котрі можуть сприяти втраті КТ, належать насамперед ті, які супроводжуються дефіцитом естрогенів. Серед них – хірургічна менопауза, стан після хіміо-/променевої терапії, передчасна рання менопауза, різні види первинних і вторинних аменорей, нервова анорексія, системні хвороби, які визначають внесок вторинного остеопорозу в загальну структуру захворювання, тривалий післяпологовий період, період лактації та інші чинники.

Надзвичайно важливий період у житті кожної людини – втрата КТ протягом 30-50 років залежно від тривалості життя. Існують певні відмінності у втраті КТ між чоловіками та жінками. Для чоловіків характерне постійне тривале зниження показників мінеральної щільності КТ (МЩКТ) і втрати КТ. Водночас у жінок втрата КТ минає у 2 етапи – період швидкої (зумовлений гормональними змінами, які відбуваються при настанні менопаузи) та згодом повільної втрати КТ. Постменопаузальний період характеризується зниженням рівня статевих гормонів (естроген, прогестерон) і підвищенням рівня гонадотропних гормонів. Швидка втрата КТ у жінок реалізується за рахунок підвищеної резорбції, з одного боку, завдяки активації остеокластів, з іншого – за рахунок зниження темпів остеогенезу й активності остеобластів. Ці два протилежні процеси зумовлюють зниження формування КТ, пришвидшення резорбції, розвитку остеопорозу. Саме після настання менопаузи збільшується частка жінок із діагностованим остеопорозом (рис. 2).

Рис. 2. Розподіл українських жінок залежно від віку та стану кісткової тканини

На тлі погіршення стану КТ прогресивно зростає ризик остеопоротичних переломів (ОП), серед яких виокремлюють 3 основні локалізації: переломи кісток передпліччя, котрі спостерігають у молодшому віці і є частішими в жінок, переломи тіл хребців, й окрім того, надзвичайно серйозний і життєзагрозливий перелом проксимального відділу стегнової кістки. Якщо раніше вважали, що найважливішими ОП є переломи стегнової кістки, тому що вони зумовлюють зниження середньої тривалості життя, то сучасні дослідження демонструють, що й інші переломи, зокрема вертебральні, є надзвичайно важливими щодо не лише якості життя пацієнтів, а й показників смертності.

Для інструментального підтвердження діагнозу системного остеопорозу використовують дві методики – двофотонну рентгенівську денситометрію і комп’ютерну томографію. Для диференційного діагнозу використовують низку методик; зокрема, 3D-Shaper^® дозволяє глибше зазирнути в КТ, оцінити її кортикальні можливості (те, що не може надати достатньою мірою рутинна денситометрія), отже, більш диференційовано підійти до оцінки стану КТ у пацієнта.

Для скринінгу ОП застосовують алгоритм FRAX, що оцінює ризик ОП у віці 40-90 років. Він складається із 12 запитань, відповіді на які дозволяють оцінити ризик основних ОП і перелому стегнової кістки. В Україні є власна модель FRAX; станом на сьогодні опрацьовується модель калькулятора FRAX-plus. Важливість цього калькулятора в тому, що наразі не в усіх регіонах України існує можливість провести двофотонну рентгенівську денситометрію, але є потреба оцінити в пацієнтів ризик ОП. Калькулятор надає можливість розмежувати пацієнтів на 3 основні групи завдяки критеріям нижньої межі втручання, порогу лікування і верхньої межі втручання.

Оптимізація вживання кальцію і вітаміну D має бути незалежною від показника ризику ОП у конкретного пацієнта, тобто цей інструмент важливий для кожного хворого (як з низьким, так і з високим ризиком ОП). У подальшому стратегії різняться: якщо для пацієнтів із низьким ризиком ОП можна пропонувати стратегії щодо зміни способу життя, замісної гормональної терапії, то для хворих із високим ризиком пропонують пероральні бісфосфонати чи інші антирезорбенти за неможливості прийому пероральних бісфосфонатів. Пацієнтам із дуже високим ризиком пропонують остеоанаболічні засоби.

Спікерка зазначила про важливість уніфікованих підходів у менеджменті хворих. На сьогодні керуються настановами Міжнародної асоціації клінічної денситометрії (ISCD), яка надає можливість зрозуміти, як слід діяти в конкретній ситуації. Останні рекомендації від цієї асоціації отримано в 2023 р. У них підтверджено, що двофотонна рентгенівська абсорбціометрія є золотим стандартом для визначення МЩКТ, адже денситометри забезпечують надзвичайну швидкість та високу точність вимірювання; саме завдяки ним є можливість оцінити мінімальні зміни МЩКТ і використовувати ці дані для динамічної оцінки впродовж певного періоду часу.

Корисними інструментами в практичній діяльності українських лікарів щодо профілактики остеопорозу та його ускладнень є вітчизняні настанови: «Рекомендації щодо діагностики, профілактики та лікування постменопаузального остеопорозу» (2023), «Діагностика, профілактика та лікування дефіциту вітаміну D у дорослих: консенсус українських експертів» (2023), «Українські рекомендації щодо профілактики та лікування глюкокортикоїд-індукованого остеопорозу» (2024).

Один із важливих кроків, на яких спікерка зупинилася детальніше, – адекватне споживання кальцію з раціоном харчування. Міжнародна асоціація остеопорозу (IOF) зазначає, що кальцій, протеїни та вітамін D украй необхідні для збереження КМ протягом усього життя. Забезпечення їхньої нормальної кількості дозволяє сформувати пік КМ, утримати сталі позиції кісток протягом репродуктивного періоду та зберегти КМ у період її інтенсивної втрати.

Кальцій є украй важливим для організму людини. Він не лише впливає на процеси мінералізації та формування скелета, а й бере участь у низці інших процесів. Саме це визначає негнучку систему контролю рівня кальцію в крові. За умови оптимального надходження кальцію із продуктами харчування з 1000 мг 825 втрачаються з калом, ≈175 мг виводиться нирками. Лише 300 мг абсорбуються, але 25% повертається назад до шлунково-кишкового тракту (ШКТ) із секрецією. Вікові особливості всмоктування кальцію змінюються: в немовлят і дітей раннього віку – до 60%, у дорослих цей рівень зменшується на 20-25%.

Всмоктування кальцію відбувається завдяки механізмам активного та пасивного транспорту. Що більше кальцію вживати, особливо в одноразовому прийомі, то менше його всмоктується і що більше затримується в організмі (рис. 3).

Рис. 3. Абсорбція кальцію в шлунково-кишковому тракті

На всмоктування кальцію в ШКТ впливають різні причини: функціональний стан органів ШКТ, характер з’єднань кальцію в харчовому раціоні, забезпеченість вітаміном D, рівень споживання білків тощо. Існує низка компонентів їжі, які не рекомендовано вживати разом із добавками кальцію: наприклад, продукти, що містять щавлеву кислоту, бобові, кава. Основним харчовим джерелом кальцію є молоко, але лише незначна частка пацієнтів споживає молочні продукти в кількостях, які забезпечують добову норму споживання кальцію (табл. 1), а завдяки лише продуктам харчування неможливо відновити наявний дефіцит у популяції.

Таблиця 1. Рекомендовані рівні споживання кальцію
	Кількість, мг/добу
*Діти*
0-6 міс
6-12 міс
1-3 роки	700
4-8 років	1000
9-13 років	1300
*Жінки*
19-50 років	1000
Постменопауза (≥51 рік)	1200
Вагітність/лактація 14-18 років	1300
Вагітність/лактація 19-50 років	1000
*Чоловіки*
18-70 років	1000
>70 років	1200

Зокрема, в пубертатний період дитина повинна мати достатнє надходження кальцію в раціоні. Результати численних досліджень демонструють, що додавання кальцію для дітей є украй важливим для досягнення оптимального піку КМ і покращення показників МЩКТ. Друга важлива категорія осіб, яким слід приділяти увагу, – вагітні та жінки, що годують грудьми. Зокрема, під час III триместру, коли відбувається формування скелета дитини, потреба в кальції збільшується і його кількість, котра надходить до плода, становить 250-300 мг/добу. Саме тому в популяціях, де споживання кальцію є низьким, добавки кальцію як складова антенатальної допомоги рекомендовані для профілактики таких можливих серйозних ускладнень, як прееклампсія та еклампсія. Рекомендоване дозування елементарного кальцію із 20 тиж і до кінця вагітності становить 1,5-2 г/добу щодня, особливо в жінок з високими гестаційними ризиками. Що стосується іншої категорії ризику, тобто жінок у постменопаузальний період, то встановлено, що майже половина з них із різних причин вживають <400 мг кальцію на добу.

Результати дослідження N. Grygorieva, V. Povoroznyuk, M. Romanenko та співавт. (2020) демонструють недостатнє споживання кальцію серед дорослого населення України (табл. 2) [3].

Таблиця 2. Частка осіб із низьким вживанням кальцію в українській популяції
Групи	Вік, роки (n)	EAR/RDA, мг/добу	<800 мг/добу	<1000 мг/добу	>1000 мг/добу	>1200 мг/добу
Чоловіки (n=447)	20-50 (n=214)	800/1000	65,0	72,4	27,6	20,6
	51-70 (n=191)	800/1000	67,5	81,2	18,8	14,1
	>71 (n=42)	1000/1200	73,8	83,3	16,7	7,1
Жінки (n=1071)	20-50 (n=493)	800/1000	77,5	89,2	10,8	5,5
	51-70 (n=457)	1000/1200	76,6	90,8	9,2	3,1
	>71 (n=121)	1000/1200	82,6	92,6	7,4	2,5
Примітки: EAR – оціночна середня потреба; RDA – рекомендована дієтична норма.

На сьогодні в результатах багатьох досліджень продемонстровано, що комбінований прийом кальцію та вітаміну D, на відміну від лише прийому вітаміну D, відіграє важливу роль у збереженні КТ [4]. Результати метааналізів також підтверджують, що лише комбіновані добавки кальцію і вітаміну D сприяють достовірному зниженню ризику ОП [5]. У пацієнтів з остеопорозом не можна гарантувати ефективного лікування за умови недостатнього вживання кальцію. Саме тому на сьогодні в усіх рекомендаціях щодо лікування остеопорозу (в жінок, чоловіків, глюкокортикоїд-індукованого) споживання становить щонайменше 1000 мг кальцію на добу і 800 МО вітаміну D (за відсутності його дефіциту), а також 1 г/кг маси тіла білка.

Найбільше елементарного кальцію міститься в карбонаті кальцію, але не завжди карбонат кальцію є тією сіллю, на якій рекомендовано зупинити вибір з урахуванням питань безпеки (рис. 4).

Рис. 4. Сполуки кальцію

Зокрема, хелат і цитрат кальцію вважають біодоступнішими, ніж карбонат кальцію. Набагато безпечнішим є цитрат кальцію, який доцільно призначати пацієнтам із захворюваннями ШКТ, окрім того, він змінює рН сечі, що вкрай важливо для пацієнтів із сечокам’яною хворобою (рис. 5).

Рис. 5. Характеристики солей кальцію

Найзначиміше пригнічення маркерів резорбції КТ зумовлюють не карбонатні солі; найбільший такий потенціал має цитратна сіль кальцію. Саме вона дозволяє досягти найбільшої біодоступності; крім того, вона має хороший профіль безпеки щодо нирок, а це вкрай важливо в довготривалій терапії остеопорозу.

Також у менеджменті пацієнтів з остеопорозом завойовує усе більше уваги вітамін К₂. Саме цей вітамін дозволяє запобігти патологічній кальцифікації завдяки своїй дії на гладком’язові клітини судин і водночас клітини КТ. Установлено, що додавання вітаміну К₂ зменшує на 52% ризик кальцифікації аорти [6]. На сьогодні також відкриті механізми позитивного впливу вітаміну К₂ на показники МЩКТ і зниження ризику ОП, яке проявляється в чоловіків навіть сильніше, ніж у жінок.

Доповідачка звернула увагу на дієтичні добавки Остеоцитрат та Остеоцитрат Макс – комплекс кальцію цитрату, магнію цитрату, цинку цитрату, вітамінів К₂ і D₃, що забезпечує коригування дефіциту кальцію, вітаміну D₃, вітаміну К₂, мінералів в організмі, пов’язаного з недостатнім надходженням з їжею, збільшенням фізіологічної потреби організму, а також при інших станах (рис. 6).

Рис. 6. Рекомендації щодо вживання добавок кальцію

Практичні питання ведення пацієнта з остеоартритом: необхідність холістичного підходу

Завідувачка кафедри терапії, сімейної медицини, гематології і трансфузіології Національного університету охорони здоров’я України ім. П. Л. Шупика (м. Київ), доктор медичних наук, професор, лікар-ревматолог Людмила Вікторівна Хіміон відповіла на практичні питання ведення пацієнта з остеоартритом (ОА). Свій виступ вона розпочала з наведення клінічного сценарію з реальної практики.

Клінічний випадок

Пацієнтка, 52 роки. Звернулася зі скаргами на біль у суглобах, що посилюється наприкінці дня, скутість, стартовий біль. Турбують колінні, гомілково-ступеневі, плечові та променево-зап’ясткові суглоби. Оцінка інтенсивності больового синдрому за візуально-аналоговою шкалою – 3-4 бали (больовий синдром середньої інтенсивності). Приймає хондропротектори, місцево на суглоби застосовує нестероїдний протизапальний препарат (НПЗП) у формі гелю. На момент звернення виконано загальноклінічне обстеження, рентгенографію колінних суглобів і кисті.

Рекомендовано дотримуватися здорового способу життя (раціональне харчування, фізична активність), продовжувати застосовувати хондропротектори та пройти повторно обстеження.

Через 3 тиж пацієнтка звернулася з результатами повторного обстеження: лабораторно – норма, рентгенографічно – ознаки ОА 1-2 стадії, скарги на посилення болю, періодично до 6-7 балів у різних ділянках, незважаючи на застосування призначеної терапії. З’явився біль у ліктьових суглобах, відчуття затерпання кінцівок зранку під час сну.

Після повторного детальнішого збору анамнезу з’ясовано, що в минулому хвора професійно займалася спортивним танцями; 17 років тому закінчила та працювала перекладачем, а пів року тому почала працювати дитячим тренером. Щоб «повернути форму», почала практикувати періодичні голодування, щоденні заняття вдома зі стрибками, після чого й помітила появу симптомів. Після першої консультації продовжувала збільшувати навантаження.

На сьогодні ОА є найпоширенішим захворюванням суглобів серед дорослого населення планети. Захворювання діагностують клінічно; рентгенологічне обстеження таким пацієнтам виконують, щоб упевнитися у відсутності інших захворювань та травм, які могли б спричинити схожу симптоматику.

Суглобовий біль – одна з найзатратніших медичних проблем. За фінансовими витратами його лікування сумарно перевищує таке серцево-судинних захворювань, раку та цукрового діабету [7]. Серед причин суглобового болю в дорослих лідирує ОА як причина гострого больового синдрому та хронічного болю. Далі за поширеністю йдуть з деяким відставанням біль у нижній ділянці спини та зі значним відставанням запальні захворювання суглобів.

Сучасні пацієнти зі скаргами на суглобовий біль мають певні характеристики. Це хворі, схильні до хронічного болю, які на момент установлення діагнозу в більшості випадків уже мають набір інших хронічних захворювань (у середньому 4 патології, а зі збільшенням віку, переходом у старшу вікову групу (>65 років) наявні вже ≥8 коморбідних станів і захворювань). Ці коморбідні стани впливають не лише на загальний стан здоров’я хворого, якість його життя, а й у багатьох випадках визначають тривалість життя пацієнта. Так, серед причин смертності дорослого населення в нашій та інших країнах переважають серцево-судинні захворювання, кількість і тяжкість перебігу яких зростають з наявністю, наприклад, гонартрозу. Водночас збільшується частота розвитку хронічної хвороби нирок і термінальної стадії ниркової недостатності. Ці пацієнти також частіше страждають через фізичну інвалідизацію. Всі ці взаємопов’язані стани становлять проблему не лише для хворого, а й для лікаря. Важливо враховувати вплив як особливостей способу життя пацієнта (харчування, фізичні навантаження, травми протягом життя), так і наявність коморбідних станів [8].

Лише близько 30% хворих, котрі звертаються до лікаря, отримують рекомендації щодо немедикаментозних впливів, а саме виконання фізичних вправ або направлення на реабілітаційні курси, тільки 46% мають рекомендації щодо зниження маси тіла [9]. Водночас саме маса тіла впливає не лише на розвиток ОА тих суглобів, які навантажуються найбільшою мірою, а й на частоту та тяжкість перебігу ОА, наприклад кисті (рис. 7).

Рис. 7. Проблемні аспекти лікування ОА

Середземноморська дієта становить основу рекомендацій щодо здорового харчування, адже встановлено, що поширеність ОА колінних суглобів у пацієнтів із високою прихильністю до середземноморської дієти є на 17% нижчою порівняно із хворими з низькою прихильністю при однаковому (нормальному) індексі маси тіла. Перехід на таке харчування асоціюється зі зменшенням больових загострень і покращенням функціональних показників суглобів. Корекція метаболічних порушень, пов’язаних із фактором ризику розвитку ОА, тобто ожирінням, інсулінорезистентністю, а також корекція дисліпідемії, рівня глюкози в крові чинять позитивний вплив на зниження темпів прогресування ОА.

Все вищезазначене становить складову здорового способу життя. Говорячи про прицільніший підхід до профілактики ураження суглобового хряща, доповідачка зазначила, що наразі також проводяться такі дослідження. Сьогодні заходи профілактики ОА чітко не визначені, але її напрями продовжують вивчатися і публікуватися. Деякі з досліджень демонструють, що, наприклад, прийом глюкозаміну протягом тривалого часу (2,5 року) знижував ризик розвитку рентгенологічного ОА [10], а прийом хондроїтину в комбінації з глюкозаміном протягом 6 років сприяв збереженню об’єму хряща і ширини суглобової щілини [11]. Плейотропні сприятливі ефекти тривалого застосування хондроїтину та глюкозаміну продемонстровані в 2 великих дослідженнях у США та Великій Британії за участю >16 тис. осіб, які приймали зазначені препарати протягом ≥1 року. Показано зниження загальної смертності на 39%, смертності від серцево-судинних захворювань на 65%, рівня С-реактивного білка – на 23% [12, 13]. Такий єдиний вплив на фактори ризику дозволяє досягти позитивних ефектів щодо різних систем організму.

Переходячи до обговорення сучасного алгоритму лікування, Людмила Вікторівна нагадала відомий алгоритм Європейського товариства із клінічних та економічних аспектів остеопорозу (ESCEO) щодо нехірургічного менеджменту пацієнтів з ОА колінного суглоба [14], який, власне, застосовується і при всіх інших локалізаціях ОА. Експерти ESCEO говорять про те, що в будь-який момент звернення пацієнта з ОА можна призначити доказове лікування, яке складається з двох «китів»: нефармакологічного втручання (навчання, нормалізація маси тіла, зміцнення м’язів, фізіо- та кінезіотерапія, ортопедичні засоби) і тривалого приймання хондропротекторних засобів – глюкозаміну і хондроїтину – почергово або в комбінації. На тлі цієї базисної терапії розглядають призначення НПЗП і перехід на вищі «сходинки» – внутрішньосуглобове введення глюкокортикоїдів та гіалуронової кислоти, застосування опіоїдів і, врешті-решт, ендопротезування. Схожої думки дотримуються і британські експерти з Національного інституту здоров’я і досконалості допомоги (NICE), які 2/3 рекомендацій щодо ведення пацієнтів з ОА відводять корекції способу життя [15].

Основу при виборі НПЗП, як зазначила експертка, становить урахування профілю ризику пацієнта, тобто наявних коморбідних захворювань і можливих взаємодій призначуваного НПЗП як з наявними станами та захворюваннями, так і з тими ліками, які вже приймає пацієнт. Зокрема, до 30% пацієнтів мають високий гастроінтестинальний ризик, 23% – високий серцево-судинний ризик, 11% – комбінований ризик. Збільшення тривалості лікування і сукупної дози НПЗП підвищує ризики розвитку небажаних явищ, у т. ч. серйозних.

Повертаючись до розгляду вищезазначеного клінічного випадку, спікерка визначила доцільним приз начення комбінації НПЗП (диклофенак калію 50 мг), глюкозаміну сульфату 500 мг і хондроїтину сульфату 400 мг в 1 таблетці – препарату Мовекс^® Актив. Це дозволяє відразу запропонувати хворій початок хондропротекторного (базового) лікування зі швидким поліпшенням симптоматики, яка стосується запалення і болю. Препарат у разі загострення ОА може застосовуватися від 1 до 3 таблеток/добу, але слід пам’ятати, що експерти рекомендують застосовувати середньотерапевтичну дозу (1-2 таблетки/добу). Лікування продовжують протягом 7-10 днів, після чого рекомендований перехід на Мовекс^® Комфорт, який містить хондроїтину сульфат 400 мг і глюкозаміну сульфат 500 мг. Препарат дозволяє продовжити хондропротекторний вплив у пацієнта з ОА будь-якої локалізації. Мінімальний курс лікування становить 3 міс із можливістю подальшого продовження.

Отже, рекомендації пацієнтці з вищезазначеного клінічного випадку:

дотримання правил здорового та раціонального харчування на основі (адаптованої) середземноморської дієти для поступового повільного, однак стабільного зниження маси тіла при забезпеченні метаболічних потреб організму;
не перевищувати помірний рівень при фізичних навантаженнях, уникати стрибків і тривалих навантажень;
у період очевидного загострення симптомів ОА зменшити інтенсивність фізичних навантажень на 7-10 днів, водночас застосовуючи Мовекс^® Актив по 1 таблетці 1-2 р/добу (після їди), омепразол 20 мг/добу протягом 7-10 днів, надалі – перейти на Мовекс^® Комфорт по 1 таблетці 3 р/добу протягом 3 тиж, далі – 2 р/добу тривало (але не менше 3 міс);
виконати всі призначені дообстеження згідно з рекомендаціями за віком (вимірювання артеріального тиску, рентгенографія органів грудної клітки, ультразвукове дослідження щитоподібної залози, глюкоза крові, ліпідограма, тиреотропний гормон);
регулярно проходити медичні огляди та звернутися до лікаря за неефективності лікування, появи небажаних явищ або нових симптомів.

Підготувала Віталіна Хмельницька

Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 21 (608), 2025 р