0 %

Ярослав Шпарик –  ​лікар, науковець, інтелектуал

05.06.2018

До 60-річчя від дня народження

Ювілей можна відзначати по-різному: як підсумок прожитих років і як планування наступної діяльності на базі минулих здобутків. Шістдесят років – ​це той ювілей, що надихає на перспективу. Особливо коли це стосується людини небуденної, працелюбної, якій є чим пишатися. Саме таким є наш ювіляр Ярослав Шпарик.

Народився Ярослав Шпарик 4 червня 1958 року у Львові в інтелігентній родині, що згодом проживала у м. Стрий. Батько Ярослава – ​Василь Шпарик – ​інженер, учасник Другої світової війни, про яку він написав цікаву книгу «Друга світова війна: Спогади і погляди фронтовика» (2013).

Очевидно, саме з сім’ї походить потяг до друкованого слова, традицію якого розвинув і збагатив Ярослав Васильович. Він закінчив із золотою медаллю Стрийську середню школу № 10. Однак вступ на лікувальний факультет Львівського медичного інституту супроводжувався значними труднощами, які він подолав і закінчив інститут із відзнакою у 1981 р.

Ще в студентські роки Я. Шпарик пізнав смак нау­кових досліджень, був членом студентського наукового товариства і вже тоді обрав онкологію як ниву, на якій працюватиме все життя. Під час навчання (влітку 1980 р.) опублікував у провідному тоді радянському журналі «Вопросы онкологии» першу наукову роботу – ​огляд літератури про природні клітини-кілери (згодом це стало темою кандидатської дисертації, а нині – ​однією з центральних проблем вивчення механізму дії протипухлинного імунітету). 

Однак стежка Ярослава Васильовича у науку була непростою. У 1982-1986 рр. він працював на Рівнен­щині, в невеличкому селищі Мізоч Здолбунівського району, де завідував терапевтичним відділенням. Вільний час використовував для опрацювання наукової та клінічної літератури. Тоді опублікував ще кілька оглядів літератури у центральних онко­логічних журналах СРСР, а згодом за ці публікації ­отримав матеріальну винагороду від фонду «Відродження». Щоб не потонути у провінційній трясовині, Я. Шпарик досліджував життя і діяльність лауреатів Нобелівської премії, на цю тему опуб­лікував кілька науково-популярних статей (у часописах «Химия и жизнь», «Наука і суспільство», «Спутник Дайджест» та ін.). Зацікавленість історичними пошуками зберіг і надалі, про що свідчать його книги «Рак: Переможці і жертви» (2008), «Медицина у Святому Письмі» (2018).

Тільки у 1986 р., через 4 роки після закінчення інституту, здійснилася юнацька мрія Ярослава: він став співробітником кафедри онкології Львівського медичного інституту. Праця над літературою дала можливість опублікувати чимало оглядів з різних проб­лем медикаментозної терапії раку у центральних журналах тодішнього СРСР.

У 1991 р. захистив кандидатську дисертацію, дослідивши роль так званих природних клітин-кілерів у процесі канцерогенезу та їх вплив на лікування злоякісних пухлин. Результати його досліджень стали основою монографії «Иммунологические механизмы естественной противоопухолевой резистентности» (1991), що була видана під патронатом Академії наук України. У 1994 р. ­отримав звання доцента.

Вже у той час Я. Шпарик визначився з вибором вузької спеціа­лізації – ​хіміотерапія, ставши заві­дувачем відділення хіміотерапії у Львівському обласному клінічному онкологічному диспансері. Саме завдяки наполегливості та працьови­тості Ярослава Васильовича це від­ділення, що раніше не мало влас­­ного приміщення (розташовувалося у ­лікарні позалегеневого ­туберкульозу, в ­облас­ній клінічній лікарні), перетворилося на один з ­основних клінічних підрозділів онкологічного ­центру і стало відомим не лише в Украї­ні, а й за її межами.

Працюючи в онколо­гіч­ному диспансері, Я. Шпарик ні на хви­лину не залишав перо ­науковця-дослідника. «Nulla dies sine linea» стало девізом його життя: понад 500 наукових публікацій, 20 книг (монографії, підручники, довідники). Результати своїх клінічних досліджень Ярослав Васильович представляв на десятках наукових конференцій у Західній Європі та США. Роботи Я. Шпарика розраховані на читацьку аудиторію як студентів (він є співавтором і співредактором другого-четвертого видань першого україномовного підручника «Онкологія», Львів, Київ, 1998, 2004, 2007), ­лікарів­-практиків (добре відомі в Україні довідники та посібники, зокрема «Суча­снi схеми полiхiмiотерапiї основних злоякiсних ­захворювань у дорослих i дiтей», Львів, 1993; «Ад’ювантна хiмiотерапiя раку грудної залози», Львів, 1997 та ін.), так і широкої громадськості («Що ви повинні знати про пухлини грудної залози», Львів, 2002), а також наукової громади України та світу (­понад 50 публікацій у провідних наукових журналах – ​Lancet, Lancet Oncology, Journal of Clinical Oncology, European Journal Cancer, British Journal Cancer, Annals of Oncology, Oncologist та ін.).

Ярослав Шпарик ще у 1996 р. став першим в Україні дійсним членом одного з найавторитетніших у світі Американського товариства клінічної онкології (ASCO). Крім того, він є членом кількох інших професійних об’єднань, а також благодійного «Ротарі клубу Львів». Брав участь у відновленні роботи Українського лікарського товариства у Львові, видання газети «Народне здоров’я». У перші роки сучасного періоду цього видання Я. Шпарик був його головним редактором і заступником головного редактора.

Не можна не згадати й про данину поваги та вдячності вчителям, про що, зокрема, свідчить монографія «Професор А.І. Гнатишак. 1917-2017 (до 100-річного ювілею)» (Львів, 2017), видана Я. Шпариком у співавторстві з колегами до 100-літнього ювілею Вчителя.
Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21.07.2017 № 834 Я. Шпарик включений до групи експертів МОЗ України за напрямом «Онкологія». У квітні 2018 р. нагороджений відзнакою НАН України Web of Science Award як четвертий серед українських науковців усіх напрямів у номінації «Високо­цитований дослідник» («Highly cited researcher») за 2008-2017 рр.

Зацікавлення Ярослава Васильовича виходять за межі фахової медицини: ​він  –  знавець мистец­тва, поціновувач музики, дослідник філософських і морально­-етичних проб­лем. Він – активний член громадянського суспільства, хоча від участі в ­будь-якій політичній партії утримався. 

Я. Шпарик – цікавий доповідач, регулярно виступає на наукових конференціях у різних містах України, інформуючи колег про найновіші досягнення в галузі онкології. Слід особливо відзначити його вміння навіть у професійних виступах перед колегами висловити власну чітку громадянську і пат­ріотичну позицію.

Своєю лікарською та публіцистичною діяльністю Ярослав Васильович заслужив позицію інтелектуального лідера львівських онкологів. Ярослав Шпарик – інтелігент високого рівня, яких тепер мало.

Кажуть, що найкращий подарунок до ювілею – відчувати себе потрібним людям. Ярослав Васильович на такий подарунок, дійсно, заслуговує. 

Колеги і друзі вітають Я. Шпарика з 60-річчям, бажають міцного здоров’я та великих успіхів у його благородній праці!

Тематичний номер «Онкологія» № 2 (53), травень 2018 р.

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ

20.07.2018 Терапія та сімейна медицина Судьба знает, кого выбирает

Четвертого мая заслуженному врачу Украины, врачу-дерматологу высшей категории Петру Аслановичу Петросяну исполнилось 100 лет! Он старейший практикующий врач не только Одесщины, но и всей страны....

20.07.2018 Гастроентерологія Жовчні камені: спостерігати чи втручатися?

Поширеність жовчнокам’яної хвороби (ЖКХ) серед дорослого населення США становить близько 10-15% [1, 2]. Більшість випадків є асимптомними, камені зазвичай виявляють випадково під час рутинних візуалізаційних досліджень з приводу інших хвороб черевної порожнини. ...

20.07.2018 Терапія та сімейна медицина Безопасный ингибитор протонной помпы: смена лидера, стандарта или мировоззрения?

Сейчас сложно поверить, что относительно недавно, в начале ХХ столетия, лечение язвенной и гастроэзофагеальной рефлюксной болезни (ГЭРБ) заключалось в назначении щелочных продуктов питания – молока, яиц, пюре. ...

20.07.2018 Гастроентерологія Диагностика и лечение гастроэнтерологических заболеваний в практике семейного врача

В предыдущем выпуске «Медичної газети «Здоров’я України» был опубликован обзор первой части школы-семинара, посвященной вопросам диагностики и лечения распространенных гастроэнтерологических болезней в практике врача первичного звена. ...