0 %

Он был солдат отважный, он был прекрасный врач…

15.02.2019

К 95-летию со дня рождения Александра Иосифовича Грицюка

В этой акварели о чудесном человеке, выдающемся ученом, мужественном воине, члене-корреспонденте АМН СССР Александре Грицюке я следую лишь по сведениям замечательного издания «Лікар, на­уковець, педагог» под редакцией одного из его учеников – члена-корреспондента НАМН Украины Василия Нетяженко.

Данная книга, составленная при поддержке Т. Мальчевской и В. Потаскаловой, была издана к 90-летию рыцаря клинической медицины. Она содержит ряд уникальных, первозданных сведений о ее герое, и сегодня, очевидно, принадлежит к раритетам.

Александр Грицак родился в Киеве в 1923 году. К роковому 1941-му с отличными результатами закончил среднюю школу. Но наступила тьма оккупации. Саша, оказавшийся в захваченном врагом Киеве, всеми способами пытался спастись от угона в Германию – от попытки прикрыться студенчеством в Полимедикуме, эрзаце мединститута, до работы в вагоноремонтных мастерских.

В 1943-м город был освобожден, и Александр Грицак вновь приобщился к медицинскому студенчеству. В 1944-м был мобилизован. Стал командиром взвода. Был четырежды ранен, участвовал в освобождении Варшавы и штурме Берлина, перенес огнестрельный остеомиелит. Но все же в 1951 году окончил Киевский медицинский институт (КМИ), приняв решение интенсивно продвигаться в кардиологии. Ученик Н. Д. Стражеско и А. А. Айзенберга, он в 1966 году защитил докторскую диссертацию «Основные факторы тромбообразования при ревматических поражениях сердечно-сосудистой системы». Суть и смысл этого глубокого исследования наглядно отражает ­объемный научный портрет подвижника как ревматолога, кардиолога, создателя учения о гемостазе. Не случайно А. Грицюк в течение ряда лет (с 1967-го по 1970-й и с 1974-го по 1979-й) являлся главным терапевтом МЗ УССР, а также, в определенное время, главным ревматологом в этой системе.

В 1973-1990 гг. заведовал кафедрой госпитальной хирургии КМИ, а в 1970-1974 гг. был директором НИИ клинической медицины им. Н. Д. Стражеско, плодо­творно развивая этот олимп медицинской науки. Впервые описал негативные тенденции при возникновении инфаркта миокарда.

Непреходящее деяние лауреата Государственной премии УССР (1980 г.) А. Грицюка – активнейшее участие, вместе с Е. С. Паламарчук, в создании кардио­логического корпуса в Александровской больнице. Фактически это памятник его начинаниям. Символично, что вестибюль здания украшает его портрет…

…Лично для меня воспоминания о нем звучали как-то особенно. Работая фтизиатром в тубдиспансере, я каждодневно встречался со старшей сестрой А. Грицюка Надеждой Иосифовной, и всякий раз мы говорили о ее любимом брате. Иногда эти беседы получали продолжение и в парке вблизи здания Министерства здравоохранения, когда у А. Грицюка завершался рабочий день.

Возвращаясь к работе В. Нетяженко, нельзя не коснуться и строк дочери Александра Иосифовича об известном отце. Профессор Грицюк был талантливой натурой: обожал музыку, мастерски фотографировал. Внешне и внутренне он был удивительно гармоничен…

Ушел из жизни рано: незаурядного кардиолога подвело сердце. Может быть, и потому, что себя он совершенно не щадил.

…Несется время. Небожители, и их все больше, смотрят на нас: кем стали, куда идем… Так и профессор А. Грицак – до срока угасшая, но немеркнущая звезда. Вспомним его с нежностью и признательностью.

Подготовил Юрий Виленский

Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 21 (442), листопад 2018 р.

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Терапія та сімейна медицина

11.09.2019 Терапія та сімейна медицина Кислотозалежні захворювання у хворих на цукровий діабет: особливості клінічного перебігу та лікування

Цукровий діабет (ЦД) – хвороба ХХ і ХХІ століть, неінфекційна епідемія, глобальна медико-соціальна проблема. Кількість хворих на ЦД, за даними Міжнародної діабетичної федерації (МДФ), 2017-го зросла більш ніж у 10 разів порівняно з 1980 роком, переважно через ЦД 2 типу. Останній у високорозвинених країнах становить до 91% у структурі ЦД і свідчить про динамічне поширення факторів, які призводять до інсулінорезистентності. ...

11.09.2019 Терапія та сімейна медицина Слово про Вчителя

Учитель – це не той, хто навчає, а той, у кого навчаються… Людина, яка чітко бачить мету, знає, як її досягти, й іншим указує цей шлях, і є гідною звання Вчителя. У кожного з нас були гарні вчителі в роботі та в житті. Серед багатьох одним з перших ми з великою повагою називаємо сьогодні професора Максима Андрійовича Дудченка, якому 26 серпня виповнилося 100 років. ...

11.09.2019 Терапія та сімейна медицина Антибіотикотерапія в еру полірезистентності: велике майбутнє фосфоміцину

Фосфоміцин має майже 50 років клінічного застосування, проте цей препарат у клінічній практиці і сьогодні посідає гідне місце. За даними доказової медицини, фосфоміцин демонструє ефективність як засіб моно- та комбінованої терапії інфекцій, спричинених стійкими мікроорганізмами. Крім того, останнім часом посилена увага до нього пов’язана з наростанням резистентності мікроорганізмів до різних груп антимікробних засобів і переглядом стратегії антибактеріальної терапії щодо певних нозологій. ...

11.09.2019 Терапія та сімейна медицина Повернення до профілактичного напряму медицини – своєчасний захід поступового піднесення рівня народного здоров’я тепер і надалі

На запитання, чи доцільно повертатися до десятиліттями випробуваної профілактичної медицини, відповідь однозначна: «Так!». Повернення до неї не тільки доцільне, а й гостроактуальне, хоч би з тієї причини, що запобігти хворобі значно легше, ніж лікувати її, коли недугу занедбано. Певен, що мій 67-річний (з 1952-го) лікарський стаж дає мені змогу порівняти позитиви і негативи й критично оцінити стан колишньої і сучасної медицини. Адже повоєнний розвиток системи охорони здоров’я відбувався в мене перед очима і з моєю безпосередньою участю....