0 %

Рідкісні захворювання: як не пропустити тяжку патологію

27.06.2019

11-12 квітня 2019 р. в м. Києві за підтримки Національної дитячої спеціалізованої лікарні (НДСЛ) «ОХМАТДИТ» МОЗ України, Національної медичної академії післядипломної освіти (НМАПО) імені П.Л. Шупика та ГО «Всеукраїнська асоціація спеціалістів з медичної та лабораторної генетики» відбулася конференція на тему «Останні досягнення генетики людини. Орфанні метаболічні захворювання», присвячена 30-річчю заснування кафедри медичної та лабораторної генетики НМАПО імені П.Л. Шупика та 125-річчю заснування НДСЛ «ОХМАТДИТ». Варто зазначити, що орфанні захворювання – ​це патологія, з якою лікарі стикаються доволі рідко. Вони можуть мати різноманітні прояви та маскуватися під інші хвороби, що часто спричиняє труднощі в їх діагностиці. Головне для лікаря широкого профілю – вчасно розпізнати цю патологію, для того щоб призначити дитині відповідне патогенетично обґрунтоване лікування. Тому ця тематика є актуальною для фахівців різних спеціальностей.

Про нові методи діагностики та лікування спадкової патології розповіла заслужений діяч науки й техніки України, член-кореспондент Національної академії медичних наук України, завідувач кафедри медичної та лабораторної генетики НМАПО імені П.Л. Шупика, доктор медичних наук, професор Наталія Григорівна Горовенко.

– Раніше лабораторна діагностика спадкових захворювань базувалася лише на використанні цитогенетичних та біохімічних методик. Вважалося, що генетична патологія є фатальною та безперспективною для медичного лікування. Труднощі медико-генетичного консультування полягали у розмежуванні хромосомної та моногенної патології, існуванні фенокопій та наявності тератогенної патології. Головною метою консультування став розрахунок імовірних ризиків народження дитини зі спадковим захворюванням. Згодом були виявлені такі процеси, як мозаїцизм, уніпарентна ізодисомія, геномний імпринтинг, які не обмежувалися класичними законами генетики. Додаткові труднощі створювало широке застосування допоміжних репродуктивних технологій, що ускладнювало дослідження родоводів та фенотипу батьків і, як наслідок, діагностику захворювання.

Проте, попри нові виклики, медична генетика не стоїть на місці. Так, було розроблено спеціальну програму Deep Gestalt, яка розпізнає та аналізує фенотип людини й дозволяє встановити правильний діагноз значно швидше та ефективніше. Також після винайдення полімеразної ланцюгової реакції стала можливою молекулярна діагностика генотипу, що допомагає виявити не лише серйозні генетичні синдроми, але й різноманітні одиничні мутації, які не мають великої сукупності симптомів. Розвиток молекулярної діагностики сприяє винайденню препаратів, що можуть впливати на структуру генів та будову закодованого ними білка, а це допоможе знайти патогенетичні шляхи лікування спадкових захворювань.

Медична генетика – ​відносно нова, але дуже перспективна галузь медицини. Якщо раніше вона включала діагностику та лікування лише спадкових захворювань, то зараз розвиток нових технологій та генної інженерії дозволяє розпізнавати навіть стани з неспецифічними мінімальними симптомами, які спричинені незначними мутаціями білків. Це дає змогу розробляти патогенетичні механізми лікування такої патології.

Про доброякісні мутації в гені GLA та хворобу Фабрі розповіла заслужений діяч науки й техніки України, завідувач центру орфанних захворювань НДСЛ «ОХМАТДИТ», кандидат медичних наук Наталія Олександрівна Пічкур.

– Хвороба Андерсена – Фабрі – ​спадковий синдром, поширеність якого складає 1-5 випадків на 10 тисяч населення. Для цього захворювання характерний Х-зчеплений рецесивний спадковий тип передачі та маніфестація симптомів у дитинстві. Від перших проявів до встановлення діагнозу в середньому проходить 8-10 років. Враховуючи це, у деяких країнах було впроваджено масовий неонатальний скринінг, за допомогою якого встановили, що поширеність хвороби Фабрі є значно вищою, ніж вважалося раніше.

Прояви захворювання доволі різноманітні та включають: ангіокератоми, що виступають над шкірою та мають тенденцію до поширення, акропарестезії, частий головний та абдомінальний біль, порушення терморегуляції, гіпогідроз, порушення з боку системи травлення (пронос або схильність до запорів, печія, нудота, блювання, відчуття здуття), патологічні симптоми з боку серцево-судинної, центральної нервової систем, розвиток вад зору.

В Україні було сформовано селективні клінічні групи високого ризику для скринінгу на хворобу Фабрі. Обстежувалися пацієнти з інсультом, полінейропатією, гіпертрофічною кардіоміопатією, хронічною хворобою нирок, а також зі специфічними змінами очей та шкіри. На жаль, це дослідження не було імплементоване в протоколи ведення хворих із цією нозологією, а проводилося лише як наукове дослідження.

Хвороба Фабрі не просто характеризується різноманітними клінічними неспецифічними симптомами, але й у кожному віці має різні прояви, що значно ускладнює її діагностику. Саме тому необхідно запровадити скринінгові дослідження серед населення, які б допомогли виявити захворювання на ранній стадії, розпочати своєчасне лікування та покращити його ефективність.

Свою доповідь «Нервово-м’язові захворювання – ​де ми є, куди ми йдемо» прочитала лікар-педіатр, фахівець з орфанних захворювань, консультант нейромускулярного довідкового центру лікарні Хендай у Баскському регіоні Франції, науковий керівник Європейського нервово-м’язового центру, доктор медицини Андоні Уртізбереа.

– Ще тридцять років тому спадкові нервово-м’язові розлади вважалися невиліковними. Але все докорінно змінилося, коли вчені відкрили ген, який відповідає за їхній розвиток. Це сприяло винайденню нових терапевтичних методик (генна та клітинна терапія, фармакотерапія). До цієї групи захворювань входить близько 800 нозологічних одиниць. Нервово-м’язові розлади можна поділити на: анатомічні (на основі порушень моторної одиниці), фізіопатологічні (спадкові та набуті), генетичні (менделівські – аутосомно-домінантні, аутосомно-рецесивні, Х-зчеплені, успадковані по материнській лінії, не менделівські), вікові, за поширеністю. У зв’язку з такою різноманітністю нервово-м’язових розладів лікарям-клініцистам дуже важко вчасно розпізнати невиліковне генетичне захворювання та скерувати пацієнта до фахівців у цій галузі. Для цього під час обстеження необхідно повністю оцінити статус пацієнта: поставу, моторні здібності, оглянути обличчя, шкіру, дослідити стан серцевої та дихальної систем. Після цього треба вивчити родинну історію хворого, враховуючи географічні та етнічні особливості. Добре проведений первинний огляд та збір анамнезу допоможуть запідозрити нервово-м’язовий розлад. Надалі обстеження слід доповнити лабораторними та інструментальними методами. Найдоступніші з них – ​ультразвукова, комп’ютерна та магнітно-резонасна томографія, які дозволяють оцінити групи м’язів усіх локалізацій, що практично неможливо зробити під час звичайного клінічного обстеження. Також доволі доступним методом є біопсія м’язів та патогістологічне дослідження, що дозволить верифікувати вид захворювання. Електроміографія дасть змогу оцінити превалювання нервового чи міопатичного компонента в розвитку цих розладів. Проте найбільш точним, але водночас і найбільш вартісним є ДНК-обстеження, що є кінцевим інструментом для підтвердження діагнозу, генетичного консультування та розгляду індивідуальної терапії.

Таким чином, нервово-м’язові розлади – ​це доволі багатогранна та складна для діагностування та лікування патологія. Тому перед лікарями широкого профілю стоїть завдання вчасно її розпізнати та направити пацієнта до генетиків для подальшої верифікації діагнозу та якомога скорішого призначення лікування.

***

Орфанні хвороби – ​це вроджені або набуті захворювання, які зустрічаються вкрай рідко (1:2000). 80% з них генетично зумовлені. Вони не лише мають тяжкий і хронічний перебіг, але й супроводжуються зниженням якості та скороченням тривалості життя пацієнтів. Враховуючи їхню рідкісність та різноманіття клінічних проявів, вони є надзвичайно складними в діагностиці. Нерідко від маніфестації перших симптомів до постановки діагнозу минають десятиліття, а це означає, що можливість вчасно надати пацієнтам адекватне лікування та покращити якість їхнього життя втрачена. Саме тому проведення заходів, присвячених проблемі орфанних захворювань, є надзвичайно корисним не лише для генетиків, але й для лікарів широкого профілю. Зокрема, на конференції «Останні досягнення генетики людини. Орфанні метаболічні захворювання» учасники мали змогу послухати доповіді найкращих вітчизняних та іноземних фахівців у цій сфері та поділитися досвідом у діагностиці та лікуванні рідкісних захворювань.

Підготувала Роксоляна Денисюк

Тематичний номер «Педіатрія» №2 (49), травень 2019 р.

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Педіатрія

03.10.2019 Педіатрія Пульмонологія та оториноларингологія Тактика педіатра при лікуванні дітей із гострим тонзилофарингітом

Однією з найчастіших скарг пацієнтів у практиці лікарів первинної ланки (сімейних лікарів і педіатрів) є біль у горлі на тлі гострої респіраторної інфекції (ГРІ). Сьогодні важко переоцінити актуальність проблеми ГРІ для педіатрії: з одного боку, ГРІ є найпоширенішою інфекційною патологією серед усіх вікових категорій населення, з іншого – ​інфекційні ураження дихальних шляхів найчастіше стають причиною необґрунтованого призначення антибактеріальних засобів. В еру глобальної антибіотикорезистентності лікар має застосовувати диференційований підхід до ведення пацієнтів з ГРІ та обирати терапевтичну тактику, яка буде раціональною з погляду етіологічного чинника та патогенезу захворювання....

03.10.2019 Алергія та імунологія Педіатрія Крапивница у детей: взгляд экспертов

Аллергическая патология – ​одна из самых частых причин обращения детей и их родителей за медицинской помощью. Симптомы, которые сопровождают аллергические заболевания, снижают качество жизни пациентов, а в ряде случаев препятствуют выполнению ежедневных задач и нарушают сон. ...

03.10.2019 Педіатрія Синдром Шеє: довідник лікаря

Мукополісахаридоз 1 типу – це захворювання з аутосомно-рецесивним типом успадкування, викликане дефіцитом α-L-ідуронідази, що характеризується прогресуючим перебігом з залученням у патологічний процес багатьох систем організму. Мукополісахаридоз (МПС) 1 типу поділяють на дві форми: тяжку (синдром Гурлер), симптоми якої проявляються у ранньому дитячому віці і характеризуються швидким прогресуванням неврологічної симптоматики, та ослаблену форму (синдроми Гурлер – Шеє і Шеє), що проявляється повільнішим прогресуванням захворювання з наявністю легких уражень нервової системи або без них....

03.10.2019 Педіатрія Гострий риносинусит у практиці педіатра

Гострий риносинусит (ГРС) – ​це патологія, з якою у своїй діяльності стикаються оториноларингологи, сімейні лікарі, педіатри. Збільшення поширеності захворювання спостерігається у період спалаху гострих респіраторних вірусних інфекцій (ГРВІ), що потребує підвищеної настороженості лікарів, особливо фахівців первинної ланки медичної допомоги....