Від нових наукових концепцій у терапії – до конкретного пацієнта

29 серпня в Полтаві відбулася зустріч видатних лікарів-терапевтів України з нагоди 100-річчя від дня народження засновника і першого завідувача (1974-1990) кафедри факультетської терапії, професора кафедри факультетської терапії / внутрішньої медицини № 1 Української медичної стоматологічної академії (УМСА), доктора медичних наук, професора Максима Андрійовича Дудченка. На науково-практичній конференції розглянуто як нові наукові досягнення в медицині, так і практичні аспекти роботи, котрі стануть у пригоді кожному лікареві.

Завідувач кафедри пропедевтики внутрішньої медицини з доглядом за хворими, загальної практики (сімейної медицини) УМСА, доктор медичних наук, професор Ю. М. Казаков виступив із промовою на честь ювіляра. Щоб усвідомити глибину і значущість події, на честь якої відбулася зустріч, треба зануритися в ту добу, що передувала сьогоденню. До середини 1970-х на Полтавщині не було терапевтичної школи. У зв’язку з реорганізацією Полтавського медінституту й відкриттям лікувального факультету 1971 року на базі кардіологічного корпусу обласної лікарні, який тільки-но будували, відкрито кафедру факультетської терапії (нині кафедра внутрішньої медицини № 1). Ректорат інституту запросив очолити кафедру досвідченого, талановитого, ініціативного доктора медичних наук, професора Максима Андрійовича Дудченка з Актюбінського медичного інституту (Казахстан). Натоді Максим Андрійович уже 14 років очолював кафедру терапії, був деканом і проректором цього вишу з навчальної роботи. Маючи великий життєвий і професійний досвід, а також непересічний хист організатора науки, Максим Андрійович визначив пріоритетні напрями діяльності майбутньої клініки. Під його керівництвом захищено 9 докторських і 21 кандидатську дисертацію, виконано понад 500 наукових робіт. Дослідження провадили 30 співробітників кафедри. Було сформовано широку програму лікувально-профілактичних заходів, реалізація яких значно знизила рівень захворюваності на Полтавщині. Ю. М. Казаков подякував своєму наставникові професору М. А. Дудченкові за те, що Вчитель прищепив любов до фаху, щедро ділився лікувальним, науковим і педагогічним досвідом із численними учнями.

Директор ДУ «Нацiональний iнститут терапії ім. Л. Т. Малої НАМН України» (м. Харків), доктор медичних наук, професор Г. Д. Фадєєнко розпочала науковий дискурс конференції новою парадигмою хронічних неінфекційних захворювань (НІЗ). Натепер 60% смертей трапляється через НІЗ. Але багатьом летальним випадкам можна запобігти завдяки профілактиці, ранній діагностиці та якісному лікуванню. Провідними факторами ризику НІЗ є куріння, надмірне споживання алкоголю, недостатня фізична активність і нераціональне харчування. Дослідження останніх десятиріч у галузі природи людини показали, що наш організм містить у 10 разів більше мікробних клітин, ніж власних, і в 100 разів більше мікробних генів. 70% усіх мікроорганізмів живуть у кишечнику. Нові дослідження наголошують на важливій ролі мікробних колонізацій у формуванні здоров’я індивіда. Мікробіом кишечнику (МК) впливає на організм людини шляхом підтримання моторики шлунково-кишкового тракту (ШКТ), вироблення нейротропних молекул і гормонів (серотонін, дофамін, соматостатин, ацетилхолін тощо), підтримання цілісності бар’єра кишечнику (завдяки стимуляції епітелію, лімфоцитарної тканини, регуляції білків), шляхом формування місцевого імунітету й участі в забезпеченні загального, конкуренції з патогенами за рахунок адгезії і бактеріоцинів, утворення специфічних метаболітів, регуляції генів. Фактори ризику, що впливають на МК, і фактори ризику НІЗ збігаються. Отже, новітні дослідження похитнули усталені уявлення про патогенез багатьох захворювань, спонукавши вивчати мікробіом людини. Найбільш поширені НІЗ прямо або опосереднено пов’язані з МК, що є основою їх патогенезу. Склад і особливості МК модулюються раціоном, способом життя, фізичними і хімічними факторами. Змінюючи кількісний і якісний склад МК, можемо впливати на метаболізм макроорганізму і на пов’язані з ним НІЗ з метою профілактики і лікування.

Заступник директора з наукової роботи ДУ «Нацiональний iнститут терапії ім. Л. Т. Малої НАМН України», доктор медичних наук О. В. Колеснікова виступила з доповіддю «Фактори ризику серцево-судинних захворювань і тривалість життя: чи є взаємозв’язок?». У 3 проспективних дослідженнях з участю 384 тис. хворих було показано, що 5 традиційних факторів ризику визначають понад 80% випадків серцево-судинних захворювань (ССЗ): до зазначених факторів належать дисліпідемія, артеріальна гіпертензія (АГ), цукровий діабет (ЦД), куріння й низька фізична активність. 2009-го Елізабет Блекберн, Керол Грейдер і Джек Шостак удостоєні Нобелівської премії за дослідження протективної ролі теломер і ферментів групи теломераз у захисті хромосом. З віком теломери критично вкорочуються і поділ клітини припиняється, що призводить до старіння організму. Укорочення довжини теломер демонструє стійкий зв’язок із інсультом, інфарктом міокарда (ІМ), ЦД 2 типу. Здобуто докази зв’язку між довжиною теломер, індексом біологічного віку і наявністю спадкової гіперхолестеринемії, однієї з поширених причин передчасного формування ССЗ.

Проведено власне дослідження, щоб вивчити взаємозв’язок довжини теломер і факторів ризику в людей без клінічних виявів ССЗ, пов’язаних з атеросклерозом. Критеріями виключення були будь-які хронічні соматичні захворювання (зокрема, ССЗ), пов’язані з атеросклерозом, АГ 3 ступеня, онкологічні захворювання, регулярне вживання антигіпертензивних, гіполіпідемічних і цукрознижувальних препаратів, вагітність, період лактації та відмова від участі в дослідженні. Оцінювали як традиційні фактори ризику (вік, стать, рівень артеріального тиску, показники ліпідного і вуглеводневого обміну, наявність ожиріння, куріння, обтяжена спадковість), так і «нові» (показники хронічного запалення, інсулінорезистентності). Виявлено, що з-поміж пацієнтів без ССЗ, але з наявними факторами ризику ССЗ половина вже мали вкорочення довжини теломер. Ці показники можна застосовувати для своєчасного виявлення потенційного розвитку хвороби. Наразі пошук нових препаратів, які впливали б на довжину теломер, не дав оптимістичних результатів. Тому користуються відомими молекулами, такими як молекула метформіну, котра продемонструвала прозапальні властивості (інгібує моноцитарну ланку, що бере участь у процесах прозапальної відповіді). Добре відомі кардіопротекторні ефекти метформіну, які не лише впливають на ліпідний обмін, а й покращують ендотеліальну функцію.

Ще 2012 року журнал Science опублікував дані, що метформін має нейропротекторні властивості – впливає на сигнальні шляхи транскрипції, які беруть участь у процесах старіння. Тому учасників нашого дослідження, які мали укорочену довжину теломер, поділили на дві групи: перша група не вживала метформіну, друга – вживала 1500 мг/добу протягом 12 міс. Пацієнти з першої групи зазнали вкорочення довжини теломер за рік, тоді як у пацієнтів із другої групи довжина теломер залишилася на попередньому рівні. Цей результат дає змогу припустити, що молекула метформіну впливає на темпи прогресування клітинного старіння. Треба наступних досліджень в окресленому напрямі.

Класична медицина збільшує тривалість життя, запобігаючи смерті від асоційованих із віком захворювань. Зростає кількість літніх хворих. Медицина антистаріння уповільнюватиме процес старіння і настання вікових захворювань. З наукового погляду треба визначити провідні мішені для ефективного втручання з метою ранньої і дієвої профілактики ССЗ. Із соціального погляду варто зменшити кількість і стрімкість подій, які відбуваються щодня, щоб запобігти ранньому старінню.

Завідувач кафедри кардіології Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика (м. Київ), доктор медичних наук, професор М. М. Долженко є координатором європейського дослідження EUROASPIRE IV-V в Україні, аналіз результатів якого Марина Миколаївна подала в доповіді «Чи змінилися звички людства в профілактиці ССЗ?».

Дослідження провадили в країнах Європи, зокрема й в Україні. Участь брали пацієнти віком від 40 до 80 років. В Україні середній вік пацієнтів, які взяли участь у дослідженні (n=400), становив 61 рік, частка жінок – 27%. Пекучою проблемою залишається куріння, бо в Україні 39% курців не позбуваються цієї шкідливої звички, зазнавши ІМ. Наступним фактором ризику є регулярні фізичні навантаження; лише 23% досліджених хворих виконують вправи, які мають тривати щонайменше 30 хв 5 разів на тиждень. В Україні 72% хворих мають повноцінний раціон, що є гарним показником, але із цим пов’язано патологію, яка сприяє розвиткові метаболічного синдрому (МС), – ожиріння (зазвичай переважає центральне ожиріння) – 41% хворих (середньоєвропейський рівень становить 38%). Поширеність АГ склала 47% (у Європі пересічно 49%), але препаратів для зниження тиску серед цих пацієнтів уживають не всі – 72%. Нормальний рівень холестерину ліпопротеїнів низької щільності в Україні має лише 21% пацієнтів, що є низьким показником, але кращим, ніж за попереднього EUROASPIRE IV (12%). Тому важливо призначати статини, особливо в разі вторинної профілактики ССЗ. 24% хворих повідомили, що мають ЦД, а після лабораторних обстежень ця цифра зросла до 44%. Переважна більшість обстежених мають ЦД 2 типу і вживають метформін. На жаль, у нашій країні серед кардіологічних пацієнтів панують тривога і депресія, що сприяє курінню й підвищенню артеріального тиску, погіршенню загального стану.

Отже, провідними й незмінними факторами ризику ССЗ залишаються АГ, ЦД, дисліпідемія, депресія, куріння й нехтування рекомендацій щодо харчування. Лікарі різних спеціалізацій мають злагоджено працювати задля профілактики ССЗ.

На конференції в Полтаві здобуто не лише цінні знання, а й мотивацію до натхненної співпраці.

Підготувала Тетяна Олійник

Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 17 (462), вересень 2019 р.